Вирок № 74610021, 12.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/77/2018(м)

241/110/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Сєдих А.В.

суддів Свіягіної І.М., Гришина Г.А.

при секретарі Меляник К.В.

за участю прокурора Григорьєвої О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Комарова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурорів та захисника Комарова І.О. на вирок Володарського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білосарайська Коса, Мангушського району, Донецької області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого охоронцем на базі відпочинку «Портовик», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України, та призначено покарання за ч.1 ст. 263 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 309 КК України із застосуванням ст.69 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 309 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Стягнувши з ОСОБА_1 на користь держави за висновок експерта № 1/10-1291 від 27.12.2016 року 1100 гривень за проведення судово-хімічної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/10-1292 від 04.01.2017 року 440 гривень 20 копійок за проведення судово-хімічної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1793 від 03.01.2017 року 1323 гривні 10 копійок за проведення судово-хімічної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/2-212 від 26.12.2016 року 527 гривень 76 копійок за проведення судово-балістичної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/2-210 від 27.12.2016 року 527 гривень 76 копійок за проведення судово-балістичної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/2-213 від 17.01.2017 року 1319 гривень 40 копійок за проведення судово-балістичної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/2-211 від 18.01.2017 року 351 гривню 84 копійки за проведення судово-балістичної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/2-209 від 18.01.2017 року 351 гривню 84 копійки за проведення судово-балістичної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 1/2-215 від 20.01.2017 року 615 гривень 72 копійки за проведення судово-балістичної експертизи, на користь держави за висновок експерта № 24 від 28.12.2016 року 880 гривень 30 копійок за проведення вибуховотехнічної експертизи. Вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1, у 2015 році (точної дати та часу не встановлено), знаходячись с. Білосарайська Коса Мангушського району Донецької області, у невстановленої особи, при невстановлених обставинах, умисно незаконного придбав: два корпуси гранати Ф-1, які згідно судово-вибухотехнічної експертизи є промислово виготовленими корпусами ручних осколкових гранат «Ф-1» (без запалів), які споряджено зарядом вибухової речовини типу ТНТ (тринітротолуол, тротил 50-60 г); корпус гранати «Ф-1» яка є складовою частиною бойового припасу (боєприпасу), а саме - конструктивно спорядженої гранати «Ф-1» з запалом «УЗРГМ 2» («УЗРГМ»); корпус гранати РГД-5, яка згідно судово-вибухотехнічної експертизи є складовою частиною бойового припасу (боєприпасу), а саме конструктивно спорядженої гранати «РГД5» з запалом «УЗРГМ2» («УЗРГМ»); три запали які згідно судово-вибухотехнічної експертизи є запалами «УЗРГМ» та «УЗРГМ 2» (уніфіковані запали ручних гранат модернізовані), промислового виготовлення, що відносяться до засобу детонування (пристрої призначені для створення вибухового імпульсу), використовується для підриву розривного заряду гранат Ф-1, РГД-5 та РГ-42, корпус ручної осколкової гранати РГД-5 і корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» та запали УЗРГМ-2 які за умов їх конструктивного поєднання - є бойовими припасами (вибуховими пристроями) дистанційної дії, придатні за призначенням для здійснення вибуху; чотири матерчаті сумки з гранулірованим порохом, вагою 1,043 кг, які згідно судово-хімічної експертизи є вибуховою речовиною - нітроцеллюлозним (бездимним) порохом; 6 патронів калібру 12,7 мм, які згідно судово-балістичної експертизи є боєприпасами, є бойовими крупнокаліберними патронами, центрального бою, калібру 12,7X108 мм, до нарізної вогнепальної зброї калібру 12,7 мм (гвинтівок ОСВ-96, ОЦ-44, кулеметів ДШК, Корд та ін.), три патрона з яких з запалювальною кулею, а три бронебійно-запалювальною кулею, придатні для здійснення пострілу та виготовлені промисловим способом, 178 патронів калібру 5,45 мм які згідно судово-балістичної експертизи є боєприпасами, є проміжними патронами калібру 5,45X39 мм, тобто штатними боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (автоматам і кулеметам конструкції Калашникова АК -74; АК-105, АКС -74 У, РПК-74 та ін.) та придатні для здійснення пострілу та виготовлені промисловим способом; 59 патронів калібру 7,62 мм, які згідно судово-балістичної експертизи є боєприпасами до нарізної стрілецької зброї, гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R до нарізної вогнепальної зброї центрального бою, гвинтівками «СВД», «Мосіна», кулеметам ПК, ПКМ та ін. (сім з яких з трасуючою кулею, два - з бронебійно-запалювальною кулею), придатні для здійснення пострілу та виготовлені промисловим способом; саморобний предмет зовні схожий на пістолет який є вогнепальною зброєю гладкоствольним пістолетом і призначеним для стрільби патронами калібру 5,6мм кільцевого займання та виготовлений саморобним способом, які переніс до себе додому та незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу в домоволодінні АДРЕСА_1.

13.12.2016 року в період часу з 09:20 год. до 14:30 год. вищезазначені боєприпаси, вогнепальна зброя, вибухонебезпечні речовини були виявлені та вилучені у ОСОБА_1 працівниками поліції Мангушського ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області під час обшуку його домоволодіння АДРЕСА_1, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12.12.2016 року.

Він же, у жовтні 2016 року (точної дати та часу не встановлено), діючи умисно, переслідуючи мету незаконного придбання наркотичних засобів для особистого вживання, без мети збуту, знаходячись поблизу с. Білосарайська Коса, Мангушського району Донецької області, у лимані зірвав, а саме незаконно придбав кущі дикорослої рослини коноплі, після чого переніс до місця свого мешкання, а саме до АДРЕСА_1, де став незаконно зберігати її без мети збуту. Після того як рослини коноплі висохли, ОСОБА_1, кустарним способом, руками, за допомогою сита подрібнив частину рослин коноплі, чим самим незаконно виготував особливо небезпечний наркотичний засіб, який помістив у газетні згортки кількості 12 штук, а частину наркотичного засобу у вигляді сухих рослин поклав у 4 поліпропіленових мішка та незаконно став зберігати на території домоволодіння №30 по вул. Азовська в с. Білосарайська Коса Мангушського району Донецької області, з метою особистого вживання, без мети збуту.

13.12.2016 року в період часу з 09:20 год. до 14:30 год., працівниками поліції Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12.12.2016 року, було проведено обшук території домоволодіння АДРЕСА_1, та місцем мешкання ОСОБА_1, в ході якого було виявлено та вилучено:

- 4 поліпропіленових мішка з сухими рослинами та газетні згортки у кількості 12 штук з подрібленою речовиною рослинного походження, які є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, яке згідно судово-хімічної експертизи є речовинами рослинного походження загальною масою 5 371,87 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 4 885,44 г, що є особливо великим розміром наркотичних засобів, які ОСОБА_1, діючи умисно, незаконно придбав, виготував та зберігав за місцем свого мешкання з метою особистого вживання, без мети збуту.

Обвинувачений ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів для власних потреб, без мети збуту, на початку грудня 2016 року (точної дати та часу не встановлено) діючи повторно, у невстановленої особи, при невстановлених обставинах придбав 9 пакетиків з порошкоподібною речовиною білого кольору - амфетаміном, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої обмежено, які переніс до місця свого мешкання, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та став незаконно зберігати на території вищевказаного домоволодіння для особистого вживання, без мети збуту.

13.12.2016 року, в період часу з 09:20 год. до 14:30 год., працівниками поліції Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12.12.2016 року, було проведено обшук території домоволодіння АДРЕСА_1, за місцем мешкання ОСОБА_1, в ході якого було виявлено та вилучено 9 полімерних пакетиків з порошкоподібною речовиною білого кольору, металеву коробку в якій знаходилась трубка, ложка, фольгований пакетик та полімерний пакетик з порошкоподібними речовинами. Відповідно до висновку судово-хімічної експертизи у вилучених порошкоподібних речовинах масами 0,141 г, 0,201 г, 0,219 г, 0, 216 г, 0,852 г, 0,780 г, 0,887 г, 0,795 г, 0,820 г, 0,609 г, 0,109 г виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін.

Маса амфетаміну, що міститься у складі речовин, склала відповідно 0.028г, 0,046г, 0,031г, 0,063г, 0,452 г, 0,335г, 0,523г, 0,405г, 0,385 г, 0,091 г, 0,028г (в перерахунку на основу).

Загальна маса амфетаміну, що міститься у речовинах, склала 2,387 г (в перерахунку на основу), що є великим розміром психотропних речовин, яку ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, незаконно придбав та зберігав за місцем свого мешкання з метою особистого вживання, без мети збуту.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Донецької області Коршун Г.В. просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263 КК України покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст. 309 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 309 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі прокурор Маріупольської місцевої прокуратури №1 Боровікова А.А. просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним та призначити йому покарання більш суворе, ніж призначено судом першої інстанції, а саме: за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 309 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 309 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі. Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 13 грудня 2016 року по 16 грудня 2016 року. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі захисник Комаров І.О. просить вирок суду першої інстанції скасувати. Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавленням волі, з застосуванням ст. 75, 76 КК України, або призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду. Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до вивчення даних про особу обвинуваченого, що призвело до призначення дуже суворого покарання.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник Комаров І.О. просить вирок суду першої інстанції скасувати. Ухвалити новий вирок, яким звільнити від кримінального покарання за ст.263 ч.1 КК України ОСОБА_1,оскільки відсутні нормативно правові акти на рівні Закону України яки врегулювали порядок обігу зброї, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а тому виключають ОСОБА_1 як суб'єкта злочину. За ст., ст., 309 ч.2 та 3 УК України призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, на основі ст.ст. 75, 76 КК України, або призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції, в іншому складі суду.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора прокуратури Донецької області Коршуна Г.В., прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Боровікової А.А. задоволенню, апеляція захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджується наявними у матеріалах провадження доказами.

Проаналізувавши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку у вироку, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України та відповідно кваліфікував його дії.

Доводи прокурорів про те, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано щодо ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України, а також призначено покарання яке не відповідає тяжкості скоєних злочинів, являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалюючи судове рішення про застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України, суд першої інстанції послався на пом'якшуючі вину обставини, а саме щиросердне каяття у вчинених злочинах, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та хворого батька, а також врахував дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, і на підставі зазначених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче від найнижчої межі за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України.

Всупереч приписам ст. 69 КК України місцевий суд не визнав встановленні ним пом'якшуючи обставини такими, що суттєво знижують ступень тяжкості вчиненого злочину. Тому, застосування судом правил ст.. 69 КК України не є обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наведені судом дані є даними, які характеризують особу обвинуваченого, та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень і конкретних обставин справи, не можуть бути визнані обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, оскільки усвідомлюючи про наявність осіб, які перебувають на його утриманні, скоїв кримінальні правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів. У зв'язку з зазначеним колегія суддів приходить до висновку, що щире каяття та наявність осіб, які перебувають на його утриманні, не можуть вважатися обставинами на підставі яких можливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, тобто призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 3 ст. 309 КК України.

Беручи до ували вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про слушність доводів апеляції прокурора про необґрунтоване застосування ст.. 69 КК України при призначенні покарання за ч.3 ст. 309 КК України.

Також колегія суддів вважає слушними доводи апеляції прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарань ступеню тяжкості вчинених ним злочинів внаслідок надмірної м якості, що є явно не справедливим.

Згідно ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, з - поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ч. 2 ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У порушення цих вимог, суд не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_1 скоїв злочини, які являються тяжкими, а також злочин середньої тяжкості. Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зберігав загальну кількість боєприпасів в приміщені де він мешкає разом з неповнолітніми дітьми, батьком, який є особою похилого віку. Крім того, суд першої інстанції належним чином не врахував ту обставину, що після вилучення у ОСОБА_1 наркотичного засобу, який він незаконно придбав та зберігав, останній усвідомлюючи цій факт, знову у грудні 2016 року вчинив аналогічний злочин, але вже із значною більшою кількістю наркотичного засобу, нехтування ОСОБА_1 вимог закону вказують на підвищену суспільну небезпечність та особу винного. Тому його виправлення не можливе без призначення реального покарання у зв'язку з чим судова колегія відхиляє вимоги апеляції захисника про застосування до ОСОБА_1 правил ст.. 75 КК України та звільнення його від відбуття покарання.

Призначені судом першої інстанції покарання за ст.. ст..309 ч2 та3; 263 ч.1 КК України колегія суддів вважає надмірно м яким, таким що не відповідає тяжкості скоєного, і є явно несправедливими.

Враховуючи викладене, оскаржений вирок згідно з вимог ст.. ст.. 409, 413,414 КПК України підлягає скасуванню в частині призначення покарання із постановленням в цієї частині згідно з вимогами ст.. 420 КПК України нового вироку.

При обрання міри покарання у вигляді позбавлення волі яке передбачене ч. 2,3 ст. 309 ; ст.. 263 ч.1 КК України колегія суддів враховує - тяжкість скоєних злочинів, яки є тяжкими та середньої тяжкості, фактичні обставини вчинення злочинів-обсяг наркотичних засобів та боєприпасів, яки ОСОБА_1 придбав та зберігав, многоепізодність злочинної діяльності.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідністю застосувати при обранні покарання за сукупністю злочинів принцип часткового складання покарання призначених за окремі злочини.

В якості пом'якшуючих покарання обставин судова колегія враховує щиросердне каяття у вчинених злочинах, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та хворого батька, а також врахував дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Щодо доводів захисника Комарова І.О. про те, що обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, оскільки в даному випадку ці дії не регулюються спеціальним законом, то на думку колегії ці доводи являються безпідставними та надуманими, оскільки в ході судового засідання в суді першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав вину у скоєнні даного злочину та послідовно розповів обставини його скоєння.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що диспозиція ст..263 КК України передбачає, що кримінально-карним є дії, а саме носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Це означає що вказані діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами не будуть утворювати об'єктивної сторони вказаного злочину, коли будуть вчинятися на підставі дозволу, передбаченого відповідним законом. Таким чином ст.. 263 КК України зазначає що відсутність в Україні спеціального закону, який би передбачав доступ громадян до зброї, є підставою для висновку, що будь яке носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв до прийняття такого закону регулюється кримінальним кодексом України, та утворює склад злочину.

В умовах відсутності в Україні спеціального закону, який регулював би обіг зброї питання про незаконність носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід керуватися Положенням про дозвільну систему затверджену ПКМ України від 12 жовтня 1992 року №576, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622

Отже, з огляду на наведенні обставини колегія суддів не вбачає підстав вважати апеляційну скаргу захисника обґрунтованою, а тому і підстави для її задоволення відсутні.

Колегія суддів вважає, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк буде необхідним і достатнім, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Донецької області Коршуна Г.В., прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Боровікової А.А. задовольнити. Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 309 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 309 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку в Касаційний кримінальний суд Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді: