Рішення № 74611451, 07.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1332/18

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2018 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Божук Д.А.

за участі:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Столаби Ю.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо здійснення розрахунку №0014331 плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування;

2) скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.01.2018 №0014331.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля не враховано, що перевозився сипучий вантаж - соя, яка за своїми фізичними властивостями постійно змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі. Зазначив, що загальна маса автомобіля не перевищує допустимих норм, передбачених законодавством. Вказав, що порушуючи вимоги пунктів 21, 22 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, після здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF НОМЕР_4, прицеп Janmil НОМЕР_5, посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Одеській області дій, направлених на тимчасову затримку транспортного засобу, не вчиняли. Також в порушення пунктів 23, 24 зазначеного Порядку, немає доказів, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві або власнику транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність, з установленими нормативами чи доказів відмови водія або власника привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. В порушення вимог пункту 18 вказаного Порядку, водієві транспортного засобу не видавалась довідка про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Звернув увагу на відсутність у нього відомостей щодо проходження вагової державної метрологічної атестації відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 №113/98-ВР. Зазначив, що фіксування перевантаження відбулось на строєну вісь, однак у розрахунку від 27.01.2018 №0014331 зазначено здвоєну вісь масою 23,4 т.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 03.05.2018.

У судовому засіданні 03.05.2018 відкладено розгляд справи на 14.05.2018.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 розгляд справи відкладено на 23.05.2018.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.05.2018 залучено Державну службу України з безпеки на транспорті як другого відповідача. Розгляд справи відкладено на 04.06.2018.

У зв'язку з відрядженням судді, розгляд справи відбувся 07.06.2018.

11.05.2018 до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому вона просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зазначає, що управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень встановлених пунктом 22 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306, а також без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових, великогабаритних транспортних засобів. Дії відповідача по здійсненню розрахунку плати за проїзд від 27.01.2018 відповідають вимогам законодавства, доказом чого слугуватиме відповідність арифметичним цифровим показникам розрахунку від 27.01.2018, що не заперечується позивачем. Одночасно, не оскаржується позивачем сам факт щодо руху його автомобіля з перевищенням нормативно допустимого навантаження на здвоєну вісь. На переконання відповідача, позивачем невірно трактуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", згідно норм якої на організаторів перевезень лежить обов'язок перевезення вантажу (в тому числі подільно-сипучого) з вимогами щодо забезпечення безпеки транспортування. Цей нормативний документ кореспондується з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, згідно частини 12.5 якого, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Представник позивача у судовому засідання 06.06.2018 просив позовні вимоги задовольнити. Додатково звернув увагу на погану якість дороги, по якій рухався водій.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Додатково вказав на обов'язок закріпити вантаж таким чином, щоб не відбувалося його зміщення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з урахуванням зазначеного нижче.

27.01.2018 посадовими особами Управління Укртрансбузпеки в Одеській області у пункті габаритно-вагового контролю автодорога Київ-Одеса (450 км + 500 м), під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на рейдову перевірку №026251 від 19.01.2018, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу. За кермом згідно посвідчення водія перебував ОСОБА_4. Водій від підпису відмовився.

Згідно товарно-транспортної накладної серії 12ААЕ №214885 від 26.01.2018, автомобільний перевізник - ПП ОСОБА_3, водій - ОСОБА_4

Згідно чеку зважування №311357 від 27.01.2018, акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №001431 від 27.01.2018, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.01.2018, загальна вага автомобіля із вантажем становила 39280 кг, навантаження на ось 1_1 - 6600 кг, ось 2_2 - 9280 кг, ось 3_3 - 7740 кг, ось 4_4 - 7720 кг, ось 5_5 - 7940 кг. Нормативно допустима повна маса - 40,00 т. Перевищення на здвоєну вісь становить 1,4 т.

За результатами проведення контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №005954 від 27.01.2018. Під час перевірки виявлено порушення абзаців 2, 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення вантажу без документів які передбачені статтею 48 Закону, а саме: відсутність документів, що підтверджує плату за проїзд автомобільними дорогами України.

Встановивши перевищення нормативно-вагових параметрів Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №005954 від 27.01.2018, згідно якого позивачу визначено плату у розмірі 262,00 євро.

Вважаючи, що порушені права позивача, він звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), згідно пункту 3 яких, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено Укртрансбезпекою на її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з пунктом 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Ваги електронні для поосного зважування автомобілів 020Т-AR зав. №7351, виробник Фірма "ESIT", Турція були повіреними, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2559-МХ. Дана обставина спростовує сумніви позивача щодо того, чи проходили ваги державну метрологічну атестацію.

Суд враховує, що у відповідача відсутній обов'язок надавати свідоцтво про метрологічну атестацію ваг на предмет відповідності технічних характеристик, довідку про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. При цьому жодного доказу на підтвердження факту звернення до відповідних посадових осіб із проханням про надання таких документів суду надано не було.

Відповідно до пунктів 16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також згідно підпункту 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Згідно пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31-1 Порядку №879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (горох), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пункту 22 Порядку №879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, згідно статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повноваженнями затримувати транспортний засіб наділені працівники відповідного підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Тому суд погоджується з доводами представника відповідача, що співробітники Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями затримувати транспортні засоби.

Згідно абзацу 2 пункту 27 Порядку №879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного розрахунку, зазначив про те, що транспортним засобом було здійснено перевезення сипучого вантажу (сої), що є рухомою під час руху автомобіля. Однак, ці його доводи є безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно пункту 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення ж вантажу та, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. Крім цього, чинним законодавством не передбачено особливих умов зважування транспортних засобів, які навантажені будь-якими сипучими вантажами.

Суд критично оцінює судження позивача про наявність підстав для скасування розрахунку від 27.01.2018 №0014331 внаслідок зазначення у ньому здвоєну вісь масою 23,4 т замість строєної. Наявність недоліків у оформленні відповідної документації не спростовують наявності відповідного порушення з боку позивача. Крім того, зазначений недолік не вплинув на визначення суми, зазначеної в оскаржуваному розрахунку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що чинним законодавством, що регулює процедуру зважування та стягнення плати за проїзд не визначено необхідність (можливість) надіслання посадовими особами Управління перевізникам матеріалів габаритно-вагового контролю (довідок, актів, розрахунків), а передбачено вручення 2-го примірнику розрахунку з реквізитами для сплати водію під час проведення перевірки.

Із акту перевірки встановлено, що водій із змістом акту ознайомлений, однак від надання пояснень та його підписання відмовився. Тобто, водій знав про результати габаритно-вагового контролю і повинен був повідомити про даний факт ОСОБА_3

Відповідно до статті 48 Закону України автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Позивачем було перевищено нормативи вагових параметрів на строєну вісь, проте позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього такого дозволу.

Щодо посилання позивача на відсутність будь-якої вини, оскільки нормативно допустиму масу автомобіля, перевищено не було, суд зазначає наступне.

З системного аналізу пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 встановлено, що існує обмеження на перевезення вантажу, маса якого і розподіл навантаження на осі перевищує величину, визначену технічною характеристикою автомобіля, а також існує заборона на рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т у разі перевезення вантажів автомобільними дорогами. Таким чином, перевізник повинен дотримуватись і технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісь більше 11 т.

Зазначеним також спростовується твердження позивача про те, що порушення відбулося не залежно від водія та перевізника, оскільки під час руху відбулось переміщення сої, спричинене неякісним дорожнім покриттям.

Згідно п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Таким чином, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного суду від 19.04.2018 у справі №814/1461/16.

Отже, саме позивач у даній справі несе відповідальність у вигляді сплати суми за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за порушення, встановлені під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF НОМЕР_4, прицеп Janmil НОМЕР_5, який було здійснено 27.01.2018.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано протиправність дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо здійснення розрахунку №0014331 плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога щодо скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.01.2018 №0014331 є похідною від першої вимоги та не належить до задоволення, оскільки відсутні ознаки протиправності дій відповідача при його винесенні.

Враховуючи зазначене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Доказів понесення судових витрат відповідачем суду не надано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 30602, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Базарна 61, м. Одеса, 65014), Державної служби з безпеки на транспорті (проспект Перемоги буд.14, Шевченківський район, м. Київ, ідентифікаційний код - 39816845) про визнання дій протиправними та скасування розрахунку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку встановленому статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Повне рішення складене 12 червня 2018 року

Суддя Д.А. Божук