Рішення № 74608163, 12.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 500/7324/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить суд визнати протиправною відмову відповідача у призначенні йому пільгової пенсії на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; скасувати рішення № 54 від 17.06.2016 про відмову в призначенні йому пенсії; зобов'язати відповідача зарахувати в загальний трудовий стаж роботи періоди; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, зважаючи на неправомірність відмови відповідача та наявність в нього достатнього стажу для призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його загальний стаж роботи складає 26 років 7 місяців 10 днів, з яких пільговий 11 років 3 місяці 8 днів. У зв'язку із цим 22.03.2016 позивач звернувся до Ізмаїльського ОУПФ України Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В лютому 2017 р. позивачем отримано відповідь № 18/П-01 від 17.02.2017, згідно якої рішенням від 17.06.2016 № 54 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки загальний стаж роботи складає 15 років 3 місяці 16 днів, тобто менше 26 років; у пільговий стаж за наданими документами неможливо зарахувати ніякі періоди роботи. Однак до відповіді копію цього рішення додано не було. У зв'язку із цим 13.11.2017 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання копії зазначеного рішення, яка була отримана останнім в листопаді 2017 р. разом із копією документу «на заміну рішення № 54 від 17.06.2016». Зі змісту спірного рішення вбачається, що у період стажу, в т.ч. пільгового, не зараховані періоди роботи в колгоспі «Нове життя» з 08.07.1975 по 26.12.1981, 04.01.1996 - 01.03.1998, - без пояснення причин. Оскільки позивачем було отримано відповідь із Консульського агентства Монголії України № П-51/17 від 14.08.2017, до якого додана довідка № 3/770 від 25.07.2017 та довідка про нарахування заробітної плати, що підтверджує стаж роботи в СО «Монголросцветмет», представник позивача звернувся до Управління з клопотанням від 01.12.2017 щодо врахування зазначеного стажу. У відповідь листом від 07.12.2017 № 10197/05 в перегляді рішення було відмовлено, оскільки сплинув строк надання документів. Зважаючи на наявність необхідного стажу для призначення пенсії, позивач вважає відмову Управління ПФУ незаконною, у зв'язку із чим звернувся за судовим захистом.

29.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пільгової пенсії на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; скасувати рішення № 54 від 17.06.2016 про відмову в призначенні йому пенсії; зобов'язати відповідача зарахувати в загальний трудовий стаж роботи періоди; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, зважаючи на неправомірність відмови відповідача та наявність в нього достатнього стажу для призначення пенсії.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я. від 02.01.2018 адміністративну справу передано до Одеського окружного адміністративного суду на підставі п.2 ч.1 ст.29 КАС України.

12.03.2018 вищезазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 16.03.2018 позовна заява залишена без руху через низку недоліків, які усунуті поданою до суду (вх. № 13711/18 від 16.05.2018) позивача заявою із додатками.

Ухвалою судді від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

07.06.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії, а також на пропущення строку звернення до суду із даними позовними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, додавши до заяви трудову книжку, довідку про з/п від 30.06.2015, документи про стаж.

В лютому 2017 р. позивачем отримано відповідь № 18/П-01 від 17.02.2017, згідно якої рішенням від 17.06.2016 № 54 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки загальний стаж роботи складає 15 років 3 місяці 16 днів, тобто менше 26 років; у пільговий стаж за наданими документами неможливо зарахувати ніякі періоди роботи. Однак до відповіді копію цього рішення додано не було.

У зв'язку із цим 13.11.2017 представник позивач звернувся до Управління із адвокатським запитом щодо надання копії зазначеного рішення, яка була отримана останнім в листопаді 2017 р., разом із копією документу «на заміну рішення № 54 від 17.06.2016».

Зі змісту спірного рішення вбачається, що після перевірки в порядку контролю з Головного управління загальний стаж ОСОБА_1 складає 15 р. 3 м. 16 д. Згідно з п.3 Порядку застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, під час визначення права на такий вид пенсії застосовують Списки, що були чинними на період роботи особи. На час роботи заявника з 29.11.1982 по 01.06.1986 діяв Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів України від 22.08.1956 № 1173, згідно з яким пільгове пенсійне забезпечення водіїв і машиністів автогрейдерів не передбачено. У зв'язку із цим права на пільгову пенсію ОСОБА_1 не має.

Оскільки позивачем було отримано відповідь із Консульського агентства Монголії України № П-51/17 від 14.08.2017, до якого додана довідка № 3/770 від 25.07.2017 та довідка про нарахування заробітної плати, що підтверджує стаж роботи в СО «Монголросцветмет», представник позивача звернувся до Управління з клопотанням від 01.12.2017 щодо врахування зазначеного стажу. У відповідь листом від 07.12.2017 № 10197/05 в перегляді рішення було відмовлено, оскільки сплинув строк надання документів.

Таким чином, вичерпавши встановлені законодавством заходи щодо призначення пільгової пенсії, та які виявились безрезультатними, ОСОБА_1 звернувся із даним адміністративним позовом 29.12.2017, у зв'язку із чим суд відхиляє посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає відповідь Ізмаїльського ОУПФУ Одеської області необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 працював з 01.03.1984 по 01.06.1986 «машинистом бульдозера Т-330 по шестому разряду Жайремського горно-обогатительного комбината»;

з 06.06.1986 по 11.02.1990 - «машинистом бульдозера ДЭТ-250 открытых горных работ рудника «Урген» с нормированным рабочим днем в СО «Монголросцветмет»;

з 12.02.1990 по 25.04.1993 - «машинистом бульдозера ДЭТ-250 открытых горных работ рудника «Хажу-Улан», с нормированным рабочим днем, в СО «Монголросцветмет»;

з 26.04.1993 по 12.06.1995 - «машинистом бульдозера ДЭТ-250 открытых горных работ горно-обогатительного комибината «Бор-Ундур», с нормированным рабочим днем, в СО «Монголросцветмет».

Стаж роботи підтверджується записами в трудовій книжці № НОМЕР_1 (а.с. 7-8) та довідками № Юп/П-189 від 24.08.2016, № П-154 від 20.04.2016, № 109 від 06.06.1995, відповіддю Консульського агентства Монголії в Україні № П-51/17 від 14.08.2017, довідкою № 3/770 від 25.07.2017, довідкою про нарахування з/п від 20.07.2017 КОО «Монголросцветмет».

Згідно п. а) розділу І «Горні роботи» Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, правом на пільгову пенсію користуються - «машиністи та помічники машиністів розпушувачів», при цьому дійсно прямо не зазначена професія «машиніст автогрейдеру».

У свою чергу професія «машиніст розпушувача» є тотожна професії «машиніст автогрейдеру», приймаючи до уваги поняття автогрейдеру як механізму.

Так автогрейдер (А) - самохідна колісна дорожня машина. За допомогою А. профілюють земляні насипи, переміщують та розрівнюють грунт і дорожньо-будівні матеріали, планують майданчики тощо. А. відрізняється від причіпного грейдера наявністю двигуна, ходової трансмісії та ведучих коліс (мал.) Основний робочий орган А,- поворотний відвал криволінійного профілю з мех. або гідравлічним механізмом керування. Допоміжний орган - розпушувач, яким руйнують дорожній одяг та покриття при ремонті шляхів (Українська Радянська Енциклопедія).

Автогрейдери класифікують за системою управління робочим органом (механічна, гідравлічна, комбінована-редукторно-гідравлічна або пневмоелектрічна) і за системою ходового обладнання (з двома і трьома колісними осями). Пристрій грейдерів. Основним робочим органом грейдерів є відвал.

Додатковими робочими органами автогрейдера є: кирковщик (розпушувач), застосовуваний для розпушування щільних ґрунтів і киркування гравійно-щебеневих покриттів при ремонті доріг... (Довідник Категорія: Машини для виробництва земляних робіт).

Згідно системи показників якості продукції. Автогрейдери ГОСТ 4.120-87, автогрейдер обладнується: розпушувачами з різною кількістю зубців і максимальними глибиною, та шириною заглиблення (п.1.6.-1.9.).

Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України №15 від 08 квітня 1992 року «Про порядок встановлення тотожності професій», може встановлюватись тотожність місцевих найменувань професій робітників, які не передбачені тарифно-кваліфікаційними довідниками, з професіями, переліченими у Списках №1 і №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім цього відповідно до розділу І «Горні роботи» Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, правом на пільгову пенсію користуються - « 2010100а-13509 Машиністи автогрейдерів, зайняті у розрізах, кар'єрах та на відвалах», і у цьому розділі Списку № 2 взагалі не передбачена професія «Машиніст розпушувача», що свідчить про тотожність цих професій, так як одна назва професії була замінена іншою, при цьому суть роботи не змінилася.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи відповідача про те, що посада «машиніст автогрейдера» не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В свою чергу в трудовій книжці № НОМЕР_1 зазначено, що ОСОБА_1 працював у спірний період з 29.11.1982 по 01.03.1984 водієм автогрейдера у «Жайримиський горно-обогатительный комбінат», і як встановлено судом ця професія тотожна професії «машиніст розпушувача» зазначеній у п. а) розділу І «Горні роботи» Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, а також подальшому була зазначена у розділі І «Горні роботи» код « 2010100а-13509» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10.

Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 26 років 7 місяців 10 днів, з яких він відпрацював за Списком № 2 - 12 р. 6 м. та 11 д., що дає йому право на пільгову пенсію на час його звернення 22.03.2016 (у віці 57 років 4 місяці).

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці, пенсії призначаються в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України "Про пенсійне забезпечення", який набрав чинності з 01.01.1992.

Відповідно до Пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах , якщо пільгова робота проводилася до 31.12.1991 застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер, виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пп. 3 п.2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з п. б) ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах з особливо шкідливими умовами праці, за списком № 2, виробництв, робот, професій, посад та показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатом атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і стажі роботи не менше 25 років, із них не менш 12 років 6 місяців на вказаних роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

З урахуванням викладеного, право на призначення пільгової пенсії за віком у ОСОБА_1 виникло у віці 55 років 7 місяців (60 років - 4 роки 3 місяці ((11 років 3 місяці / 2 роки 6 місяців)), тоді як він звернувся у віці 57 років 4 місяці.

При цьому факти роботи позивача з зайнятістю повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за професіями машиніста бульдозера та машиніста автогрейдера в періоди 01.03.1984 - 01.06.1968, 06.06.1986-11.02.1990, 12.02.1990-25.04.1993, 26.04.1993-12.06.1995, 29.11.1992-01.03.1984 підтверджено належними та допустимими доказами. Робота позивача на цих посадах віднесена до Списку № 2 і складає стаж 12 р. 6 м. 11 д., що надає право позивачу на призначення пенсії по досягненню 55 р. 7 м.; загальний робочий стаж позивача складає більше 26 р. 7 м. Відтак, позивач по досягненню цього віку правомірно звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, проте йому було безпідставно відмовлено у призначенні пенсії.

Виходячи з наведеного, суд не може погодитись із правомірністю оскарженого позивачем рішення, оскільки при його винесенні відповідачем не були враховані всі періоди робіт позивача, та без легального обґрунтування залишено ці періоди без уваги.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії № 54 від 17.06.2016 (в т.ч. рішення на заміну) діяв без дотримання порядку та способу, що передбачені чинним законодавством, у зв'язку із чим вимоги позивача про визнання такого рішення протиправним підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Суд вважає, що за таких обставин суд позбавлений права зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пільгової пенсії, адже його заява від 22.03.2016 не була належним чином розглянута органом Пенсійного фонду України, у зв'язку із чим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати періоди у загальний та пільговий стаж, призначити пенсію за віком на пільгових умовах є передчасними.

У зв'язку із цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України у формі зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.03.2016 з урахуванням встановлених судом періодів роботи позивача.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46) про визнання незаконними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 54 від 17.06.2016 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2016 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк