Рішення № 74611737, 05.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1308/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м.Київ, вул.Богомольця, буд. 10), із вимогами:

-визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі установлення І-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою КМ України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 вказаної одноразової грошової допомоги, а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_2 вказаної одноразової грошової допомоги;

-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі установлення І-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою КМ України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у розмірі 421 000,00 грн., а також зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 421 000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід І групи, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач вказує, що звернувся до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Листом від 02.03.2018 року №15/2-790 МВС України повернуло матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як такі, що не відповідають вимогам законодавства, позаяк прийняття таких рішень належить до компетенції Національної поліції України.

Вважаючи протиправними дії МВС України щодо неприйняття рішення відповідно до Закону №565-ХІІ та Порядку №850, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, де вказує, що не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач проходив службу в Департаменті Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, органи поліції є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Крім того, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України здійснювала виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам через засновану нею Українську охоронно-страхову компанію, а тому підстави для здійснення виплат працівникам міліції охорони за рахунок коштів державного бюджету відсутні. Також відповідач зазначив, що Міністерство внутрішніх справ України не приймало рішення по заяві позивача, оскільки дане питання не відноситься до його компетенції.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких вказано, що рішення про призначення або відмову у призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України. Також третя особа зазначила, що якщо особа має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, то виплата повинна здійснюватись саме суб'єктом, вказаним у цій Постанові, та за рахунок бюджетних коштів, як передбачено у зазначеній Постанові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання із невідомих суду причин не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується записами в трудовій книжці. 22.06.1998 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років з посади молодшого інспектора охорони МВДСО при Залізничному РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, мав спеціальне звання - прапорщик міліції.

13.10.2017 року ОСОБА_2 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи було встановлено першу групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС, що стверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №383614 від 13.10.2017 року. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №002638 від 13.10.2017 року, позивачу було встановлено 80% втрати працездатності.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №286 від 08.07.1998 року, Військово-лікарською комісією ГУМВС України у Львівській області за результатами огляду позивача встановлено, що захворювання останнього пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У подальшому, позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області з заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням інвалідності.

Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони ГУМВС України у Львівській області надала висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності, згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» (із змінами), із змісту якого встановлено, що призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_2 складає 421000,00 грн. Надалі матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги були направлені на розгляд в Департамент фінансово-облікової політики МВС України.

Листом від 02.03.2018 року №15/2-790 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС України у Львівській області без розгляду з роз'ясненням, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходжень.

Листом від 26.03.2018 року №12/1-16 позивачу повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги та проінформовано, що такі направлялися Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області до Міністерства внутрішніх справ України та були повернуті без розгляду.

Вважаючи дії відповідача щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та щодо повернення матеріалів про призначення такої допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з означеним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства, відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України, є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року (далі за текстом - Порядок №850).

Згідно пункту 2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу встановлена перша група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звертався з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за місцем проходження служби та подав документи, визначені Порядком №850.

Згідно пункту 8 Порядку, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

У відповідності до п.9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 14 Порядку №850, призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункти 9, 10 Порядку №850).

Отже, зазначеним Порядком чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Таким чином, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Однак, відповідач листом від 02.03.2018 року №15/2-790 повернув Ліквідаційній комісії УДСО при ГУМВС України у Львівській області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

Відтак, відповідач всупереч п.9 Порядку №850 не прийняв за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги жодного з вищезазначених рішень.

Отже, суд приходить до висновку, що спосіб, у який УМВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням І групи інвалідності без прийняття відповідного рішення, Законом №565-ХІІ та Порядком №850 не передбачені.

Більш того, доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є неправомірними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №850 й повернення відповідних матеріалів позивачу.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання МВС України прийняти, як просить позивач у позові, позитивне рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, то така не підлягає до задоволення, оскільки передбачає втручання в діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень (дискреційні повноваження), що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд вважає, що права позивача підлягають поновленню, шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього прийняти відповідне рішення за результатами висновку про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності, згідно Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України №850.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 421000,00 грн., то суд зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки питання розміру грошової допомоги відповідачем по суті не вирішувалось та визначення такого відноситься до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі установлення І-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою КМ України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення за результатами висновку про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності, згідно із Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №850.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 421 000,00 грн. та зобов'язання здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 421 000,00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 червня 2018 року.