Рішення № 74610496, 31.05.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/235/17

Провадження по справі № 2/305/52/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

31.05.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: судді - Тулик І.І.

за участі: секретаря - Шемота М.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

В обгрунтування позову зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 року належав її батькові ОСОБА_5. Після його смерті спадкоємцями в рівних частинах заишилися вона та сестра ОСОБА_6. Сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Спадкоємцем після її смерті є відповідач ОСОБА_3, як дочка. Позивач вступила в управління спадковим майном, про що свідчить той факт, що з спадкового майна вона отримала двохдверний шкаф для одягу. Тому в силу ст. 529 ЦК України вона є спадкоємцем першої черги спадкування за законом і вона має право на спадщину після смерті свого батька в розмірі 1/2 частини спадкового майна. Як вбачається з погосподарської книги спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5, 1910 року народження. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого бюро записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_7, в графі "батько" значиться ОСОБА_5. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2016 року спірний житловий будинок зареєстрвоано в цілій частині за відповідачкою ОСОБА_3 на підставі рішення Рахівського районного суду від 05.08.2015 року. Вказане рішення скасовано рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року. Хоча спадкова частина в спадщині повинна становити 1/2 частину майна. У зв"язку з чим просила встановити факт, що має юридичне значення приналежності в господарській книзі №03 Лугівської сільської ради на 1996-2000 роки на особовому рахунку НОМЕР_2 запису про голову господарства ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 та в свідоцтві про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_3 від 12 лютого 1960 року в розділі "батько" ОСОБА_5 - ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 року в АДРЕСА_1 встановити факт, що має юридичне значення прийняття нею ОСОБА_1, 1943 року народження, спадщини в розмірі 1/2 частини після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 року, в тому числі і на спадковий будинок АДРЕСА_1 та визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 Закарпатської області після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року в с. Луги Рахівського району Закарпатської області.

Позивач ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позові. Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просять відмовити в позові.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився. Завідуюча Рахівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_10 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, та підтримання позовних вимог.

Свідок ОСОБА_11 по суті спору ствердив, що після смерті батька позивачки допомагав виносити меблі а саме шкаф, диван, стільці, також допомагав виносити речі і ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Час від часу бачить ОСОБА_3, яка обробляє земельну ділянку та доглядає за будинком, після смерті діда відповідачки у будинку проживала її мати.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що після смерті матері відповідачки допомагав виносити речі які понесли позивачці.

Заслухавши сторін, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 являється спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно- житловий будинок НОМЕР_4 з прилеглими до нього надвірними спорудами, що знаходиться в с. Луги Рахівського району Закарпатської області , і відносно якого остання розпорядилася шляхом складення заповіту 11 червня 2010 року. Згідно даного заповіту ОСОБА_6 усе її майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3.

Згідно ксерокопій погосподарської книги №3 за 1996-2000 рр. Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області головою господарства був батько позивача ОСОБА_1, ОСОБА_8 , а членом сім"ї була ОСОБА_6.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, не залишивши при цьому заповіту.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та нині померла, ОСОБА_6 являються дітьми спадкодавця ОСОБА_8, та відповідно спадкоємцями першої черги спадкування за законом.

Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом вказує на те, що у неї виникли майнові права на спадковий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області, що увійшов до складу спадщини за померлим ОСОБА_8, як у такої, що будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном в силу ст. 549 ЦК України 1963 року.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_8, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР, прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Разом з тим, самі свідчення свідків про отримання позивачкою деяких меблів із спадкового будинку, не можуть вважатися прийняттям спадщини, оскільки вони достовірно не підтверджують, що ці дії були вчинені в строк, встановлений для прийняття спадщини.

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Не може визнаватися фактичним вступом в управління спадщиною організація та проведення спадкоємцем поховання спадкодавця, оскільки такі дії не стосуються спадкового майна.

Позивач не надала до суду жодних доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном позивач суду не надала, підстав вважати, що вона вступила у володіння та управління спадковим майном за ст. 549 ЦК УРСР, немає, а тому немає підстав для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом та правилами ЦК УРСР.

Тобто факт прийняття спадщини за правилами ст. 549 ЦК УРСР не доведений, отже, спадщина фактично не прийнята.

Стосовно вимог встановлення юридичного факту належності документів суд зазначає таке.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім"я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім"ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об"єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 просить встановити факт приналежності в господарській книзі №03 Лугівської сільської ради на 1996-2000 р.р. на особовому рахунку НОМЕР_2 запису про голову господарства ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та в свідоцтві про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 серії НОМЕР_3 від 12 лютого 1960 року в розділі "батько" ОСОБА_5 - ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 року в АДРЕСА_1 який не підлягає судовому розгляді, оскільки судам не підвідомче встановлення факту належності особі свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №616 від 17 травня 2017 року власником будинку АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

Також в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 не запереченого того факту, що нині померлий ОСОБА_8 являється батьком позивача ОСОБА_1.

Виходячи з викладеного, суд не має належних підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, ст.268, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Рахівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.