Постанова № 74611686, 12.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року справа №431/3975/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: м. Краматорськ, вул.Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Гаврищук Т.Г.,

ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Старобільську Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 431/3975/16-а за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 року у справі № 431/3975/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Визнано протиправними дії Управління пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-939 вих-16 від 15.06.2016 року.

Скасовано рішення Управління пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області № 55/К-14 від 07.07.2016 року щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області здійснити, починаючи з грудня 2015 року перерахунок призначеної пенсії у розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Луганської області №18-939 вих-16 від 15.06.2016 року, без обмеження її максимального розміру. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області виплатити недоплачену різницю пенсії між фактично отриманою та перерахованою за період з грудня 2015 року. (арк.справи 42-45)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. (арк.справи 49,50)

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 2003 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (зі змінами, чинними на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від суми заробітної плати, позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області.

Позивач був звільнений з роботи за власним бажанням з 02.01.2003 року. (арк.справи 9-13)

29.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області з письмовою заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з грудня 2015р. відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку її розміру 90% від суми місячної заробітної плати у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-939 вих-16 від 15.06.2016р. До заяви було додано вказану довідку про середню місячну заробітну плату, яка є підставами для перерахунку пенсії. (арк.справи 7,14)

На зазначену заяву 07.07.2016 року Управлінням пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області надано відповідь про відмову в перерахунку, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 скасовано норми пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за віком відповідно до Закону України «Про прокуратуру». (арк.спарви 8)

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними між сторонами.

Спірним у даній справі є відмова УПФУ в Старобільському районі Луганської області в здійсненні перерахунку пенсії, відповідно до рішення № 55/К-14 від 07 липня 2016 року.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 501 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 462, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 501 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. Понад те, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 цей Суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 501 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а), двох від 2 березня 2018 року (справа № 264/1617/17, № 761/21804/17).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийняті спірного рішення про відмову в перерахунку пенсії від 07 липня 2016 № 55/К-14 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки на дату розгляду справи питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв’язку зі збільшенням розміру заробітної плати не врегульовано на законодавчому рівні.

Таким чином спірне рішення пенсійного органу від 07 липня 2016 № 55/К-14 про відмову позивачеві в перерахунку пенсії є правомірним, а позовні вимоги щодо визнання незаконними дій УПФУ в Старобільському районі Луганської області про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі поданої заяви від 29 червня 2016 року та скасування рішення УПФУ Старобільському районі Луганської області № 55/К-14 від 07.07.2016 року не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 195, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Старобільську Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 431/3975/16-а – задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 431/3975/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – відмовити.

Повне судове рішення складено 12 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_1