Постанова № 74612778, 05.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/18882/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018, суддя Зоркіна Ю.В. (повний текст рішення складено 02.04.2018) по справі № 638/18882/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради

про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської області про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити позивачці допомогу на оплату житлово-комунальних послуг як внутрішньо переміщеній особі у сумі 884 грн. на місяць за період часу з 16.05.2017 по 30.08.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначила, що судом першої інстанції не забезпечено належне дослідження фактів, доказів та документів. Зазначає, що судом перевірені дії відповідача, що не є предметом позову та не з’ясовано обстановку ухвалення оскаржуваного рішення відповідачем. Також вказує на те, що судом не з’ясовано причин невиплати як внутрішньо переміщеній особі соціальних виплат з лютого по травень 2017 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить Харківський апеляційний адміністративний суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача та розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачка перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та їй було призначено грошову допомогу у складі сім'ї у період з 17.11.2016 по 16.05.2017.

З 01.09.2016 вона є студенткою денної форми навчання Харківського національного університету їм. ОСОБА_2 (а.с.2) та фактично проживає у м. Харкові за зареєстрованим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

23.02.2017 позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення в Шевченківському районі м. Харкова із заявою про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи та їй видана відповідна довідка від 23.02.2017 № НОМЕР_1.

24.02.2017 позивачка знята з обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Кривий Ріг та їй відповідно припинено виплату грошової допомоги з 01.03.2017.

За заявою позивачки від 30.08.2017 (а.с. 42) на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 07.09.2017 – (а. с. 43) їй призначено адресну допомогу на період з 30.08.2017 по 27.02.2018.

Перевіривши оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 (далі – Закон) Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до п. 1,2 постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” у ред.. чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок) внутрішньо переміщені особи мають право на щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно листів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 13.06.2017 № 01-13/5733 та від 27.06.2017 № 01-01/6311 (а.с.49-50) судом встановлено, що позивачка знята з обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Кривий Ріг з 24.02.2017. За час перебування на обліку у зазначеному населеному пункті вона отримувала допомогу як дитина до 18 років у розмірі 884 грн. у періоди: з 01.03.2015 по 12.05.2015 ( доплата до кінця шестимісячного періоду при зміні фактичного місяця проживання); з 13.05.2015 по 12.11.2015; з 13.11.2015 по 12.05.2016; з 16.05.2016 по 15.11.2016; з 17.11.2016 по 28.02.2017.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району м.Харкова від 07.09.2018 (а.с.43) позивачці здійснено перерахунок допомоги в межах терміну призначення у розмірі 442.00 грн. (період виплати з 01.01.2018 р по 27.02.2018).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких заяв від позивачки в період з 16.05.2017 по 30.08.2017 щодо подовження виплати адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської області не надходило.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII , внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505.

Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до п. 3 Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) -884 грн. на одну особу (члена сім’ї); для працездатних осіб -442 грн. на одну особу (члена сім’ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Отже, відповідно до вимог Порядку, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що внутрішньо переміщена особа набуває не тільки право на отримання грошової допомоги, а і обов'язок щодо вчинення певних дій (подання заяви, подання копій відповідних документів, повідомлення про наявність обставин, що впливають на призначення допомоги тощо) для отримання такої грошової допомоги.

Доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не забезпечено належне дослідження фактів, доказів та документів, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем були надані до суду першої інстанції листи від 27.06.2017 № 2461/09 та від 18.07.2017 № 982/05, які адресовані на ім’я позивача про те, що ОСОБА_1 для подовження призначення адресної допомоги, відповідно вимог п.5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, потрібно надати до Управління заяву. Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 не реалізувала свого права на тримання грошової допомоги у встановлений законодавством спосіб. При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що вищезазначене законодавство щодо умов отримання грошової допомоги є достатньо зрозумілим, чітким та доступним для сприйняття його умов, що зумовлює передбачуваність наслідків його невиконання.

Спроба позивача виконання вищезазначених умов отримання грошової допомоги шляхом реєстрації у електронній черзі та отримання чеку № 506 від 06.07.2017 (а.с.57) свідчить про обізнаність з такими умовами отримання допомоги. При цьому враховується той факт, що ОСОБА_1 тривалий час отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам, тобто знала порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно, добровільна відсутність заявника на попередньо зареєстрованому прийомі зумовило настання негативних наслідків у вигляді припинення виплат сум допомоги через відсутність необхідного підтвердження з боку заявника. При цьому необхідно врахувати, що позивач не скористався іншими існуючими способами звернення до позивача щодо підтвердження свого права та волевиявлення на отримання грошової допомоги.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення відповідача, яке обмежувало права позивача на отримання сум грошової допомоги, прийнято у відповідності до діючого законодавства та задля досягнення законної мети, з дотриманням принципів рівності та відсутності дискримінаційних підходів у прийнятті рішення про надання грошової допомоги, з дотриманням необхідного балансу приватних та суспільних інтересів. До таких висновків суд дійшов з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, висловлених, зокрема, у рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України".

Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції, що відповідач по справі не є розпорядником коштів Державного бюджету з питання виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, є необгрунтованими, оскільки відповідні повноваження покладені на Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який (відповідно до положення, затвердженого розпорядженням голови ОДА від 22.11.2016 року за № 535) забезпечує виплату адресної допомоги.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні, нарахуванні та виплаті, адресної допомоги позивачу з 16.05.2017 по 30.08.2017 діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Зважаючи на результати розгляду поданої позивачем апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи здійснення нового розподілу судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 638/18882/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 11.06.2018.