Рішення № 74611303, 05.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 червня 2018 р. № 820/3081/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (61162, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Першої Харківської державної нотаріальної контори (61003, м.Харків, м.Конституції,1 Палац Праці, 7 під., 4 пов. код ЄДРПОУ 02894013), третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради (61200, м. Харків, м. Конституції,7, код ЄДРПОУ 40214227) про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Першої Харківської державної нотаріальної контори, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, в якому просить суд:

скасувати заборону реєстраційний номер обтяження: 5499923, зареєстровану Першою Харківською державною нотаріальною конторою 16.08.2007;

- скасувати запис в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстрований Першою Харківською державною нотаріальною конторою 16.08.2007 16:44:35 за № 5499923.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що заборону на відчуження нерухомого майна зареєстровано за відсутності документів встановлених законодавством, ці рішення й дія проведені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України й не обґрунтовано та, відповідно, заборона й запис в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підлягає скасуванню. На адресу суду позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, на адресу суду надав відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у його задоволенні.

Третя особа в судове засідання також не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на позивача накладена персональна заборона на відчуження усього нерухомого майна.

Зареєстровано вказану заборону Першою Харківською державною нотаріальною конторою за № 5499923 від 16.08.2007. Датою виникнення заборони вказано: 17.03.1998, № реєстра: 5964-4. Підстава обтяження не вказана.

З приводу вказаної заборони позивач звернувся до відповідача та просив надати інформацію про підстави виникнення заборони.

Листом від 29.03.2018 № 1072/ОН6 Перша нотаріальна контора повідомила позивача, що документи, які були підставою накладення заборони передано до Харківського обласного державного нотаріального архіву. Останній листом від 03.04.2018, повідомив що документи, які підтверджують підстави реєстрації запису за № 5964-4 до архіву не передавалися.

10.04.2018 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою в якій повідомив, що згідно відповідей Першої Харківської державної нотаріальної контори та Харківського обласного державного нотаріального архіву, ніяких документів або інших підстав для вчинення заборони на позивача не існує, у зв'язку з чим просив відповідача виправити помилку та виключити відповідний запис із реєстру обтяжень у вигляді персональної заборони на відчуження усього нерухомого майна та відновити право власності.

Листом від 10.04.2018 № 1203101-16, у відповідь на прохання позивача виключити безпідставний запис про обтяження нерухомого майна, відповідач повідомив, що у зв'язку з неможливістю встановлення підстав за якими було зареєстровано накладання заборони на відчуження майна, свої порушені права ви можете відновити в судовому порядку.

Позивач, не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності ( заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83).

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13).

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості накладення на ОСОБА_1 заборони відчуження нерухомого майна.

Крім того, відповідачем не доведено необхідність подальшого продовження накладення заборони на відчуження майна ОСОБА_1, не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що вказане обтяження забезпечує реальне виконання рішення чи задоволення вимог невизначених кредиторів.

Таким чином, на момент розгляду справи заборони на відчуження майна ОСОБА_1 не є вмотивованим та обґрунтованим. Відповідачем також не надано жодних документів на підтвердження необхідності подальшого продовження заборони на відчуження майна позивача, що є порушенням дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Суд погоджується із доводами позивача та наголошує, що існування вказаного обтяження перешкоджає реалізації права позивача на володіння своїм майном.

Накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, передбачена пунктом 5 глави 15 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в якому зазначено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою захисту та недопущення подальшого порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Використовуючи повноваження, передбачені ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою надання повного захисту правам, свободам та законним інтересам позивача, про захист прав яких він просить, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача зняти заборону, що зареєстрована 16.07.2007 № 5499923.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 205, 242, 246, 255,295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першої Харківської державної нотаріальної контори, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Першу Харківську державну нотаріальну контору зняти заборону, що зареєстрована: 16.07.2007, № 5499923.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.06.2018 року.

Суддя О.М. Тітов