Постанова № 74612162, 07.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8838/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліфтсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001321204 від 24.05.2017 року ГУ ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0001321204 від 24.05.2017року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явилися представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст.75, 76 та 86 розділу ІІ ПК України головним державним ревізором-інспектором ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по земельному податку Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (код ЄДРПОУ 05472637), за результатами якої складено відповідний акт №11656/26-53-12-04/05472637 від 29.12.2016 року.

Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих деклараціях та відповідальність платника.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001661204 від 13.01.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 551835,56 грн., за податковими зобов'язаннями, за штрафними санкціями у розмірі 137958,89 грн.

Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" 20.01.2017 року подано скаргу начальнику ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. на податкове повідомлення-рішення №0001661204 від 13.01.2017 року.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві №5661/10/26-15-10-02-16 від 20.03.2017 року скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві №0001661204 від 13.01.2017 та скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" 20.01.2017 року №68 (вх. 2425/10 від 23.01.2017) задоволено частково.

ГУ ДФС у м. Києві 24.05.2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001321204 на підставі акта 11656/26-53-12-04/05472637 від 29.12.2016 року та рішення про результати розгляду первинної скарги №5661/10/26-15-10-02-16 від 20.03.2017 року.

Позивачем подано скаргу В.о. Голові ДФС України Продану М.В. 30.03.2017 року №359 на рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги №5661/10/26-15-10-02-16 від 20.03.2017.

Державна фіскальна служба України Рішенням про результати розгляду скарги від 01.06.2017 року №11804/6/99-99-11-03-01-25 залишено скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,що позивач не є власником/користувачем земельними ділянками, то нарахування йому податкового зобов'язання зі сплати податку за землю, є протиправним та суперечить вимогам пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановлене цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України).

Пунктом 276.1 ст.276 Податкового кодексу України передбачено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Згідно з п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та. у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2)пропорційно належній - частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Оскільки, позивач фактично є користувачем земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, який належить на праві власності ТОВ «Укрліфтсервіс» тому позивач не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Крім того, станом на час перевірки, договір оренди щодо користування вищевказаною земельною ділянкою не укладено, право власності на зазначену земельну ділянку за позивачем не зареєстровано, натомість зареєстровано право власності на майновий комплекс, який розташований на такій земельній ділянці, а тому на думку колегії суддів, позивач зобов'язаний був сплачувати земельний податок.

Також, не можуть заслуговувати на увагу, доводи позивача, що вони не повинні сплачувати земельний податок за весь розмір земельної ділянки, оскільки вони всім обсягом не користуються, так як саме вказаний розмір земельної ділянки рахується за позивачем, а тому підстави вважати користування позивачем земельною ділянкою в меншому розмірі відсутні.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0001321204 від 24.05.2017року винесено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач фактично є користувачем земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, який належить на праві власності ТОВ «Укрліфтсервіс».

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2017 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліфтсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2017 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліфтсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлений 11.06.2018 року.