Постанова № 74612134, 11.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3837/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс" та особи яка приєдналася до його апеляційної скарги: Центральне територіальне управління капітального будівництва на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Центрального територіального управління капітального будівництва (представник Яковлєва В.М., довіреність б/н від 23.01.2018 року) до Міністерства культури України (представник Дзюба І.Ю., довіреність №2895/11/13-16), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс" (представник Яковлєва В.М., довіреність б/н від 03.04.2018 року), третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (представник ОСОБА_7, довіреність №1948 від 05.10.2016 року) про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ :

Центральне територіальне управління капітального будівництва звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс" про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури України від 13.02.2017 року №335/10/14-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс" посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Центральне територіальне управління капітального будівництва приєдналося до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс", повністю погоджується з викладеними у ній доводами та підтримує апеляційні вимоги в повному обсязі.

В своїй апеляційної скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просив частково змінити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року, а саме зазначити в описово-мотивувальній частині про факти порушення позивачем законодавства у сфері охорони культурної спадщини, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 року у справі №826/1489/17.

Представники позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно - український будівельний Альянс" у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги останнього, просили скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

ОСОБА_3 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив змінити рішення суду першої інстанції в описово-мотивувальній частині, проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно - український будівельний Альянс" заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс", просив відмовити у її задоволенні. Водночас, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3, просив її задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі звернення голови громадської організації "Громадський екологічний контроль" ОСОБА_3 було здійснено візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт від 27.01.2017 року.

На підставі вказаного акту Міністерством культури України прийнято припис від 13.02.2017 року №335/10/14-17, яким вимагалось зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єкті будівництва "Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення" за адресою: АДРЕСА_1, які виконуються в межах Центрального історичного ареалу м. Києва та в зоні регулювання забудови ІІІ категорії з порушенням вимог частини 3 статті 32, статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Конституція України, Закон України "Про охорону культурної спадщини" та інші нормативно правові акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (далі по тексту - Закон) державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи частин 6, 7 статті 3 наведеного Закону визначають, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до Положення про Міністерство культури України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №388/2011, Мінкультури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; координація робіт з виявлення, дослідження та документування об'єктів культурної спадщини; визначення меж територій пам'яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам'яток та інших робіт на пам'ятках; погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини; заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об'єкту культурної спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" до такого списку включено місто Київ.

Приписи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць визначають, що історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.

Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам'яток).

Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.

З наведеного випливає, що будівництво або інша діяльність на території історичного ареалу можуть здійснюватися лише за дотримання певних нормативно визначених умов.

Відповідно до п. 4 Порядку відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Міністерство культури України та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Отже, згідно вищенаведених норм чинного законодавства межі історичного ареалу встановлюються науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населеного місця, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Міністерством культури України. Тобто межі історичного ареалу населеного місця вважатимуться належним чином визначеними тільки після їх затвердження Міністерством культури України.

Слід зазначити, що Відповідач не перевіряв господарську діяльність Позивача, а здійснив захід, пов'язаний із перевіркою пам'ятки та її охоронної зони на предмет додержання вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини в межах повноважень, наданих Законом України "Про охорону культурної спадщини" та Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2015 року №495.

Відповідно до роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.07.2016 року №3632-06/23151-06 охорона об'єктів культурної спадщини шляхом проведення перевірок характерних особливостей об'єктів культурної спадщини має здійснюватися відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Натомість відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" здійснюється державний нагляд за видами господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України у листі від 20.05.2016 року №3200/0/20-16 підтримує позицію щодо не розповсюдження норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на правовідносини, які виникли у зв'язку з виданням припису. Заборона, як один із заходів з охорони культурної спадщини реалізується шляхом видання відповідного припису.

Отже, посилання про недотримання Відповідачем вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не беруться судом до уваги, оскільки оскаржуваний припис винесений в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини.

Крім цього, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 згідно з історико-архітектурним опорним планом міста Києва, який входить до складу "Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року", затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804 , входить до меж Центрального історичного ареалу міста Києва та розташована в зоні регулювання забудови ІІІ категорії (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979).

З матеріалів справи вбачається, що за вказаною адресою отримано дозвіл на виконання будівельних робіт Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 19.04.2016 року 3115161100202, однак наявність вказаного дозволу не звільніє від обов'язку виконувати законодавство України про охорону культурної спадщини.

Так, частиною 1 ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини. Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою. Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, відповідно до п.8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318, опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

Пунктом 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України 17.02.2012 року №122 та положенням про Міністерство культури України від 03.09.2015 року №459 передбачено, що історико-містобудівне обґрунтування повинно бути погоджене Мінкультури.

Водночас, позивач не звертався до відповідача щодо погодження проектів будівництва, дозволів на проведення земельних робіт за вказаною адресою не надавалось.

Таким чином, будівництво по АДРЕСА_1 ведеться з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини без погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-містобудівного обґрунтування, науково-проектної документації та без дозволу на проведення земляних робіт, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та правомірність винесеного припису від 13.02.2017 року №335/10/14-17.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, за змістом апеляційної скарги ОСОБА_3, останній просив частково змінити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року, а саме зазначити в описово-мотивувальній частині про факти порушення позивачем законодавства у сфері охорони культурної спадщини, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 року у справі №826/1489/17. Беручи до уваги, що факти порушення позивачем законодавства у сфері охорони культурної спадщини на які посилається ОСОБА_3 вже встановлені іншим судовим рішенням, суд не вбачає необхідності повторно встановлювати означені факти, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний Альянс" та особи яка приєдналася до його апеляційної скарги: Центральне територіальне управління капітального будівництва - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку