Рішення № 74611991, 05.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1797/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

суддя - доповідач - Балан Я.В.,

суддя - Катаєва Е.В.,

суддя - Свида Л.І.

при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Панчошак О.Д. (за довіреністю)

Національної поліції України

представника відповідача - Здор Н.В. (за довіреністю)

Управління інформаційних технологій

та програмування в південному регіоні

Департаменту кіберполіції

Національної поліції України

представника відповідача - Здор Н.В. (за довіреністю)

Департаменту кіберполіції

Національної поліції України

представник третьої особи - не з'явився

Державна казначейська служба України

розглянувши у відкритому судовому справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України, Департаменту кіберполіції Національної поліції України, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

З позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Національної поліції України, Управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України, Департаменту кіберполіції Національної поліції України, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (Т.2, а.с. 5-15) про:

визнання протиправними дій керівництва Національної поліції України та Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо створення ОСОБА_1 перешкод у виконанні службових обов'язків, недопущення до робочого місця, невиплаті належних сум грошового забезпечення та незаконного звільнення;

визнання неправомірним нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі нижчому, ніж передбачено в оголошенні про конкурс заміщення вакантної посади спеціального агента інформаційних технологій Департаменту кіберполіції Національної поліції України, за яким проходив конкурс ОСОБА_1;

поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора першого відділу управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України або на посаді тотожній заявленій у оголошеній про вакансію, щодо якої ОСОБА_1 був визначений переможцем, у разі якщо посада, на яку був прийнятий ОСОБА_1, не є такою або відсутня;

стягнення з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня фактичного звільнення до моменту прийняття судового рішення по справі, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного для посади спеціального агента інформаційних технологій Департаменту кіберполіції Національної поліції України, а саме - на рівні не меншому ніж 25 000,00 грн. на місяць та компенсувати невідповідність зарплаті (різницю між визначеною в оголошені про проведення конкурсу та фактично виплаченою), недоотриманою ОСОБА_1 з моменту прийняття на службу й до 23.06.2016р. включно;

стягнення з Департаменту з кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час служби ОСОБА_1 в Національній поліції України;

стягнення з Департаменту з кіберполіції Національної поліції України та Національної поліції України солідарно на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом №156 о/с від 14.03.2016р. позивач був призначений на посаду інспектора першого відділу управління інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «лейтенант поліції» та за усним розпорядженням начальника Департаменту з кіберполіції Національної поліції України Демедюка С.В. позивач одразу ж після призначення був направлений до Харківського національного університету внутрішніх справ. Наказом №141 о/с від 30.05.2016р. ректор Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 відкомандировано у розпорядження Департаменту з кіберполіції Національної поліції України. Позивач зазначає, що відповідачі у подальшому створювали ОСОБА_1 перешкод у виконанні службових обов'язків, зокрема: недопущення до робочого місця, невиплаті належних сум грошового забезпечення та незаконного звільнення. Позивач вважає, що його безпідставно усунули від посади та фактично без правових підстав звільнили, що є порушенням законодавства.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача - Національної поліції України у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву, зазначивши, що позивача наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №141о/с від 30.05.2016р. ОСОБА_1 було відкомандировано у розпорядження Департаменту кіберполіції НП України, відрахувавши його зі складу слухачів через неуспішність з 30.05.2016р. Саме у зв'язку з відрахуванням позивача з навчального центра за неуспішність на виконання вимог ч.6 ст. 73 Закону України «Про національну поліцію» НП України був виданий наказ №424 о/с від 23.06.2016р. про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора першого відділу управління інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції НП України за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». З урахуванням вказаних обставин, предстанивк відповідача вважає, що звільнена зі служби особа не може бути допущена до виконання службових обов'язків поліцейського та такій особі не може здійснюватись нарахування та виплата грошового забезпечення. (Т.1, а.с.160-162)

Представник відповідачів - Управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України, Департаменту кіберполіції Національної поліції України у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву, зазначивши, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» заборонено залучати поліцейських, які не пройшли первинну професійну підготовку, до виконання повноважень поліції, допускати до роботи з інформацією з обмеженим доступом або будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням зброї та спеціальних засобів. Окрім цього, представник відповідача наголошував, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №141о/с від 30.05.2016р. та отримав його копію, на дату розгляду справи його не оскаржував у судовому порядку, а тому оскаржуваний наказ є чинним.

Представник третьої особи - Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився про дату та час розгляду справи повідомлявся. Пояснень по суті справи не було подано до суду.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення на адміністративний позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, колегією суддів, встановлено наступне.

Наказом голови Національної поліції України Деканоідзе Х. №156 о/с від 14.03.2016р. «По особовому складу Департаменту кіберполіції» прийнято на службу до поліції та призначено з 14.03.2016р. ОСОБА_1 інспектором першого відділу по управлінню інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015р. з посадовим окладом у розмірі 2 500,00 грн., присвоївши спеціальне звання «лейтенант поліції». (Т.1, а.с.41)

Наказом голови Національної поліції України Деканоідзе Х. №424 о/с від 23.06.2016р. «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби у поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 - лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора першого відділу управління інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції (міжрегіонального територіальний орган). (Т.1, а.с.166)

Позивач у позовній заяві стверджував, що його безпідставно було усунуто від посади та фактично без правових підстав його було звільнено, що є порушенням законодавства.

Надаючи оцінку діям відповідачів, колегія суддів виходила з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. З Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіального органу Національної поліції» № 831 від 13.10.2015р. утворено як юридичну особу публічного права Департамент кіберполіції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Національна поліція України наказом № 85 від 10.11.2015р. затвердила положения про Департамент кіберполіції Національної поліції України. (Т.1, а.с. 167-171)

Як встановлено колегією суддів, 14.03.2016р. наказом Національної поліції України №156 о/с ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора першого відділу по управлінню інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України. (Т.1, а.с.41)

Відповідно до ч. ч. 1, 3, ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року, поліцейські, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов'язані пройти первинну професійну підготовку за відповідними навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України. Порядок і умови проходження первинної професійної підготовки визначає Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 2 розділу І Положення про організацію первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції, затвердженого наказом МВС України № 105 від 16.02.2016р., поліцейські, яких вперше прийнято на службу в поліції проходять професійну підготовку з метою набуття ними спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, у тому числі відповідну спеціальну підготовку щодо зберігання, носіння, застосування і використання вогнепальної зброї.

ОСОБА_1 був направлений для проходження первинної професійної підготовки (спеціалізації) до Харківського національного університету внутрішніх справ за програмою первинної професійної підготовки (спеціалізації) працівників підрозділу Департаменту кіберполіції Національної поліції України №633/12/3/01-2016 від 01.03.2016р. «Про організацію первинної професійної підготовки (спеціалізації) працівників підрозділу Департаменту кіберполіції».

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №141 о/с від 30.05.2016р. «По особовому складу» відкомандировано інспектора першого відділу по управлінню інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України ОСОБА_1, слухача центру післядипломної освіти Харківського національного університету внутрішніх справ, у розпорядження Департаменту кіберполіції Національної поліції України, відрахувавши його зі складу слухачів через неуспішність з 30.05.2016р. (Т.1, а.с.164)

Частиною 5 статті 73 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року визначено, що поліцейські, відраховані з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, до закінчення навчання, а також поліцейські, які після закінчення курсу первинної підготовки отримали незадовільні оцінки за результатами іспитів, повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони прибули з подальшим звільненням зі служби в поліції.

Згідно з абзацом 2 ч. 6 цієї статті Закону поліцейські, які достроково відраховані з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, через недисциплінованість, невиконання навчального плану, небажання продовжувати або проходити навчання, а також поліцейські, які після закінчення курсу первинної професійної підготовки склали іспити і отримали незадовільні оцінки, підлягають звільненню зі служби в поліції на підставі пунктів 5 або 6 частини першої статті 77 цього Закону.

Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» заборонено залучати поліцейських, які не пройшли первинну професійну підготовку, до виконання повноважень поліції, допускати до роботи з інформацією з обмеженим доступом або будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням зброї та спеціальних засобів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивача наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 141 о/с від 30.05.2016р. було відкомандировано у розпорядження Департаменту кіберполіції НП України, відрахувавши його зі складу слухачів через неуспішність з 30 травня 2016 року.

Начальник Департаменту кіберполіції Національної поліції України Демедюк С.В звернувся до голови Національної поліції України Деканоідзе Х. з подання про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора першого відділу по управлінню інформаційних технологій та програмування у південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції з пп. « 5» (через службову невідповідність) п.1 ст.77. (Т.1, а.с.163)

На підставі чого, на виконання ч. 6 ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію» НП України був виданий наказ № 424 о/с від 23.06.2016р. про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора першого відділу управління інформаційних технологій. (Т. 1, а.с.166)

При прийняті рішення по справі колегія суддів враховує, що наказ Національної поліції України № 424 о/с від 23.06.2016р. та наказ Харківського національного університету внутрішніх справ № 141 о/с від 30.05.2016р. позивачем не оскаржено у судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що звільнена зі служби особа не може бути допущена до виконання службових обов'язків, здійснюватися нарахування та виплата грошового забезпечення.

Беручи до уваги викладене те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби у поліції з пп. « 5» (через службову невідповідність) п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправними дій керівництва Національної поліції України та Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо створення ОСОБА_1 перешкод у виконанні службових обов'язків, недопущення до робочого місця, невиплаті належних сум грошового забезпечення та незаконного звільнення.

Окрім того, колегія суддів не вбачає підстав для визнання неправомірним нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі нижчому, ніж передбачено в оголошенні про конкурс заміщення вакантної посади спеціального агента інформаційних технологій Департаменту кіберполіції Національної поліції України, за яким проходив конкурс ОСОБА_1, оскільки наказом Національної поліції України №156 о/с від 14.03.2016р. був призначений на посаду з посадовим окладом у розмірі 2 500,00 грн., який доведено до відома та не оскаржено позивачем.

Оскільки видача наказу Національної поліції України № 424 о/с від 23.06.2016р. про звільнення позивача зі служби у поліції була здійснена на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень, колегія суддів вважає, що позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора першого відділу управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України або на посаді тотожній заявленій у оголошеній про вакансію, щодо якої ОСОБА_1 був визначений переможцем, у разі якщо посада, на яку був прийнятий ОСОБА_1, не є такою або відсутня - задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до п. 6 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016р., підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

З урахуванням того, що звільнення позивача зі служби у поліції було здійснено на підставі чинного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня фактичного звільнення до моменту прийняття судового рішення по справі, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного для посади спеціального агента інформаційних технологій Департаменту кіберполіції Національної поліції України, а саме - на рівні не меншому ніж 25 000,00 грн. на місяць та компенсувати невідповідність зарплаті (різницю між визначеною в оголошені про проведення конкурсу та фактично виплаченою), недоотриманою ОСОБА_1 з моменту прийняття на службу й до 23.06.2016р. включно; стягнення з Департаменту з кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час служби ОСОБА_1 в Національній поліції України; стягнення з Департаменту з кіберполіції Національної поліції України та Національної поліції України солідарно на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відповідач довів, що звільнення позивача зі служби у поліції було здійснено на підставі чинного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10), Управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України (адреса: 65029. м. Одеса, Скиданівський узвіз, 7-а), Департаменту кіберполіції Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання протиправними дій керівництва Національної поліції України та Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо створення ОСОБА_1 перешкод у виконанні службових обов'язків, недопущення до робочого місця, невиплаті належних сум грошового забезпечення та незаконного звільнення; визнання неправомірним нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі нижчому, ніж передбачено в оголошенні про конкурс заміщення вакантної посади спеціального агента інформаційних технологій Департаменту кіберполіції Національної поліції України, за яким проходив конкурс ОСОБА_1; поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора першого відділу управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні Департаменту кіберполіції Національної поліції України або на посаді тотожній заявленій у оголошеній про вакансію, щодо якої ОСОБА_1 був визначений переможцем, у разі якщо посада, на яку був прийнятий ОСОБА_1, не є такою або відсутня; стягнення з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня фактичного звільнення до моменту прийняття судового рішення по справі, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного для посади спеціального агента інформаційних технологій Департаменту кіберполіції Національної поліції України, а саме - на рівні не меншому ніж 25 000,00 грн. на місяць та компенсувати невідповідність зарплаті (різницю між визначеною в оголошені про проведення конкурсу та фактично виплаченою), недоотриманою ОСОБА_1 з моменту прийняття на службу й до 23.06.2016р. включно; стягнення з Департаменту з кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час служби ОСОБА_1 в Національній поліції України; стягнення з Департаменту з кіберполіції Національної поліції України та Національної поліції України солідарно на користь ОСОБА_4 суму моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст.295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення суду складений та підписаний колегією 12.06.2018р.

Суддя- доповідач Я.В. Балан

Суддя Е.В. Катаєва

Суддя Л.І. Свида