Рішення № 74605154, 07.06.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5796/17

Категорія 4

2/295/208/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Сидорець К.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди в здійснені права власності та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди в здійснені права власності та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що вона, ОСОБА_1, відповідно до Договору купівлі-продажу від 30.05.1991 р. являється власницею 44/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1. Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 вона ж є власником земельної ділянки площею 0,0420 га. Цим же державним актом визначено список співвласників земельної ділянки, а саме ОСОБА_3, якій належить 0,0535 га. Отже вказана земельна ділянка перебуває у неї з ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. Проте на протязі більш ніж 10 років вона, ОСОБА_1 не має можливості нормально користуватись своїм житлом, оскільки її сусіди, родина ОСОБА_3 усіляким чином чинить їй перешкоди в нормальному проживанні, а саме недобросовісно користуючись своїми правами ОСОБА_3 встановила вбиральню та сарай безпосередньо перед її, ОСОБА_1 вікнами будинку, чим порушила санітарні та будівельні норми, закріплені на території України. З цього приводу вона неодноразово зверталась до всіх компетентних органів міста - до міського Голови, до Держземгеокадастру, до КП «Інспекція з благоустрою», до ГУ Держпродспоживслужби, до поліції зі скаргами на дії сусідів, але її звернення результатів не дали. З урахуванням вказаної ситуаціїї просить зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди щодо використання земельної ділянки розміром 0,0090 Га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення її від вбиральні, сараю протягом місяця після набрання рішення законної сили. Крім того стягнути з ОСОБА_3 1500 грн. в рахунок заподіяної матеріальної шкоди та 3 000 грн. в рахунок заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог в підтвердження чого надала заперечення. (а. с. 77-80).

Суд, вислухавши позицію учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи та надані сторонами докази встановив.

Згідно Договору купівлі-продажу від 30.05.1991 р. ОСОБА_1 являється власницею 44/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1. Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 вона ж є власником земельної ділянки площею 0,0420 га. (а. с. 9-18).

Факти неодноразових звернень до відповідних державних установ підтверджуються копіями відповідних відповідей з Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Департаменту містобудування та земельних відносин, КП «Інспекція з благоустрою м. Житомира» Житомирської міської ради, Головного Управління Держпродспоживслужби, ГУ НП в Житомирській області. (а. с. 19-33).

Під час слухання справи від позивачки надійшло клопотання про проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи яке було задоволено. У зв'зку з тим, що 21.01.2018 р. позивачка звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області і відповідною державною установою була обстежена земельна ділянка, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1, позивачка відмовилася від проведення вказаної експертизи. (а. с. 105-115).

Зі змісту Припису Головного управління Держгеокадастр у Житомирській області, акту обстеження земельної ділянки та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 21.02.2018 р. свідчить, що ОСОБА_3 на землях житлової та громадської забудови комунальної Форми власності використовує земельну ділянку площею 0.0090 га під подвір'я. На момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,0090 га за гр. ОСОБА_3 не зареєстровано, що є порушенням ст. ст. 125. 126 Земельного кодексу України. Рішення органу виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) у ОСОБА_3 відсутнє, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0.009 га. (а. с. 132-135).

Відповідно до пунктів 4, 5, 7 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володінння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути противоправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання і проживання членів своєї сім»ї та інших осіб.

Відповідно до «Санітарних правил утримання територій населених місць» СанПіН 42-128-4690-88 від 05.08.1988 р. № 4690-88 пункту 2.3.1 визначено, що для збору відходів в домоволодіннях, які не підключені до центральної каналізації, вбиральні повинні мати водонепроникний вигріб та бути віддаленими від житлових помешкань не менше ніж на 20 метрів. На території приватних будинковолодінь відстань від дворових вбиралень визначається самими домовласниками и може бути скорочено, але не менше ніж на 8-10 метрів.

Пунктом 2.3.5 визначено, що приміщення надвірних вбиралень повинні утримуватись в чистоті. Наземна частина вбиралень має бути непроникною для гризунів та комах.

Відповідно до ДБН 360-93.26 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» пунктом 3.26 визначено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об'єднувати на суміжних ділянках.

Диспозиція ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В обгрунтування заподіяної моральної шкоди позивачка надала довідки результатів аналізів, виписку з медичної картки амбулаторного хворого. (а. с. 47-55).

Щодо вирішення питання позивачки у відшкодуванні заподіяної їй моральної шкоди внаслідок порушення та перешкод в здійснені права власності, суд, керуються вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому у п. 3 прокоментовано, що під моральною шкодою слід poзуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній ocoбi незаконними діями або бездіяльністю інших ociб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життевих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настання негативних наслідків.

Суд вважає, що внаслідок порушення відповідачкою санітарних норм, земельного законодавства, позивачці завдано душевних страждань, вона втратила душевний спокій, отримала негативні емоції, була позбавлена можливості спокійно перебувати як у своєму власному будинку так і навколо нього. Суд враховує час, протягом якого, майже рік, позивачка вимушена була звертатися до відповідних державних установ для відновлення свого права на гідне проживання у власному будинку. Суд враховує обставини заподіяної позивачці моральної шкоди, їх характер, особу відповідачки а також враховуючи вимоги розумності, справедливості вважає, що вимоги по відшкодуванню моральної шкоди позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 2 000 грн.

В частині відшкодування заподіяння матеріальної шкоди позивачці в сумі 1500 грн. суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню так як будь-яких доказів заподіяння вказаної шкоди суду не надано.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Керуючись пунктів 4, 5, 7 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 322, ч. 1 ст. 383, ч. 2 ст. 386, 391, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, «Санітарні правила утримання територій населених місць» СанПіН 42-128-4690-88 від 05.08.1988 р. № 4690-88, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 12, 76-81, 265, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди в здійснені права власності та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди щодо використання земельної ділянки розміром 0,0090 Га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення її від вбиральні, сараю протягом місяця після набрання рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі грн.) в рахунок заподіяної моральної шкоди.

В решті позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка