Ухвала суду № 74607720, 12.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1244/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до міського голови Лисичанської міської ради Луганської області ОСОБА_2, відділу освіти Лисичанської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Лисичанська міська організація профспілки працівників освіти і науки, Луганська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання звільнення незаконним, визнання протиправним та скасування розпорядження від 19.04.2018 № 70-к «Про звільнення з посади начальника відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_1В.», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, просить суд: визнати її звільнення з посади начальника відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов’язків без поважних причин, оформленого розпорядженням міського голови Лисичанської міської ради ОСОБА_2 № 70-к від 19.04.2018 «Про звільнення з посади начальника відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_1В.», незаконним; визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Лисичанської міської ради ОСОБА_2 № 70-к від 19.04.2018 «Про звільнення з посади начальника відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_1В.»; поновити її на посаді начальника відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області з 20.04.2018; стягнути з відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3974,16 грн (розрахунок на час подання позову), вказану вимогу задовольнити по день ухвалення судом рішення.

11.06.2018 позивач звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу – міському голові Лисичанської міської ради ОСОБА_2 та/або іншим уповноваженими особам Лисичанської міської ради Луганської області (конкурсній комісії) здійснювати опублікування оголошення про проведення конкурсу в газеті «Новий путь», заборони проводити конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, а також заборони призначати будь-яких осіб на вакантну посаду начальника відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області до вирішення справи по суті або набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідачем № 1 винесено розпорядження № 94-к від 07.06.2018 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади», згідно з яким відповідач оголосив конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти, тобто посади, яку займала позивач і на яку вона просить її поновити. Таким чином, на думку позивача, існує реальна загроза, що на час розгляду справи на посаду начальника відділу освіти буде призначено іншу особу, та це може ускладнити виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Судом установлено, що 07.06.2018 Лисичанським міським головою ОСОБА_2 видано розпорядження № 94-к «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади», згідно з яким оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти. Вказане розпорядження оприлюднено на офіційному сайті Лисичанської міської ради.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Згідно з пунктом 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Пунктом 6 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169, передбачено, що рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У вказаній заяві про забезпечення позову позивач не довів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Висновки позивача про те, що у випадку задоволення адміністративного позову фактичне поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти може бути ускладненим, суд вважає передчасними та необґрунтованими і не бере до уваги, оскільки дії міського голови щодо оголошення конкурсу, на які вказує позивач, безпосередньо передбачені викладеними вище нормами законодавства і належать до його виключної компетенції. Для відновлення ж прав позивача у такому випадку законодавством передбачені конкретні механізми.

Слід зазначити, що сама лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про його скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Розпорядження Лисичанського міського голови від 07.06.2018 № 94-к не є предметом оскарження в даній справі. І хоча позивач прямо не просить зупинити дію цього розпорядження, проте у випадку задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони проводити конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти дію такого розпорядження фактично буде зупинено, що призведе до порушення вищевказаної норми.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не належить до задоволення.

У зв’язку з відмовою в задоволені заяви витрати зі сплати судового збору не відшкодовуються.

Керуючись статтями 150, 151, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до міського голови Лисичанської міської ради Луганської області ОСОБА_2, відділу освіти Лисичанської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Лисичанська міська організація профспілки працівників освіти і науки, Луганська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання звільнення незаконним, визнання протиправним та скасування розпорядження від 19.04.2018 № 70-к «Про звільнення з посади начальника відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_1В.», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_3