Рішення № 74611094, 05.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1367/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 07.08.2017 року № 9658-17.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 покликається на протиправність податкової вимоги про сплату податкового боргу ГУ ДФС у Львівській області від 07.08.2017 року № 9658-17, з огляду на те, що декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік від 28.04.2017 № 1700005525 вона не підписувала, а тому стверджує, що грошове зобов'язання не є узгодженим, а отже, податковий борг, зазначений у оскаржуваній податковій вимозі, відсутній.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року відкрито провадження у справі, призначено у справі попереднє судове засідання.

08.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ОСОБА_3 власноручно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік від 28.04.2017 № 1700005525. Оскільки сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого позивачкою в розмірі 63224,85 грн. не сплачена до бюджету, така набула статусу податкового боргу.

22.05.2018 року ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представником позивача 04.06.2018 подано відповідь на відзив, в якому наполягає на тому, що грошове зобов'язання не узгоджувалось, податкової декларації ОСОБА_3 не подавала ні особисто, ні рекомендованим листом, ні засобами мережі інтернет.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, аналогічних зазначеним у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області скеровано ОСОБА_3 податкову вимогу від 07.08.2017 № 9658-17 про сплату податкового боргу платника податків у сумі 63224,85 грн.

Позивач, вважаючи вказану податкову вимогу безпідставною, звернулася з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс).

У пп.14.1.39 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У силу приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, в матеріалах справи міститься податкова декларація платника податків ОСОБА_3 про майновий стан і доходи за 2016 рік від 28.04.2017 № 1700005525(а.с.18).

Як вбачається з цієї декларації, ОСОБА_3 задекларовано загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу - 2757690,00, яка складається з:

- доходів від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна в розмірі1785000,00 грн.;

- вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна в розмірі 972690,00 грн.

З наведеного слідує, що задеклароване позивачкою у декларації за 2016 рік від 28.04.2017 № 1700005525 грошове зобов'язання є узгодженим.

Загальна сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно за результатами річного декларування за 2016 становить 137884, 50 грн., в тому числі податок на доходи фізичних осіб з доходів від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна в розмірі 89250,000 (1785000,00 грн.*5%) та податок на доходи від успадкованого чи отриманого у дарунок майна 486324,50 грн. (972690,00 грн.*5%).

Загальна сума військового збору, що підлягає сплаті самостійно з результатами річного декларування за 2016 рік становить 41365,35 грн., в тому числі військовий збір з доходів від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна 26775,00 грн. (1785000,00 грн.*1,5%) та військовий збір успадкованого чи отриманого у дарунок майна 14590,35 грн. (972690,00 грн.* 1,5%).

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію інформаційної довідки № 56922000 від 07.04.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності щодо об'єкта нерухомого майна, в якій відображено інформацію про дарування ОСОБА_3 будівлі загальною площею 109, 1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, а також копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2016 року площею 0, 0331 га за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4. (покупець).

Так, з долучених до матеріалів справи інтегрованих карток платника податків ОСОБА_3 за 2016-1017 роки вбачається, що в 2016 році ОСОБА_3 сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за продаж земельної ділянки площею 0,0331 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4. в загальному розмірі 116025,00 грн.

При цьому сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого ОСОБА_3 в розмірі 63224, 85 грн. не сплачена до бюджету, тому така вважається податковим боргом.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу ( п.59.3 ст.59 Податкового кодексу).

Відповідно до п.2 Розділу II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок № 610), податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання.

Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів(п.1 Розділу III Порядку № 610).

Основним аргументом позивача на підтвердження протиправності, на його думку, податкової вимоги ГУ ДФС у Львівській області від 07.08.2017 року № 9658-17, є те, що, як стверджує ОСОБА_3, вона жодної декларації не подавала, а підпис на долученій до матеріалів справи декларації не відповідає підпису у паспорті ОСОБА_3, а отже, їй не належить.

Однак, дане твердження позивача про невідповідність підпису ОСОБА_3 у паспорті підпису у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік від 28.04.2017 № 1700005525, на переконання суду, не може братися до уваги як спростування факту подання позивачем вказаної декларації, з огляду на наступне.

Підроблення документу є злочином, відповідальність за який передбачено Кримінальним кодексом України.

Таким чином, допустимими доказами в підтвердження обставин підроблення декларації може бути лише обвинувальний вирок суду.

Суд наголошує, що при відсутності з боку особи, яка заявляє про фальшивість доказу, зазначених вище дій, ця особа повинна згідно із загальними правилами доказування подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа, що могли б бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів.

Заява про фальшивість письмового доказу спрямована на заперечення дійсності викладених у ньому доказових фактів. Якщо особа заявляє про фальшивість письмового доказу, але інша сторона цю фальшивість заперечує, то суд повинен керуватися загальною нормою про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому фальшивість документа повинна довести та особа, яка на це покликається.

В свою чергу, доведення такої обставини можливо лише шляхом заявлення клопотання про проведення експертизи. Якщо такого клопотання не надійшло, то суд розглядає справу на підставі наявних доказів з урахуванням письмового документу, щодо якого було заявлено про фальшивість.

У силу ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 КАС України).

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й такими, що повністю спростовуються доводами відповідача та долученими до матеріалів справи письмовими доказами. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.139 КАС України, розподіл судового збору у разі відмови у задоволенні позову не передбачений.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2018.

Суддя В.М. Сакалош