Постанова № 74612128, 04.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2018 рокусправа № 804/3541/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 р. (суддя Єфанова О.В.) в справі № 804/3541/16 за позовом Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Криворізька центральна об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – Криворізька центральна ОДПІ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з адміністративних штрафів та санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в розмірі 17000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 р. позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави суму штрафних санкцій в розмірі 17000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу протиправністю рішення про застосування штрафних санкцій, вказує, що після 31.10.2013 р. нею не здійснювалась підприємницька діяльність, відповідно, фактична перевірка не могла бути проведена, у такій перевірці участь не приймала, найманих працівників не мала.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. До судового засідання 04.06.2018 р. відповідач не з’явився,про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, у зв’язку з чим суд визнав за можливе закінчити апеляційний перегляд справи за відсутності відповідача.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, у зв’язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 19.04.2012 р., знаходиться на податковому обліку в Криворізькій центральній ОДПІ.

Податковий борг виник у зв'язку із несплатою штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішення про застосування фінансових санкцій від 30.12.2014 р. № 000013/04-81-21/НОМЕР_1, яке прийняте на підставі акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковим до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробам, від 19.12.2014 р. № 04/08/210/НОМЕР_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, згідно з яким нарахована фінансова санкція у розмірі 17000 грн.

Криворізькою центральною ОДПІ з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України боржнику направлено поштою податкову вимогу № 3021-23 від 20.10.2015 р.

Встановивши дотримання контролюючим органом порядку стягнення податкового боргу, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.12.2014 р. Криворізькою центральною ОДПІ проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, в кафе, що розташовано в мікрорайоні «Сонячний», 17-а, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 19.12.2014 р. № 04/08/210/НОМЕР_1, яким встановлено факт здійснення реалізації відповідачем алкогольних напоїв (коньяку «Шустов») без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами».

30.12.2014 р. Криворізькою центральною ОДПІ прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000013/04-81-21/НОМЕР_1, яким за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в розмірі 17000 грн.

Рішення про застосування фінансових санкцій контролюючим органом 30.12.2014 р. направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, проте повернуто за закінченням терміну зберігання.

20.10.2015 р. контролюючим органом сформована та направлена відповідачу податкова вимога № 3021-23 на суму податкового боргу 17000 грн. Поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідачем в добровільному порядку сума фінансової санкції не сплачена.

Судом першої інстанції правильно визначені правові підстави застосування до відповідача фінансових санкцій, а також законодавство, яке регулює спірні правовідносини.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених податковим законодавством підстав для стягнення з відповідача фінансових санкцій.

Відповідачем у встановленому законодавством порядку (ані в порядку адміністративного оскарження, ані в судовому порядку) не оскаржене рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Не сплачені у строк, встановлений Податковим кодексом України, суми фінансових санкцій, нараховані контролюючим органом відповідачу рішенням про застосування фінансових санкцій, яке не оскаржено, у розумінні пп. 14.1.174 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є податковим боргом.

Згідно з п. п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як зазначено вище, контролюючим органом направлено відповідачу рішення про застосування фінансових санкцій та податкову вимогу, які відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу вважаються врученими відповідачу.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь бюджету суми податкового боргу в розмірі 17000 грн.

Доводи апелянта про протиправність застосування до неї фінансових санкцій рішенням від 30.12.2014 р. № 000013/04-81-21/НОМЕР_1, не проведення фактичної перевірки та не здійснення нею у грудні 2014 р. господарської діяльності судом не приймаються до уваги, оскільки не є предметом доказування в цій справі. При цьому суд вказує на не оскарження відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права в частині розгляду справи за її відсутністю через неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд також їх не приймає до уваги через встановлення дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

Судом першої інстанції здійснено належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, проте поштове відправлення повернуте у зв’язку із закінченням терміну зберігання, що свідчить про небажання відповідача отримувати поштові відправлення, направлені судовими органами, тому відповідно до статті 37 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Також є незмістовними доводи відповідача про припинення нею підприємницької діяльності в 2016 р., оскільки на час здійснення фактичної перевірки та прийняття рішення, на підставі якого здійснюється стягнення грошових коштів, відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.04.2012 р. До ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності 23.12.2016 р. Тобто, на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача як фізичної особи-підприємця податковий борг.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 р. в справі № 804/3541/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 р. в справі № 804/3541/16 за позовом Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04.06.2018 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11.06.2018 р.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко