Рішення № 74609135, 05.06.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/375/18

Справа № 235/6789/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Покровської міської ради,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Покровської міської ради.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 28 липня 2001 року він уклав шлюб з ОСОБА_3.

Від шлюбує двоє дітей. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя з відповідачкою не склалося у зв'язку з несумісністю характерів. У них склалися неприязливі відносини один до одного.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.01.2016 року шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу з відповідачкою стали мешкати окремо. Позивач став мешкати за адресою: АДРЕСА_4, а діти стали мешкати разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2016 року з позивача на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання обох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 3 лютого 2016 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на другу дитину, - за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

З грудня 2016 року донька ОСОБА_6 стала проживати разом з позивачем, а син ОСОБА_8 залишився проживати разом з відповідачкою.

Після розірвання шлюбу відповідачка не дає позивачу користуватися квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_2.

Такі дії відповідачки вважає безпідставними, оскільки вказана квартира набута ними за час шлюбу і рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року квартира визнана спільною сумісною власністю подружжя та за позивачем визнано право спільної часткової власності на ? частину квартири. Це рішення суду набрало законної сили 07.09.2017 року та виданий відповідний виконавчий лист.

28.09.2017 року позивач звернувся до відповідачки із пропозицією не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою та встановити відповідний порядок користування квартирою, однак відповідачка цю заяву не отримала і лист повернувся.

Внаслідок цього позивач вважає, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні квартирою безпідставно. Окрім цього відповідачка навіть змінила ключі та замок від вхідних дверей у квартиру, щоб він не мав змоги увійти туди.

У квартирі зареєстрована мати позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка також має право на проживання у ній.

Позивач просить суд зобов'язати відповідачку надати йому комплект ключів від квартири, а також встановити порядок користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_2 наступним чином:

- виділити позивачу та синові ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в користування жилу кімнату - зал площею 14,3 кв.м.

- виділити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньці ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в користування жилу кімнату - площею 12,4 кв.м.

- виділити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в користування жилу кімнату - площею 9,2 кв.м.

- залишити в спільному користуванні кухню, вбиральню, ванну, передпокій та балкон.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі, так як вона ніколи не перешкоджала позивачу користуватися належній йому 1\2 частиною квартирою, у нього завжди був комплект ключів від вхідних дверей і відповідач міг вільно користуватись своєю частиною квартири. В підтвердження є той факт, що 26.04.2017 року, коли відповідач знаходилась на роботі, позивач вивіз з їх спільної квартири два телевізора та комп'ютер. Цей факт позивач не заперечував, так як син дзвонив позивачу з проханням повернути йому комп'ютер, на що отримав відмову.

Замок на вхідних дверях був змінений, у зв'язку з тим, що коли відповідач знаходилась на відпочинку з сином ОСОБА_7 за межами м. Покровська, не відомою особою був зіпсований замок на вхідній двері, а саме в замковій щілині знаходився не відомий предмет, про що її матер'ю ОСОБА_9 була написана заява до поліції.

Позивач та донька ОСОБА_6 знали, що замки на вхідних дверях були змінені ще в липні 2017 року. Відповідач вимушена була змінити замки на вхідних дверях, так як той замок який був зіпсований, ремонту не підлягав.

За період з липня 2017 року по теперішній час позивач жодного разу до відповідача не звернувся з проханням надати йому ключі від спірної квартири. Лист який доданий до матеріалів справи вона не отримувала, оскільки у неї відсутня поштова скриня. А тому позивачем не надано відповідних доказів, того що з її боку чиняться перешкоди в користуванні спірною квартирою.

Відповідач не оспорює той факт, що позивачу на праві спільної власності належить 1\2 частина квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 але запропонований позивачем порядок користуванням даною квартирою є не можливими тому, що :

виділення кімнати - зал позивачу з сином ОСОБА_8 є не можливим, оскільки позивач довгий час не спілкується з сином ОСОБА_8, не цікавиться його життям, не проводить разом з ним час, не займається його вихованням.

Тому відповідач вважає, що позивачу можливо виділити для проживання окрему кімнату - спальню площею 12,4 кв.м.

Відповідачу з донькою ОСОБА_6 виділити кімнату -зал площею 14,3 кв.м.

Синові ОСОБА_7 виділити кімнату -спальню площею 9,2 кв.м., так як дана кімната повністю обладнана для навчання сина - комп'ютер, інші шкільні приладдя, там знаходяться меблі, які були придбані саме для цієї кімнати, Також цією кімнатою може користуватися донька ОСОБА_6.

Вимога позивача про виділення ОСОБА_5 в користування жилої кімнати - площею 9,2 кв.м., є безпідставною, так як ОСОБА_5 не є власником цієї квартири, а лише зареєстрована в спірній квартирі.

В судовому засіданні відповідач та її представник проти викладених позовних вимог заперечували.

Третя особа - ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась. Третя особа в письмових поясненнях на позов зазначила, що після розірвання шлюбу син з відповідачкою стали мешкати окремо. Син став мешкати з донькою та нею за адресою: АДРЕСА_4, а син ОСОБА_10 - ОСОБА_8 мешкав разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу відповідачка не дає ані синові, ані третій особі, ані доньці ОСОБА_1 користуватися квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_2.

Квартира набута ними за час шлюбу і рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року визнана спільною сумісною власністю подружжя та за сином визнано право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири.

У цій квартирі зареєстрована і третя особа, але ж вона також не може користуватися квартирою та проживати у ній, оскільки відповідачка чинить усіляко перешкоди у цьому.

Такі її дії вважає безпідставними, оскільки грошові кошти на купівлю цієї квартири давала саме третя особа.

Назараз вона, її син та його донька мешкають у будинку у с. Гнатівки, який є об'єктом незавершеного будівництва та не введеним у експлуатацію. Відтак, вони не мають можливості користуватися квартирою і позбавлені певною мірою того, на що мають законне право.

Вважає, що позовні вимоги сина є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Покровської міської ради, до судового засідання не з'явився. Представник надав суду заяву про розгляд справи без його присутності. В заяві зазначив, що заперечують щодо позовних вимог в частині встановлення порядку користування квартирою у зв'язку з тим, що будуть порушені особисті немайнові та житлові права неповнолітньої дитини ОСОБА_6 та малолітньої дитини ОСОБА_7.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 20.12.2017 року.

Судові засідання за участю позивача та його представника, представника відповідача проводились 26.02.2018 року; 19.03.2018 р. в судовому засіданні також приймала участь відповідачка. 21.03.2018 року в судовому засіданні відповідачкою передано позивачу ключ від квартири, позивач заявив клопотання про надання часу для перевірки чи дійсно цей ключ від їх спільної квартири, оголошена перерва до 23.03.2018 року. 23.03.2018 року до судового не з'явились позивач та його представник, в матеріалах справи наявні їх розписки про день та час слухання справи (а.с.73). Оголошена перерва до 17 квітня 2018 року, позивача та його представника повідомлено шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, поштові листи ними отримані (а.с.78, 79). В судове засідання 7 травня 2018 року позивач та його представник не з'явились, представник отримав поштове повідомлення 20.04.2018р. (а.с.82). 7 травня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 5 червня 2018 року, повідомлення про це отримане представником позивача 17.05.2018р. (а.с.85). Поштовий конверт адресований позивачу повернуто до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.86-87).

Статтею 43 ЦПК України визначені права та обов'язки учасників справи.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач та представник позивача в судових засіданнях 26.02.2018р., 19.03.2018р., 21.03.2018р., 23.03.2018р. висловлювали свої позиції щодо заявлених вимог, надавали пояснення, задавали питання відповідачу та свідку, а досліджувались докази, які перебувають в матеріалах справи. Після отримання ключа від квартири 23.03.2018 року позивач до судового засідання не з'явився, буди-яких заяв, клопотань до суду не надавав, так само як і його представник. Судом, як зазначалось вище, приймались заходи щодо належного повідомлення позивача та його представника про день ті час розгляду справи, проте своїм правом бути присутніми в судовому засіданні ані позивач ані представник позивача не скористались.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 10 ЦПК України суд керується принципом верховенства права, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про можливість продовження та закінчення розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Суд, вислухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 липня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 7.09.2017 року, квартиру АДРЕСА_6 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на ? частину квартири, та за ОСОБА_1 визнано право спільної часткової власності на ? частину квартири (а.с.11-14).

Даним рішенням суду встановлено, що 28.07.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) укладено шлюб, реєстрацію якого здійснено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 250.

Від цього шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 09.10.2002 року, актовий запис № 937; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 02.10.2007 року, актовий запис № 520.

Згідно копії рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.01.2016 року, яке набуло законної сили 26.01.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, розірвано.

Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з матеріалів справи, з рішення суду від 25.07.2017 року, з пояснень сторін, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_6 Донецької області зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_1, неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та мати позивача - ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_9, яка є матір'ю відповідача, суду пояснила, що відповідач не перешкоджала позивачу у користуванні квартирою. Влітку 2017 року відповідачка з сином поїхали на море, а в неї були ключі від квартири. Невідомі люди намагались зламати замок на дверях квартири, викликали поліцію, тому замок був замінений. Онук свідка ОСОБА_8 тривалий час не спілкується з батьком, боїться батька. У кімнаті онука є все необхідне йому для навчання та розвитку. Позивач заборонив доньці бачитися з бабусею.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користуванні майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз'яснено в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право.

Виходячи з положень вимог діючого законодавства, порядок користування жилим приміщенням, що належить на праві часткової власності, може бути встановлений у випадку, якщо такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у жилому приміщенні, а також з урахуванням їх часток у праві власності.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати комплект ключів від квартири суд зазначає, що в судовому засіданні 23.03.2018 року відповідачем передні ключі від квартири. Позивач, висловлюючи недовіру, забажав перевірити чи дійсно цей ключ квартири, але не більше до судового засідання не з'явився, як і не надав доказів невідповідності ключа, тому цю вимогу суд вважає такою, що задоволена відповідачем під час розгляду справи.

Щодо вимоги про виділення ОСОБА_5 у користування жилої кімнати площею 9,2 кв.м., суд зазначає, що третя особа не є співвласником квартири, а тільки зареєстрована у цій квартирі. Як член сім'ї співвласника має право користуватися квартирою з дозволу співвласників квартири, тобто безпосередньо власник визначає яку саме кімнату, якщо можливо окрему кімнату, слід надавати у користування особі, яка зареєстрована у квартирі.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, які затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. N 470, оскільки ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.

У квартирі АДРЕСА_6, загальна площа якої 53,6 кв.м., з балконом 54,4 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м. та складається з трьох жилих кімнат 12,4 кв.м., 14,3 кв.м., 9,2 кв.м., кімнат, які б точно відповідали часткам співвласників у жилому приміщенні немає. Проте, вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та встановити порядок користування квартирою наступним чином:

1.Виділити жилу кімнату площею 14,3 кв.м. ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

2.Виділити жилу кімнату площею 12,4 кв.м. ОСОБА_1.

3.Виділити жилу кімнату площею 9,2 кв.м. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

4.Залишити в спільному користуванні кухню, вбиральну, ванну, передпокій, балкон.

На думку суду, такий порядок не порушить права співвласників на користування квартирою, та буде в інтересах неповнолітньої доньки та малолітнього сина.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 7, 10, 76-81, 223, 244-245, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Покровської міської ради, задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, наступним чином:

5.Виділити жилу кімнату площею 14,3 кв.м. ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

6.Виділити жилу кімнату площею 12,4 кв.м. ОСОБА_1.

7.Виділити жилу кімнату площею 9,2 кв.м. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

8.Залишити в спільному користуванні кухню, вбиральну, ванну, передпокій, балкон.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

В судовому засіданні 5 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 11.06.2018р.

Позивач: ОСОБА_11, який проживає за адресою: АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6. РНОКПП НОМЕР_2.

Третя особа: ОСОБА_5, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 РНОКПП не відомий.

Третя особа: орган опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області. Адреса: Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанковіа, 11. Код ЄДРПОУ 04052933.

Суддя С.М.Хмельова