Рішення № 74611362, 12.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/834/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Дерябіної О.Г., Голуб Г.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови протиправною та зобов"язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Решетилівсього об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною та зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 04 грудня 2017 року та здійснити її виплату..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним було подано весь пакет документів необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах.

У відзиві на позов від 23 квітня 2018 року відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Стверджував, що позивачем на підтвердження свого пільгового стажу надано довідки відокремленого підрозділу "Управління матеріальними ресурсами" ДП "Торезантрацит" які не містять реєстраційного вихідного номеру та дати, тобто формально не відповідають вимогам, встановленим для таких документів. З огляду на те, що ВП "УМР" ДП "Торезантрацит" знаходиться на непідконтрольній державній владі території, відповідач не має можливості здійснити перевірку відомостей зазначених довідок /а.с. 65-70/.

24 квітня 2018 року до суду подано відповідь на відзив, у якій позивач не заперечує наявності формальних недоліків у довідках, виданих відокремленим підрозділом "Управління матеріальними ресурсами" ДП "Торезантрацит" на підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1, та наполягає на призначенні йому пенсії на підставі наявних документів (трудової книжки, наказів про атестацію робочого місця), які на його переконання відповідають критеріям допустимості, достатності, достовірності та належності.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з мотивів, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с. 13-14/.

04 грудня 2017 року позивач звернувся до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с. 16/.

Рішенням Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 2334/02-22 від 20 лютого 2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з неможливістю підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 на підставі довідок, виданих відокремленим підрозділом "Управління матеріальними ресурсами" ДП "Торезантрацит", через відсутність у них таких обов'язкових реквізитів як дата та реєстраційний номер вихідного документа /а.с. 12/.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З матеріалів справи судом встановлено, що на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових ОСОБА_1 досяг 50 років.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 червня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі за текстом - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року та № 461 від 24 червня 2016 року визначено вичерпний перелік робіт, професій, посад, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року.

Аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку № 637 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1 або № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно записів у трудовій книжці позивача /а.с.18-23/ ОСОБА_1 працював у Торезькому виробничому об'єднанні по видобутку антрациту "Торезантрацит":

з 25 грудня 1985 року по 01 січня 1986 року - на посаді "ученик горнерабочего очистного забоя на добычной участок",

з 01 січня 1986 року по 18 червня 1986 року - на посаді "горнорабочий";

з 06 серпня 1986 року по 23 листопада 1986 року - на посаді "горный мастер";

з 01 лютого 1989 року по 06 травня 1989 року - на посаді "подземный горный мастер";

з 06 травня 1989 року по 01 вересня 1989 року - на посаді "подземный горный мастер";

з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1990 року - на посаді "подземный помощник начальника горноподготовительного участка";

з 01 січня 1990 року - 02 вересня 1994 року - на посаді "подземный горный мастер";

з 02 вересня 1994 року по 18 листопада 1995 року - на посаді "помощник начальника участка";

з 18 листопада 1995 року по 27 лютого 2001 року - на посаді "подземный горный мастер";

а з 21 березня 2001 по 01 жовтня 2001 року - на ТОВ "Фірма "Карбон" - на посаді "горный мастер".

Вищевказані відомості відображені також у довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих відокремленим підрозділом "Управління матеріальними ресурсами" ДП "Торезантрацит" на ім'я ОСОБА_1 /а.с. 30-32/.

Копіями наказів Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" № 633 від 30 грудня 1994 року, № 33 та № 34 від 27 січня 2000 року, підтверджено проведення атестації робочих місць на яких у спірному періоді працював позивач /а.с. 33-36/.

Таким чином, записами у трудовій книжці підтверджується факт роботи позивача на посадах, які включені до Списку № 1, наявність у ОСОБА_1 трудового стажу на роботах, які дають право на пенсію на пільгових умовах, понад 10 років та загального стажу роботи - не менше 25 років. Вищевказані обставини свідчать про наявність передбачених пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає відмову Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 04 грудня 2017 року та здійснити її виплату - такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані відокремленим підрозділом "Управління матеріальними ресурсами" ДП "Торезантрацит" на ім'я ОСОБА_1, не містять реєстраційного вихідного номеру та дати, з огляду на що не можуть вважатись належною підставою для призначення пільгової пенсії - є безпідставними, оскільки стаж роботи позивача у відповідні періоди підтверджений записами у його трудовій книжці.

Крім того, не визнаються судом обґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснити перевірку відомостей вищевказаних довідок та провести їх заміну через розміщення ДП Шахта "Об'єднана" на території не підконтрольній українській владі, оскільки право на пенсію позивача не може ставитись у залежність від викладених обставин.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі "Лоізіду проти Туреччини".

У вказаній справі Європейський Суд з прав людини зазначив, що "за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законній Владі міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України", тощо).

Вищевикладене не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в статті 1 Протоколу № 12 цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: "1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1".

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (рішення, дії або бездіяльність, що призводять до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації) та непрямою (рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об'єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією та законами України).

Так, у справі "Тлімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06 квітня 2000 року, заява № 34369/97) Європейський Суд з прав людини наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (стаття 5). Відповідно до статті 1 цього Закону непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Судом встановлено, що позивач у цій справі здобув пільговий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, на підприємстві, яке розташоване в населеному пункті, на території якого органи державної влади України наразі не здійснюють свої повноваження, та яке не перереєстроване на підконтрольній території. Під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах свій пільговий трудовий стаж ОСОБА_1 підтвердив записами в трудовій книжці, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою архівом відокремленого підрозділу "Управління матеріальними ресурсами" ДП "Торезантрацит", довідкою шахти "Об'єднана" про перелік посад, які дають право на пільгову пенсію, копіями наказів про атестацію робочих місць, довідками про отриману заробітну плату, випискою з наказу про перейменування шахти "Об'єднана", копією наказу ДП "Торезантрацит" № 108 від 18 серпня 2006 року про передачу архівів шахт "Червона Зірка" та "Об'єднана" у зв'язку з ліквідацією останніх.

Таким чином, вимоги відповідача, які є виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально базуються на положеннях пункту 20 Порядку № 637, та мають на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці, становлять дискримінаційне поводження відноcно осіб, які здобули пільговий стаж на підприємствах, що наразі розташовані на непідконтрольній українській владі території, а отже за такого підходу позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача, які за звичайних умов можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації позивача є проявом непрямої дискримінації.

Крім того, хоча дії відповідача формально ґрунтуються на положеннях підзаконного нормативного акта та переслідують легітимну мету, в дослідженому випадку є явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Отже, такі дії в цій ситуації є явно непропорційними заявленій легітимній меті, а тому їх не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач не врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, обмежені можливості позивача надати належні документи для призначення йому пенсії.

За таких обставин, суд визнає за необхідне, задовольнити позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії від 20 лютого 2018 року № 2334/02-22 та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі його заяви від 04 грудня 2017 року і здійснити відповідну виплату пенсії.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 38033, рнок НОМЕР_1) до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Покровська, 41, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40377619) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 20 лютого 2018 року № 2334/02-22.

Зобов'язати Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Покровська, 41, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40377619) призначити ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1, 38033, рнок НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 04 грудня 2017 року і здійснити відповідну виплату пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Покровська, 41, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40377619) на користь ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1, 38033, рнок НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 червня 2018 року.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова