Вирок № 74607949, 12.06.2018, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 379/1677/17 Провадження № 1-кп/358/47/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року

Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., за участю секретаря судового засідання Ведмеденко І.В., прокурорів Квашенка І.М., Сєдова В. О., Мхитаряна А.М., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4, представника Таращанського відділу з питань пробації Симоненко О.Л., захисника Якименка О.В., обвинуваченого ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі кримінальне провадження № 12017110290000323, внесене 02.09.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лук'янівка, Таращанського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, маючого базову вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого майстром дільниці енерговодопостачання компресорної станції № 35 Золотонівського лінійного відділу Управління магістральних газопроводів філії «Черкаситрансгаз», постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорії 4, є особою з інвалідністю 3 групи, не військовозобов'язаного, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2017 року приблизно о 16 год. 10 хв. ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2, рухався зі сторони м.Богуслава в напрямку до м. Тараща по вул. Свободи в с. Ківшовата, Таращанського району Київської області. В цей час в попутному для нього напрямку, у межах своєї смуги руху рухався мопед «Ноnda Dio» під керуванням ОСОБА_8, який наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг з вул. Набережна, що навпроти домоволодіння № 42, без увімкнення покажчика повороту, відносно напрямку руху автомобіля «Daewoo Nexia» розпочав зміщення справа-наліво до центру дороги, з наміром виконати поворот ліворуч.

Водночас ОСОБА_7, наближаючись до вказаного перехрестя доріг, в порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху (далі-ПДР), відповідно до якого «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год», перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті, рухаючись зі швидкістю більше за 83,3 км/год., в порушення вимог п. 10.1 ПДР, згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не переконався, що при зміні напрямку свого руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а також в порушення п. 34.1.1 ПДР, відповідно до якого «забороняється перетинати суцільну лінію дорожньої розмітки», перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР та в порушення вимог п. 12.3 ПДР, згідно з яким «у разі виявлення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди», при виявленні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, розпочав маневр обгону і правою передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «Daewoo Nexia», на смузі руху в напрямку до м. Богуслав, допустив зіткнення із задньою лівою частиною мопеда «Honda Dio» під керуванням ОСОБА_8, який здійснював маневр ліворуч на вул. Набережна. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що спричинило його смерть.

Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 100 від 14.12.2017 року у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, забій головного мозку, перелом 4-5 ребер справа, забійні рани на голові, садна на обличчі і верхніх кінцівках. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли виникнути при наїзді легкового автомобіля на мотоцикліста, який рухався в попутному напрямку. Тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, що потягло смерть ОСОБА_8, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 10.1, 12.3, 12.4, 34.1.1 ПДР, перебуває в прямому причинному зв'язку з вчиненою ним дорожньо-транспортної пригодою та настанням трагічних наслідків у виді смерті ОСОБА_8

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним, у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та надав покази, що 01.09.2017 року приблизно о 16 год. 10 хв. він керував автомобілем «Daewoo Nexia», в якому перебували пасажири. В цей час в попутному напрямку рухався мопед. Коли між мопедом та його автомобілем було приблизно 3-4 метри, водій мопеду не показавши рукою про зміну напрямку руху раптово повернув справа-наліво. Він загальмував, але уникнути зіткнення з мопедом не зміг. Після зіткнення з мопедом він вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілого і побачив, що у водія мопеда розбита голова. Після цього він викликав швидку медичну допомогу. Оскільки водій мопеду помер, він потерпілим добровільно відшкодував матеріальну шкоду сплативши 20000 грн. на лікування та поховання. Крім того, він потерпілим сплатив по 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 30000 грн. У скоєному щиро розкаюється, жалкує, що так трапилося та просив пробачення у потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_8 є її чоловіком. 01.09.2017 року їй зателефонувала дочка ОСОБА_9 та повідомила, що батько потрапив в ДТП. Коли вона приїхала на місце пригоди там лежав мопед, на асфальті була кров. Обвинувачений сплатив їй 20000 грн. на лікування та поховання чоловіка та 10000 грн. в рахунок моральної шкоди. Просила стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 120000 грн., посилаючись на те, що втратила годувальника.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили, що померлий ОСОБА_8 є їх батьком. При яких обставинах їх батько потратив у дорожньо-транспортну пригоду вони не бачила. Цивільний позов до обвинуваченого вони поки не пред'являли. Обвинувачений сплатив 20000 грн. на лікування та поховання батька та сплатив кожній із них по 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Якщо обвинувачений не сплатить їх матері ОСОБА_1 120000 грн. моральної шкоди, тоді вони в порядку цивільного судочинства звернуться до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Представник потерпілих ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 та просив стягнути з обвинуваченого на її користь 110000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки останній сплатив потерпілій ОСОБА_1 10000 грн.

Беручи до уваги, що учасники судового провадження визнали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин вчинення злочину, які ніким не оспорюються і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добросовісності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, суд розглянув справу у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи покази обвинуваченого, який визнав свою вину повністю та погоджуюється з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор, потерпілі та їх представник не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена повністю, оскільки ОСОБА_7 01.09.2017 року керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2 порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого було спричинено смерть ОСОБА_8

При визначенні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.12 КК України злочин вчинений обвинуваченим ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності (том 1, а.с.149).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, те що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (том 1, а.с.151, 152), одружений, має на утриманні неповнолітнього сина (том 1, а.с.166), є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання (том 1, а.с. 167, 168), є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» 4 категорії (том 1, а.с.165), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 1, а.с.164, 165), висновок органу пробації (том 1, а.с. 226-230) та думку прокурора щодо міри покарання, суд приходить до переконання, що одна лише тяжкість вчиненого злочину в даному випадку не може бути єдиною та безумовною підставою для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тому основне покарання необхідно призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України зі звільненням від відбуття покарання з випробовуванням у відповідності до ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачені п. 1, п. 2, ч.1 ст. 76 КК України.

Суд також вважає за необхідне у відповідності до санкції ст. 286 ч.2 КК України та ст. 77 КК України застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.

Разом із цим, під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», посилаючись на те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, надавши свою на це згоду та не заперечує проти звільнення його від покарання.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого враховуючи положення Закону України «Про амністію у 2016 році».

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого про застосування до нього амністії та просили призначити йому реальну міру покарання.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються вищевказаного клопотання обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року (далі-Закон). Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст.10 Закону, питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «в», ст.1 Закону звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у обвинуваченого ОСОБА_7 на утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно якого він не позбавлений батьківських прав, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (том 1, а.с. 166) та довідкою № 217, виданої 11.05.2018 року виконавчим комітетом Лук'янівської сільської ради, Таращанського району Київської області (том 2, а.с.35).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 злочин вчинив 01 вересня 2017 року з необережності, який не є особливо тяжким, тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 р.) Закону України «Про амністію у 2016 році». Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 амністії, передбачених ст. 9 Законом України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_7 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Згідно ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені він відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим законом.

В даному випадку, з урахуванням наслідків, які настали від дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 лише від відбування основного покарання.

Суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_7 про наслідки застосування амністії, а саме: про те, що в подальшому протягом останніх десяти років, наступна амністія до нього не може бути застосована.

Потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільний позов не заявлено.

Потерпіла ОСОБА_1 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду у розмірі 120000 грн. (том.1 а.с.238-241), посилаючись на те, що вчиненим злочином обвинувачений назавжди позбавив її та її родину сімейного спілкування, що спричиняє постійних моральних страждань та спричинятиме їх протягом решти її життя.

Згідно відзиву на позовну заяву (том.2 а.с. 9-12) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою вину у вчиненому злочину, але просить врахувати те, що потерпілий ОСОБА_8 також порушив Правила дорожнього руху, а саме: керував мопедом без захисного шолому та відсутніми гальмами, здійснив різкий маневр без увімкнення показника повороту відповідно напрямку руху його автомобіля, розпочав зміщення справа-наліво до центру дороги. Крім того, просив врахувати засади розумності, справедливості та співрозумності із обставинами вчиненого ним злочину і тому визнає позов частково у розмірі 20000 грн.

При вирішенні спору щодо обґрунтованості заявлених потерпілою ОСОБА_1 вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України та роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних та психічних страждань потерпілої ОСОБА_1 пов'язаних з смертю її чоловіка, приймаючи до уваги, що даний злочин обвинуваченим вчинено з необережності, та те, що ОСОБА_8 - чоловік потерпілої, керуючи мопедом також порушив Правила дорожнього руху, оскільки без увімкнення покажчика повороту раптово змінив напрямок руху здійснивши маневр справа-наліво до центру дороги, зважаючи на матеріальне становище обвинуваченого, який добровільно сплатив потерпілім ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. та те, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 не змогла обґрунтувати з яких міркувань вона оцінює розмір своєї моральної шкоди в сумі 120000 грн., суд приходить до висновку, що визначений потерпілою ОСОБА_1 розмір відшкодування є явно завищеним і не може бути засобом збагачення та вважає за необхідне частково задовольнити її вимогу стягнувши з обвинуваченого 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні не обирався.

Арешт накладений на майно ухвалами Таращанського районного суду Київської області від 04.09.2017 року, скасувати, після вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України та Законом України «Про амністію у 2016 році», суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком три роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2016 році" задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286КК України, у зв'язку із застосуванням до нього п. «в», ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Призначене ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік виконувати реально.

Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 не обиралась.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого по АДРЕСА_1, працюючого майстром дільниці енерговодопостачання компресорної станції № 35 Золотонівського лінійного відділу Управління магістральних газопроводів філії «Черкаситрансгаз», на користь ОСОБА_1 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Арешт накладений на майно ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04.09.2017 року, а саме: на мопед «Ноnda Dio», без номерного знаку, номер рами НОМЕР_4 - скасувати, після вступу вироку в законну силу.

Арешт накладений на майно ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04.09.2017 року, а саме: на автомобіль марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2 - скасувати, після вступу вироку в законну силу.

Речові докази: мопед «Ноnda Dio», без номерного знаку, номер рами НОМЕР_4, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Таращанського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області - повернути ОСОБА_1;

автомобіль марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Таращанського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження №12017110290000323 - повернути ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого по АДРЕСА_1, працюючого майстром дільниці енерговодопостачання компресорної станції № 35 Золотонівського лінійного відділу Управління магістральних газопроводів філії «Черкаситрансгаз», на користь держави (р/р 31116115700080 УК у Богуславському р-ні., МФО 821018, код одержувача 37556042, код платежу 24060300) 1237 грн. за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 12-1/1886 від 30.10.2017 року, 1237 грн. за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №12-1/1887 від 30.10.2017 року, 1237 грн. за проведення експертизи транспортно-трасологічної експертизи №12-1/2315 від 17.12.2017 року та 988 грн. 70 коп. за проведення інженерно-транспортної експертизи №12-1/2666 від 24.11.2017 року, а всього 4699,70 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 70 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано або не змінено, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя В. М. Корбут