Рішення № 74607376, 11.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1005/18

Cуддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА), направлений засобами поштового зв'язку 02.04.2018 (арк.спр. 14), в якому позивач просить:

1) скасувати рішення управління соціального захисту населення Станично-Луганської області районної державної адміністрації від 02.10.2017 про відсутність права на допомогу при народжені дитини;

2) зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 нарахування допомоги при народжені дитини - ОСОБА_2 з моменту припинення виплат, а саме з 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила першу дитину ОСОБА_2, та звернулася до УПСЗН Артемівського району м. Луганську для отримання допомоги при народженні дитини, яку отримувала чотири місяці через рахунок Дельтабанку. Влітку 2014 року у м. Луганську почалися активні бойові дії, у зв'язку з чим припинили роботу державні органи та державні реєстри. У липні 2014 року позивач була змушена покинути своє житло та тимчасово переїхати в Крим, тому за поновленням виплат не мала змоги звернутися. У лютому 2015 року намагалася поновити допомогу при народженні дитини у м. Харків, але виплати не поновили. На даний час позивач є внутрішньо переміщеною особою та мешкає у АДРЕСА_2, та звернулася до відповідача для поновлення виплат при народженні дитини з липня 2014 року, про що отримала рішення від 02.10.2017 про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини.

З посиланням на Конституцію України, Конвенцію про права дитини, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», позивач вважає рішення протиправним.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 704,80 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 04.05.18 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено відкрите судове засідання на 24.05.2018; запропоновано позивачу надати суду (за наявності) докази отримання допомоги при народженні дитини у квітні-липні 2014 року (виписки з банківського рахунку тощо); зобов'язано Державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» надати суду інформацію щодо призначення ОСОБА_3 допомоги при народжені дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квітні 2014 року, та у разі призначення - протягом якого періоду та в яких сумах виплачено (арк. спр. 75).

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву від 29.05.2018 за вх. № 12439/2018 про розгляд справи без його участі (арк.спр. 89), та відзив на позовну заяву від 02.05.2018 за вх. № 10511/2018 (арк. спр. 37-39), у якому зазначив, що ОСОБА_1 15.03.2016 звернулася с заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. 15.03.2016 УПСЗН робить запит до Артемівського УПСЗН м. Луганськ. На підставі того, що в м. Луганську органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на запит УПСЗН надійшла відповідь від Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», що ОСОБА_1 отримувала допомогу по вагітності та пологах непрацюючим жінкам. 25.04.2016 УПСЗН відмовив у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 30.01.2017 ОСОБА_1 отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в Управлінні соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації. 27.03.2017 від Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації Управління отримує електронну особову справу ОСОБА_1 від 10.03.2017.

04.05.2017 ОСОБА_1 звернулася с заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини до УСЗН Станично-Луганської РДА. 05.06.2017 Управлінням було винесено рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги у зв'язку із закінченням терміну надання документів. 08.08.2017 Управління отримало особову справу ОСОБА_1 від Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради на запит від 30.01.2017. 12.09.2017 гр. ОСОБА_1 звернулась з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, згідно «Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги», затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.09.2006 року № 345 були прийняті документи. 02.10.2017 Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини згідно п. 12 Постанови КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»: допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Строк дії призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_1, на думку відповідач діяв до 14.04.2015.

З урахування викладеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження з урахуванням пункту 2 частини третьої, частини дев`ятої статті 205 КАС України, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_2 (арк. спр. 7).

У квітні 2014 року позивач звернулась до управління праці та соціального захисту населення Артемівського району у м. Луганську для отримання допомоги при народженні дитини.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 17.05.2018 № 59/0/188-18 позивач отримала допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами (останнє нарахування - квітень 2014 року) (арк. спр. 91).

15.03.2016 позивач звернулась із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, що визнається сторонами.

Розпорядженням від 25.04.2016 Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 (арк. Спр. 62).

30.01.2017 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи в Управлінні соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації (арк. спр. 63).

30.01.2017 відповідач направив запит на отримання особової справи отримувача допомоги - ОСОБА_1 до УПСЗН Шевченківського району Харківської міської ради (арк. спр. 64).

27.03.2017 від Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації Управління надійшла електронна особова справа ОСОБА_1 від 10.03.2017.

04.05.2017 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини до УСЗН Станично-Луганської РДА (арк. спр. 50-51).

05.06.2017 відповідачем винесено рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги у зв'язку із закінченням терміну надання документів (арк.спр. 69).

Як зазначено відповідачем, 08.08.2017 до відповідача надійшла особова справа ОСОБА_1 від Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради на запит від 30.01.2017.

12.09.2017 ОСОБА_1 звернулась з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, згідно «Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги», затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.09.2006 року № 345 (арк.спр. 71-72).

02.10.2017 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини згідно п. 12 Постанови КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (арк.спр. 73).

Строк дії призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 діяв до 14.04.2015.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закон № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 3 Закон № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закон № 2811-XII), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2009 року № 59).

Разом з тим, суд дійшов висновку, що звернення позивача із заявою про призначення їй державної допомоги при народження дитини лише 27.10.2017 (понад 12 місяців після народження) не залежало від волі позивача та зумовлено обставинами, які об'єктивно завадили звернутися за допомогою раніше. Такими обставинами, на думку суду, є проведення у Луганській області антитерористичної операції.

Суд також зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своєї волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), суд дійшов висновку, що право позивача на отримання такої допомоги підлягає поновленню.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 591/610/16-а (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72289105).

Також частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області від 02.10.2017 про відмову у призначені допомоги при народженні, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Також суд звертає увагу на те, що у оскаржуваному рішенні єдиною підставою для непризначення позивачеві допомоги при народженні дитини зазначено звернення за її призначенням пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, інших підстав для відмови у призначенні такої допомоги не зазначено.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді скасування оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Зважаючи, що порушення прав позивача на призначення їй допомоги при народженні дитини відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення від 02.10.2017 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати таке рішення.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача поновити позивачу нарахування допомоги при народженні дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з моменту припинення виплат, а саме - з 2014 року, суд зазначає таке.

Згідно з відповіддю на судовий запит Міністерства соціальної політики України від 17.05.2018 № 59/0/188-18 (вх. № 12626/2018 від 30.05.2018) за інформацією ДП «Інформаційно-обчислювальний центр» Мінсоцполітики ОСОБА_3 перебувала на обліку в УСЗН Артемівського району м. Луганська та отримувала допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами (останнє нарахування - квітень 2014 року), допомогу при народженні дитини не отримувала (арк.спр. 91).

Тобто в даному випадку мова йдеться не про поновлення, як зазначено позивачем у позовних вимогах, а про призначення допомоги при народженні дитини.

При цьому, з практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 5 Закону № 2811-XII визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення і виплати державної допомоги при народженні дитини, суд дійшов висновку, що вирішення питань, порушених позивачем у позовній заяві, є дискреційними повноваженнями відповідача. Відповідно, суд не повноважний втручатися до таких повноважень.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12.09.2017 за № 1510 про призначення державної допомоги при народженні (арк.спр. 71-72), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо cплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, лише з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача, що фактично не змінює обсягу задоволених вимог, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути до Державного бюджету України з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: 93601, АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 02 жовтня 2017 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12 вересня 2017 року за № 1510 про призначення державної допомоги при народженні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03197049) до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська