Рішення № 74611198, 08.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6716/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, (за довіреністю),

представника відповідача Кривошеєнка В.С., (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування наказу, в частині анулювання сертифікату від 25.11.2013 року № 003746, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, 66210) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) про визнання протиправним та скасування наказу від 22.05.2017 року № 126, в частині анулювання сертифікату від 25.11.2013 року № 003746.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що рішенням від 22.05.2017 року № 126, в частині анулювання сертифікату від 25.11.2013 року № 003746, суб'єкт владних повноважень порушив його права.

Ухвалою від 26.12.2017 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ, в частині анулювання сертифікату позивача є неправомірним, безпідставним і необґрунтованим, таким, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях, обставинах, що не відповідають дійсності, та не підтверджені жодними доказами.

29.01.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 176-180), в якому суб'єкт владних повноважень позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню та зазначено про правомірність прийнятого рішення.

29.01.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 197-198), в якій позивач додатково вказав, що відповідачем доводи, правові підстави позову не спростовуються.

У судове засідання 29.05.2018 року сторони прибули, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення заперечував.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що кваліфікаційним сертифікатом від №012508 від 06.02.2015 року, виданим на ім'я ОСОБА_3, підтверджено відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (а.с. 19).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2017 року до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру з депутатським зверненням №18-11865/0/1-17 звернувся депутат Первомайської міської ради Миколаївської області ОСОБА_4 (а.с. 181), в якому, посилаючись на порушення положень нормативно-правових, технічних документів та актів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3, просив винести на розгляд питання щодо анулювання його сертифікату інженера-землевпорядника.

Зазначене порушення полягало в тому, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству «Санта Україна» для обслуговування адміністративних, складських приміщень і будівель за адресою: вул. Андрія Чернецького, 108, м. Первомайськ, Миколаївська область, розроблена ПП «Геліос-Л» з численними грубими порушеннями сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3, вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. Замовником технічної документації не наведено підстав та не надано доказів, що підтверджували б факт реорганізації з АТ «Первомайська швейна фабрика» на АТВТ «Санта Україна». Згідно з пояснювальною запискою, в складі технічної документації без надання відповідного дозволу змінюється цільове призначення земельної ділянки з «для обслуговування адміністративних, складських приміщень і будівель» на «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». В акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання (власники/користувачі суміжних ділянок) зазначено ОСОБА_5, а на кадастровому плані зазначено АТВТ «Південний Буг» 4810400000:04:073:0003, що не відповідає наказу Держкомзему від 18.05.2010 року №376, а саме: відсутній підпис АТВТ «Південний Буг» межі від А до Б. Також, зазначено, що відповідно до державного акту на право постійного користування АТ «Первомайська швейна фабрика» площа земельної ділянки складає 1,7720 га., однак в наданій технічній документації площа земельної ділянки збільшена до 2,0753 га, конфігурація земельної ділянки, лінійні проміри не відповідають конфігурації земельної ділянки у державному акті. На підставі викладеного, при розробленні зазначеної технічної документації ПП «Геліос-Л» ОСОБА_3 порушено вимоги статей 20, 92, 120, 141, 198 Земельного кодексу України, статей 26, 50 Закону України «Про землеустрій» та інших нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Окрім того, при розроблені вищезазначеної технічної документації із землеустрою, не враховано правові норми статті 55 Закону України «Про землеустрій», згідно із якими підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. У свою чергу, зазначена технічна документація розроблена без рішення відповідного органу місцевого самоврядування, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки її користувачем.

За результатами розгляду вказаної інформації, Кваліфікаційною комісією прийнято рішення, оформлене протоколом засідання від 27.04.2017 року №4, щодо направлення до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 25.11.2013 року № 003746, виданого позивачу (витяг з протоколу а.с. 185-190).

За результатами розгляду вказаного подання Держгеокадастром прийнято наказ від 22.05.2017 року №126 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів», в додаток «Перелік інженерів - землевпорядників, кваліфікаційні сертифікати яких анулюються на підставі листа Кваліфікаційної комісії від 03.05.2017 року №17/317» якого внесено інформацію про анулювання кваліфікаційного сертифікату позивача (а.с. 191-192).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначено Законом України від 22.05.2003 року №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 28 Закону №858-IV розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 66 Закону №858-IV відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники. Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Частиною 19 статті 66 Закону №858-IV встановлено, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в тому числі: за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 68 Закону №858-IV Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав, зокрема, грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.68 Закону №858-IV на підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

З урахуванням зазначених вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у відповідності до статей 69, 70, 72 КАС України, повинен довести належними та допустимими доказами наявність в діях позивача, вчинених як сертифікованим інженером-землевпорядником, грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Суд вважає обґрунтованими доводи позову, що за результатами розгляду письмових звернень Кваліфікаційною комісією не встановлено вини позивача в грубому порушенні вимог положень нормативно-правових актів, нормативно технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, що є єдиною підставою для прийняття рішення про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника, з огляду на наступне.

Щодо встановлених порушень, перетворення чи реорганізації акціонерного товариства «Первомайська швейна фабрика», суд вказує на те, що в даному випадку мав місце факт про зміни найменування акціонерного товариства «Первомайська швейна фабрика» у акціонерне товариство «Санта Україна», яке згодом було перейменоване у акціонерне товариство закритого типу «Санта Україна», а потім - у приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Санта Україна», без застосування процедури перетворення чи реорганізації, оскільки при перейменуванні юридичної особи така процедура не передбачена вказані обставини підтверджені постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року по справі № 2а-4566/11-1470 (а.с. 37-40).

Стосовно того, що при набутті права власності на об'єкти нерухомого майна АТВТ «Санта Україна» ні фізично, ні юридично не може використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням - для обслуговування адміністративних, складських приміщень і будівель, що є підставою для припинення права постійного користування за пунктом «а» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, то суд зазначає, що зазначена норма регулює добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в свою чергу технічною документацією лише було уточнено цільове призначення земельної ділянки, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548, код цільового призначення - 11.02.

Відносно того, що технічною документацією передбачено встановлення меж земельної ділянки ПАТ «Санта Україна» на умовах постійного користування, в порушення статті 92 Земельного кодексу України, то у даному випадку земельна ділянка по вул. А.Чернецького 108, у місті Первомайськ не відводиться у постійне користування ПрАТ «Санта Україна», а лише встановлюються (відновлюються) межі земельної ділянки, з метою її державної реєстрації, у відповідності до пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр». Правомірність таких дій підтверджена постановами Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 814/1879/16 (а.с. 113-115) та від 29.03.2017 року у справі № 814/269/17 (а.с. 116-119), а також постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року у справі № 2а-4566/11-1470 (а.с. 122-125).

Щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачених статтею 198 Земельного кодексу України при виконанні кадастрової зйомки як комплексу робіт, що виконується для визначення та відновлення меж земельних ділянок, суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи наявний акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (власники/користувачі суміжних ділянок), в якому наявний підпис ОСОБА_5 керівника АВТТ «Південний Буг» завірений печаткою АВТТ «Південний Буг» (а.с. 111).

Щодо твердження, що в наданій технічній документації площа земельної ділянки безпідставно збільшена до 2,0753 га., а конфігурація земельної ділянки лінійні проміри не відповідають конфігурації земельної ділянки у державному акті, суд погоджується з доводами позивача, що площа земельної ділянки на 0,3033 га більша площі вказаної у державному акті на право постійного користування землею від 24.01.1994 року № 26, оскільки при видачі державного акту, площа земельної ділянки вираховувалася графічним способом, без попереднього проведення геодезичної зйомки відповідним обладнанням та без застосування програмного забезпечення для ведення земельного кадастру. Крім того, конфігурація земельної ділянки у технічній документації відповідає конфігурації у державному акті на право постійного користування землею від 24.01.1994 року №26 та співпадає з капітальними парканами, що підтверджується схемою накладення існуючих меж земельної ділянки на межі земельної ділянки визначені Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації (а.с. 121).

Стосовно тверджень відповідача, що технічна документація, всупереч статті 55 Закону України «Про землеустрій» не містить згоди органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж користувачем, то суд вказує на те, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Отже, оскільки земельні ділянки є сформованими, то користувач земельної ділянки може самостійно зареєструвати їх у Державному земельному кадастрі, без звернення до власника земельної ділянки. Відтак, користувач такої земельної ділянки, без звернення до власника земельної ділянки чи органу, уповноваженого здійснювати розпорядження нею, може замовити виготовлення відповідної технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки. Вказані обставини, також, підтверджено постановами Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі №814/1879/16 та від 29.03.2017 року у справі №814/269/17.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність в діях позивача вини та підтверджував порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та не довів що такі порушення дійсно є грубими.

Відтак, наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.05.2017 року № 126, в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника від 25.11.2013 року № 003746 виданого ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення, в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника від 25.11.2013 року № 003746 виданого ОСОБА_3.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640, 00 грн. (а.с. 4) згідно квитанції № 86 від 14.12.2017 року. Враховуючи зазначене, судові витрати у розмірі 640, 00 грн. мають бути стягнуті з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування наказу, в частині анулювання сертифікату від 25.11.2013 року № 003746- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.05.2017 року № 126, в частині анулювання сертифікату від 25.11.2013 року № 003746 виданого ОСОБА_3.

Стягнути судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено та підписано 08.06.2018 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, 66210, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 39411771).

Суддя Корой С.М.

.