Постанова № 74610131, 06.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/361/2018(м)

264/4709/17

Головуючий в 1 інстанції Кузнецов Д.В.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Баркова В.М., Принцевської В.П.

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 березня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

22 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного договору без номеру від 03 вересня 2010 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, в нього станом на 30 червня 2017 року виникла заборгованість в загальній сумі 49 686,08 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 4505,05 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 39038,84 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3300,00 грн., а також, нарахованих на підставі п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, штрафів в розмірі 500грн.(фіксована частина) та 2342,19 грн. (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на його користь дану заборгованість та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1600 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 843,89 грн., в решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1502,88 грн.

Відповідач не погодився з таким судовим рішенням та через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» позовну давність, яка повинна обчислюватись з 22 липня 2014 року, коли відповідач зробив платіж за кредитним договором у сумі 400 грн. Таким чином вважає, що оскільки позивач пропустив строк позовної давності, в задоволенні його позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номеру, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 4505,05 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір був укладений в порядку, передбаченому статтею 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання визнається договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

За даним кредитним договором відповідач отримував дві кредитні картки, з терміном дії останньої до червня 2018 року (а.с.57)

З огляду на те, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості, яка станом на 30 червня 2017 року становить 49 686,08 грн. та складається з заборгованості за кредитом у сумі 4505,05 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 39038,84 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3300,00 грн., а також, нарахованих на підставі п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, штрафів в розмірі 500грн.(фіксована частина) та 2342,19 грн. (процентна складова).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 порушував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та не сплачував своєчасно необхідні платежі, є підстави для стягнення з нього заборгованості, яка склалась за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, пені та комісії.

При цьому місцевий суд виходив з того, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Відмовляючи у стягненні штрафів, суд керувався положеннями статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно якої на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі не можна з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, через свого представника, подав письмову заяву про застосування строку позовної давності. (а.с.62-64).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За змістом Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03 вересня 2010 року та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами до 25 числа, наступним за звітним, в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

За наявним в матеріалах справи розрахунком, останній платіж відповідачем здійснено 26 серпня 2014 року ( 123,15 грн - відсотки та 400 грн - тіло кредиту).

Аналізуючи зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Врахувавши дату здійсненого відповідачем останнього платежу (26 серпня 2014 року), закінчення строку дії картки (червень 2018 року), а також пред'явлення банком позову 22 вересня 2017 року, є підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості в межах строку позовної давності, починаючи з 26 вересня 2014 року у загальній сумі 42 220,06 грн. та складається з тіла кредиту у сумі 4505,05 грн. та відсотків за користування кредитним коштами у сумі 37 715,01 грн.

Суд першої інстанції, у порушення зазначених норм матеріального права, ухвалюючи рішення, необґрунтовано не застосував строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Разом з тим, є неспроможними доводи представника відповідача про те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі, оскільки, як зазначено вище, такий строк починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а саме з 01 липня 2018 року

Крім того, правильно відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафів, місцевий суд помилково стягнув з відповідача пеню у сумі 3300 грн., не звернувши уваги на те, що згідно положень ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, не тільки штрафів, але і пені.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до положень ст.376 ЦПК України, підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості та розподілу судових витрат, а в частині стягнення пені - скасуванню.

У зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції, необхідно змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 1359,52 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на 84,97%, виходячи з розрахунку 1600 грн х 84,97 % : 100%.

Крім того, з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги відповідача на 9,87 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 236,88 грн, виходячи з розрахунку 2400 грн х 9,87 % : 100%.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 березня 2018 року в частині стягнутої суми заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, розподілу судових витрат змінити, в частині стягнення пені - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 03 вересня 2010 року в загальному розмірі у розмірі 42 220,06 грн. (сорок дві тисячі двісті двадцять грн.,06 коп.), що складається з тіла кредиту у сумі 4 505,05 грн. та відсотків за користування кредитними коштами у сумі 37 715,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1359,52 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, Грушевського, буд. 1Д на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 236, 52 грн.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за пенею у сумі 3300 грн., нарахованої за кредитним договором без номера від 03 вересня 2010 року.

В решті рішення залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 червня 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: