Постанова № 74612319, 06.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3140/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 оборони України,

на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року (суддя – Рудська С.М., час ухвалення – 16:12 год., місце ухвалення – м.Луцьк, дата складання повного тексту – 05.03.2018 р.),

в адміністративній справі №161/18555/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 оборони України,

про визнання протиправним і скасування рішення комісії та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 оборони України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 18 протоколу № 91 комісії ОСОБА_1 Оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги; 2) зобов'язати ОСОБА_1 оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення як інвалідам III групи згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 499.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.02.2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано пункт 18 протоколу № 91 комісії ОСОБА_1 оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов'язано ОСОБА_1 оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІІ групи згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності, звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

З цим рішенням суду першої інстанції від 27.02.2018 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що третю групу інвалідності позивачу було надано первинно 11.07.2000 року, а у наступних роках позивачу було підтверджено цю групу інвалідності. Для призначення позивачу одноразової грошової допомоги немає підстав, оскільки відповідно до ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 року №975, у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Крім цього до ОСОБА_1 Оборони України не надходили документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 року № 499, який діяв станом на час первинного встановлення позивачу третьої групи інвалідності, а надходив висновок та документи із заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 року №975. На день звільнення позивача з військової служби діяла ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов’язкове страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Також, на думку апелянта, суд не вправі зобов’язувати МО України призначити і виплачувати позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження МО України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.02.2018 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 проходив військову службу в період з 28 квітня 1976 року по 12 квітня 1994 року, в тому числі в складі діючої армії в період бойових дій з 14 лютого 1980 року по 17 вересня 1981 року під час виконання інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан (а.с. 12).

Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ВЛН № 039007, позивачу з 11 липня 2000 року встановлено ІІІ групу інвалідності з причини порання, контузії, захворювання, пов'язаного з участю в бойових діях та перебуванням на території іншої держави, яка була встановлено терміном «довічно», згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0060152 від 10.09.2013 року. (а.с. 9-10).

Згідно витягу з протоколу №199 від 08.04.2005 року засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ позивачу було встановлено діагноз: наслідки отримання осколкового поранення голови, правого передпліччя, правої гомілкової частини ноги, а також підтвердження, що дійсно дані поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в ДР Афганістан (а.с. 11).

Відповідно до посвідчення серії Б №061955 від 07.09.2016 року позивач є інвалідом третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (а.с. 14).

Також судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 14.12.2016 року та доданих документів про виплату одноразової грошової допомоги Волинським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів ОСОБА_1 оборони України було подано висновок №ВСЗ/680 від 14.07.2017 року щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою КМ України від 25.12.2013 року № 975 (а.с. 25, 6).

Рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 18 протоколу №91 від 01.09.2017 року) позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з обґрунтуванням того, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 03.11.2006 року № 328-У, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 8).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі в редакції на час розглядуваних правовідносин, тобто на час винесення відповідачем спірного рішення від 01.09.2017 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 ст.16 вказаного Закону визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.п.4 п.2 ст.16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується ОСОБА_1 оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункти 6-9 ст.16-3 вказаного вище Закону).

Постановою КМ України №975 від 25.12.2013 р. затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п.2 цієї постанови (в редакції на час розглядуваних правовідносин), установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що третя група інвалідності була встановлена позивачу довічно 10.09.2013 року (згідно виписки з акту огляду МСЕК серії АВ №0060152).

На той час був чинним Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою КМ України №499 від 28.05.2008 року.

Одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи (підпункт 2 пункту 2 Порядку №499 від 28.05.2008 року).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тому, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку визначеному постановою КМ України №499 від 28.05.2008 року.

Відносно доводів апелянта про те, що до ОСОБА_1 Оборони України не надходили документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 року № 499, то колегія суддів зазначає, що спірне рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 18 протоколу №91 від 01.09.2017 року) винесено за результатами розгляду заяви позивача від 14.12.2016 року і доданих документів про виплату одноразової грошової допомоги та висновку №ВСЗ/680 від 14.07.2017 року Волинського ОВК щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою КМ України від 25.12.2013 року № 975.

Як уже було вказано судом вище, відповідно до п.2 цієї постанови № 975 від 25.12.2013 року особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна бути виплачена в порядку, що затверджений постановою КМ України №499 від 28.05.2008 року.

Відносно доводів апелянта про те, що на день звільнення позивача з військової служби діяла ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов’язкове страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги, то колегія суддів зазначає, що позивачем реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги у грудні 2016 року шляхом подання відповідної заяви від 14.12.2016 року.

Виникнення права на отримання цієї одноразової грошової допомоги позивач пов’язує із встановленням йому 10.09.2013 року третьої групи інвалідності довічно.

У матеріалах справи немає доказів про звернення позивача чи отримання ним відшкодування за державним обов’язковим страхуванням у зв’язку із встановленням йому інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок обумовлених причин.

Також в матеріалах справи немає і відповідачем не надано суду доказів про існування обставин, визначених статтею 16-4 вказаного вище Закону, які б давали підстави для не здійснення призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Відносно доводів апелянта про те, що суд не вправі зобов’язувати МО України призначити і виплачувати позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження МО України, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до повноважень адміністративного суду належить вирішення публічно-правового спору між позивачем (фізичною особою) та відповідачем (суб’єктом владних повноважень) щодо оскарження рішення (дій чи бездіяльності) відповідача та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Колегія суддів також зазначає, що право осіб на отримання розглядуваної одноразової грошової допомоги гарантовано статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок та умови призначення і виплати такої одноразової грошової допомоги встановлені вказаними вище підзаконними нормативно-правовими актами.

Отже, в разі наявності в особи законодавчо закріпленого права на отримання одноразової грошової допомоги відповідний суб’єкт владних повноважень не вправі на власний розсуд вирішувати питання щодо необхідності призначення і виплати особі цієї грошової допомоги.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 оборони України – залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі №161/18555/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 оборони України про визнання протиправним і скасування рішення комісії та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 11.06.2018 року