Рішення № 74611843, 12.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2018 року № 826/14695/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доМіністерства внутрішніх справ України Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській областіпропро вчинення певних дій та стягнення моральної шкодиВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до відповідачів, в якому просив:

- стягнути з Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 36247,66 грн. не виплаченої заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року;

- стягнути з Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області моральної шкоди на невиплачену заробітну платню за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з вересня 2014 року по серпень 2015 року проходив службу в патрульній службі міліції особливого призначення «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області. 07 вересня 2017 року був звільнений з Національної поліції України. Отримавши довідки про матеріальне забезпечення № 530 від 12 вересня 2017 року та №513 від 08 вересня 2017 року встановив, що позивачу нараховано за вересень -грудень 2014 року заробітна плата, яку він не отримав.

В попереднє судове засідання 08 грудня 2017 року прибули позивач та представник відповідач 1 - Міністерства внутрішніх справ України, представник відповідача 2 - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України надані письмові заперечення на позов.

В письмових запереченнях, представником відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України зазначено, що Міністерство внутрішніх справ не перебувало у трудових відносинах з позивачем, оскільки позивач прийнятий на службу до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, яке є окремою юридичною особою з усіма правами та обов'язками, передбаченими чинним законодавством.

В підготовче судове засідання 16 січня 2018 року прибули позивач та представник відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України, представник відповідача 2 - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не надходило.

Позивач підтримав позовну вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України проти позову заперечив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

В судове засідання 16 квітня 2018 року прибули позивач та представник відповідач 1 - Міністерства внутрішніх справ України, представник відповідача 2 - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не надходило.

Позивач та представник відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України заявили клопотання про закінчення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи наявні клопотання та не неявку представника відповідача 2 - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, суд вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 05 вересня 2014 року призначений на посаду фахівця групи матеріального забезпечення БПСМОП «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

15 вересня 2014 року ОСОБА_1 призначений на посаду фахівця групи матеріального забезпечення ППСМОП «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

29 жовтня 2914 року ОСОБА_1 призначений на посаду командира роти ППСМОП «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №530 від 12 вересня 2017 року позивачу нарахована заробітна плата за вересень 2014 року у розмірі 4105,96 грн., за жовтень 2014 року у розмірі 8000,65 грн., за листопад 2014 року 5018,00 грн., як фахівцю групи матеріального забезпечення ППСМОП «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №513 від 08 вересня 2017 року позивачу нарахована заробітна плата за листопад 2014 року у розмірі 4855,23 грн., за грудень 2014 року у розмірі 14267,82 грн., як командиру роти ППСМОП «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Проте дані кошти не виплачені позивачеві, що не було заперечено представником відповідача 2 - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Позивачем зазначено, що у вересні та листопаді 2014 року невідома особа передала йому 8000,00 грн., в той же час, позивачу невідомо походження цих коштів, за отримання даних коштів позивач не розписувався в відомості про отримання заробітної плати Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 частини 7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статтею 1 Закону України «Про оплату праці», статтею 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати відноситься: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, надані докази та пояснення сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 36247,66 грн. не виплаченої заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року ОСОБА_1.

Стосовно вимоги, щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України здійснити виплату не виплаченої заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року ОСОБА_1, суд погоджується з доводами наведеними в запереченнях на позовну заяву, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Міністерством внутрішніх справ України.

Щодо вимоги про стягнення з Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області моральної шкоди за невиплачену заробітну платню за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року в сумі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки розмір суми відшкодування моральної шкоди та характер моральних чи фізичних страждань, приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, або інших негативних явищ, заподіяних їй саме незаконними діями з боку відповідачів позивачем жодним доказом не доведений.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 77, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 36247,66 грн. не виплаченої заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко