Рішення № 74608319, 11.06.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13698/17

Провадження № 2а/269/64/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кияна Д.В.,

при секретарі Коростовцевій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання дій Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про відмову у призначенні пенсії незаконними та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області призначити пенсію. На обґрунтування позову посилається на те, що відповідач відмовлено у призначенні пенсії на підставі рішення №116. З рішення №116 позивачу стало відомо, що при визначенні пільгового стажу за списком №2 враховувати періоди роботи з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1982 року та з 15 жовтня 1982 року по 31 січня 1983 року за списком №2, підтверджений рішенням комісії по питанням підтвердження стажу роботу, на посадах, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугою років. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки із рішення вбачається, що він працював з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1982 року на посаді зварювальника на машинах контактної (пресової) зварки та з 15 жовтня 1982 року по 31 січня 1983 року на посаді електрозварника на півавтоматичних машинах, виконував роботу, передбачену списком №2.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2017 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено до розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року.

08 листопада 2017 року відповідачем надані заперечення, відповідно до яких 01 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області за призначенням пенсії відповідно до п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пунктом «б» ч.1 ст. 13 «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутністю стажу роботи 30 років у період до 01 квітня 2024 року пенсії за віком на пільгових умовах призначається за наявності у чоловіка з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 06 місяців. Чоловікам, які не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього закону на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Згідно з рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 08 вересня 2017 року №36/258 зараховано до пільгового стажу періоду роботи за списком №2 з 01 лютого 1983 року по 07 травня 1986 року на посаді електрозварника на півавтоматичних машин в середовищі вуглекислого газу на Харківському заводі «Кондиціонер» та відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи за списком №2 з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1982 року на посаді зварювальника на машинах контактної (пресової) зварки та з 15 жовтня 1982 року по 31 січня 1983 року на посаді перекваліфіціанта електрозварника на напівавтоматичних машинах, у зв'язку з тим, що зазначені посади не передбачені списками виробництв, цехів, професій та посад при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які чинні на період роботи особи. Таким чином, загальний стаж позивача складає 39 років 05 місяців 28 днів, в тому числі пільговий стаж по списку №2, що дає право на пенсію зі зниженням віку - 05 років 10 місяців 20 днів. За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. У зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

22 березня 2018 року позивачем надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд скасувати рішення №116 Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2017 року про відмову у призначенні пенсії; визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області протиправними щодо не врахування пільгового стажу за списком №2 за період роботи з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1982 року на посаді зварювальника на машинах контактної (пресової) зварки та з 15 жовтня 1982 року по 31 січня 1983 року на посаді електрозварника на півавтоматичних машинах; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області врахувати пільговий стаж за списком №2 за період роботи з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1982 року на посаді зварювальника на машинах контактної (пресової) зварки та з 15 жовтня 1982 року по 31 січня 1983 року на посаді електрозварника на півавтоматичних машинах.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області у судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Судом установлено, що рішенням №116 Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, оскільки загальний стаж позивача складає 39 років 05 місяців 28 днів, в тому числі пільговий стаж по списку №2, що дає право на пенсію зі зниженням віку - 05 років 10 місяців 20 днів. Право на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 отримає після досягнення віку 60 років.

Відповідно до рішення від 08 вересня 2017 року 26/258 комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років ОСОБА_1 підтверджено періоди роботи на пільгових умовах за списком №2 з 01 лютого 1983 року по 07 травня 1986 року на посаді електрозварника напівавтоматичних машинах в середовищі вуглекислого газу на Харківському заводі «Кондиціонер» та відмовлено у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за списком №2 з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1983 року на посаді перекваліфіціанта електрозварника на напівавтоматичних машинах, у зв'язку з тим, що зазначені посади не передбачені списками виробництв, цехів, професій та посад при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які чинні на період роботи особи.

Згідно з архівною довідкою №06-14/275 від 15 березня 2017 року, видною ТОВ «Науково-виробничий сервісний центр «Харківський народний архів» в документах архівного фонду ТОВ «Харківський завод «Кондиціонер» є відомості про роботу ОСОБА_1 зварювальника 2-б розряду на машинах контактної (пресової) зварки , електрозварника 1-г розряду на полу автоматичних машинах в середовищі вуглекислого газу за період з 17 серпня 1982 року, з 15жовтня 1982 року, 01 лютого 1983 року, 07 травня 1986 року.

Страховий стаж ОСОБА_1 складає 39 років 05 місяців 28 днів, в тому числі на пільгових умовах по Списку №2 - 5 років 10 місяці 20 днів - по п. «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, спірним питанням у справі є правомірність відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача за наявності відповідних записів у трудовій книжці та даних про проведення атестації робочих місць у зв'язку з не наданням довідки про підтвердження пільгового характеру роботи.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача та оскаржуваного рішення, суд виходив з такого:

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно статей 1,2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 вказаного Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом «б» ч.1 ст. 13 вказаного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно чинного за період роботи позивача Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, позиція 33 Розділу ХХХIII «Загальні професії», право на пільгове пенсійне забезпечення передбачається, зокрема, електрогазозварювальникам, зайнятих на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3-го класу небезпеки; електрозварювальникам на напівавтоматичних і автоматичних машинах, зайнятих зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3-го класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварників ручного зварювання, газозварників.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а не працівника.

За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній", у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норм Закону N 1788-XII та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку N 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 3 «Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (далі - Порядок №383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного зясування обставин та інших документів наданих позивачем. Крім того, з рішень відповідача неможливо встановити, які періоди враховані, а які ні, та не зазначено законодавчих підстав не врахування певних періодів роботи. Тобто, пенсійний орган у спірному рішенні не давав оцінку документам та не обґрунтував своє рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає що рішення відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії, прийнято без належного обґрунтування неврахування частини стажу роботи.

При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії без належного обґрунтування неврахування частини стажу роботи, а також зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії.

Посилання відповідача на відсутність уточнюючих довідок з підприємств, де працював позивач, не є підставою для відмови в призначенні пенсії.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області №116 від 02 жовтня 2017 року прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, у зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах згідно «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя

В той же час, застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд враховує, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача в межах своєї компетенції розглянути заяву ОСОБА_1 01 червня 2017 року щодо призначення пенсії.

При цьому згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, суд окремо звертає увагу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області на необхідність при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зокрема з урахуванням висновку про те, що стаж роботи за період роботи з 17 серпня 1982 року по 14 жовтня 1982 року та з 15 жовтня 1982 року по 31 січня 1983 року підтверджений трудовою книжкою з усіма необхідними записами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 320,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 263 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Визнати неправомірним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області №116 від 02 жовтня 2017 року, щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 червня 2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2.

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області, ЄДРПОУ 41250795, юридична адреса: вул.Зелінського, буд.27а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, тел./факс (0629)33-63-26, електрона пошта: r40@dn.pfu.gov.ua.

Суддя Д.В.Киян