Рішення № 74605073, 05.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/759/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2018 № 0229911306, № 0229961306, № 0229751306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2018 № 0229691306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2018 №Ф-0229701306,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2018 № 0229911306, № 0229961306, № 0229751306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2018 № 0229691306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 28.03.2018 №Ф-0229701306.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а в подальшому ухвалою суду від 16.05.2018 клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, судове засідання призначено на 10:00 год. 25.05.2018, 25.05.2018 у розгляді справи було оголошено перерву у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів до 14:00 год. 05.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт №3671/03-20-13-06/НОМЕР_5 від 12.03.2018, в якому зафіксовані порушення податкового законодавства України.

Прийняті відповідачем оскаржувані рішення позивач вважає протиправними, оскільки висновки акту перевірки щодо неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників зроблені виключно на поясненнях його колишніх працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та громадянки ОСОБА_7, яка неодноразово приходила з наміром працевлаштуватися, але не мала відповідних документів, тому і не була оформлена на роботу. Інших доказів, які б підтверджували факт трудових відносин, виплати доходу на користь вказаних громадян та отримання його такими особами відповідачем в акті перевірки не наведено, так само як і не вказано обсяги послуг, наданих зазначеними особами, не конкретизовано їх зміст. Поряд з цим, акт перевірки не містить доказової інформації про здійснення особами, які надавали пояснення будь-якої оплачуваної роботи, обліку витрат на оплату на оплату праці за період протягом якого вони нібито були офіційно працевлаштовані.

Вважає, що висновки зроблені відповідачем без належної оцінки та дослідження зібраної інформації, на підставі суб'єктивних припущень, що як наслідок вказує на недоведеність встановлених перевіркою порушень.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 203-204, т.1) позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Зазначив, що протягом періоду, який перевірявся, самозайнята особа використовувала працю 1-4 найманих осіб. В ході проведення перевірки надано пояснення громадянами, які надавали послуги з прибирання у Луцькій міській раді Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали без оформлення трудових відносин.

В ході перевірки проведено аналіз по нарахуванню та виплаті заробітної плати найманим працівникам згідно з розрахунковими відомостями, табелями обліу робочого часу, платіжних доручень встановлено, що зазначені у поясненнях вказаних найманих працівників виплати частково не включені до загального оподатковуваного доходу працівників, відповідно податок з доходів фізичних осіб з даних виплачених сум не утримувався та до бюджету не перераховувався.

З врахуванням наведеного вважає, що оскаржувані рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 20.02.2018 №800, направлення від 23.02.2018 № 840 ГУ ДФС у Волинській області з 22.02.2018 по 02.03.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт №3671/03-20-13-06/НОМЕР_5 від 12.03.2018 (а.с. 16-33, т.1), яким встановлено порушення, зокрема:

- підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.2 «а» статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, в зв'язку з чим на підставі пункту 167.1. статті 167 ПК України донараховано податок з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам в сумі 7871,97 грн.;

- пунктів 1 частини першої статті 7, пункту 1 частини другої статті 6, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 8739,19 грн.;

- підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 615,92 грн.;

- пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

На підставі акту перевірки, 28.03.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0229911306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені на загальну суму 13100,95 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 7871,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5228,98 грн. (а.с. 11, т.1);

- №0229961306, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (а.с. 12, т.1);

- №0229751306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору на загальну суму 1021,61 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 615,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 405,69 грн. (а.с. 13, т.1);

Також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2018 № Ф-0229701306 зі сплати єдиного внеску в сумі 8739,19 грн. та рішення від 28.03.2018 № 0229691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4228,80 грн. (а.с. 14-15, т.1).

Вказані рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №966-XIV), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) в редакціях, які діяли на дату їх виникнення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В акті перевірки зафіксовано, що 23.01.2018 до ГУ ДФС у Волинській області надійшла скарга Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради про вжиття контрольно-перевірочних заходів з метою виявлення порушень щодо працевлаштування та сплати податків за найманих працівників ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

В ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача відповідно до отриманих матеріалів встановлено, що протягом перевіряє мого періоду самозайнята особа використовувала працю 1-4 найманих працівників.

Відповідно до наказу № 01/11.16 від 02.11.2016 прийнято на роботу ОСОБА_5 на посаду мийника вікон. Найманою особою ОСОБА_5 відповідно до табелів обліку робочого часу за листопад 2016 року відпрацьовано 21 робочий день (105 год.) та нараховано дохід - 954,55 грн., за грудень 2016 року відпрацьовано - 22 робочих дні (110 год.), нараховано дохід - 1000,00 грн., за січень 2017 року відпрацьовано 20 робочих днів (100 год.), нараховано дохід - 2161,30 грн.

Відповідно до табеля обліку робочого часу за березень 2017 року найманою особою ОСОБА_4 відпрацьовано 4 робочих дні (32 год.), нараховано дохід - 581,82 грн., за квітень 2017 року відпрацьовано 19 робочих днів (152 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за травень 2017 року відпрацьовано - 20 робочих днів (159 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за червень 2017 року відпрацьовано - 20 робочих днів (159 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн.

Згідно з повідомленням про прийняття на роботу від 01.06.2017 прийнято на роботу з 02.06.2017 ОСОБА_6 відповідно до наказу № 6 від 01.06.2017 на посаду прибиральника службових приміщень. ОСОБА_6 відповідно до табелів обліку робочого часу за червень 2017 року відпрацьовано 19 робочих днів (151 год.), нараховано дохід - 3040,00 грн., за липень 2017 року відпрацьовано 21 робочий день (168 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за серпень 2017 року відпрацьовано 22 робочих дні (175 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за вересень 2017 року відпрацьовано 21 робочий день (168 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за жовтень 2017 року відпрацьовано 21 робочий день (167 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за листопад 2017 відпрацьовано 22 робочих дні (176 год.), нараховано дохід - 3200,00 грн., за грудень 2017 року відпрацьовано 20 робочих днів (160 год.), оклад - 3200,00 грн.,

Також зазначено, що в ході проведення перевірки надано письмові пояснення громадянами, які надавали послуги з прибирання у Департаменті «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_7, встановлено, що за період роботи з 25.07.2016 по 30.11.2016 на посаді прибиральниці у Департаменті «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради, працювала без оформлення трудових відносин. Заробітна плата становила 2500,00 грн.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_4 встановлено, що за період роботи з початку березня 2017 року по липень 2017 року включно працювала на посаді прибиральниці в Департаменті «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради та магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1». З березня по травень 2017 року отримувала заробітну плату 3200,00 грн. в місяць, з червня по липень 2017 року - 3600,00 грн.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_5 встановлено, що за період роботи з 04.07.2016 по 31.01.2017 працювала на посаді притиральні в Департаменті «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради, з 04.07.2016 по 31.10.2017 працювала без оформлення трудових відносин. З 01.11.2016 по 31.01.2017 була оформлена згідно трудового договору, оклад становив 1000,00 грн. в місяць. Однак за весь період з 04.07.2016 по 31.10.2017 отримувала заробітну плату 2500,00 грн. в місяць.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_6 встановлено, що за період роботи з 04.05.2017 по 31.12.2017 працювала на посаді прибиральниці в Департаменті «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради та магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1». Заробітну плату отримувала в таких розмірах: травень 2017 року - 2000,00 грн., з червня 2017 року по вересень 2017 включно - 3600,00 грн. в місяць, у жовтні-листопаді 2017 року - 4000,00 грн. в місяць, у грудні 2017 року - 6000,00 грн. в місяць.

В ході перевірки проведено аналіз по нарахуванню та виплаті заробітної плати найманим працівникам згідно з розрахунковими відомостями, табелями обліку робочого часу, платіжних доручень та встановлено, що зазначені у поясненнях виплати частково не включені до загального оподатковуваного доходу працівників, відповідно податок з доходів фізичних осіб з даних виплачених сум не утримувався та до бюджету не перераховувався.

Тобто, за висновками контролюючого органу, позивачем в порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.2 «а» статті 176 ПК України не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 7871,97 грн.

Однак, з такими висновками суд не погоджується, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.1. статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 171.2. статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з пунктом 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність з прибирання приміщень. В 2016-2017 роках надавав послуги з прибирання приміщень, в тому числі і приміщення Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради та використовував працю найманих працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та Департаментом «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради (замовник) було укладено договори про надання послуг від 01.01.2016 № 01.01-01, від 07.12.2016 № 01.01-01/2, від 18.09.2017 № 01.09-01, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з щоденного прибирання приміщень. Порядок здачі та приймання робіт (послуг) здійснюється після закінчення робіт та оформляється актом. Про факт виконаних робіт свідчать відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2016 №11, від 16.12.2016 № 12, від 26.07.2017 № 7, від 28.08.2018 № 8, від 26.12.2017 № 12, від 30.11.2017 № 11, від 26.10.2017 № 10 (а.с. 2-14, т.2).

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем вимог ПК України щодо неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету стали пояснення фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в яких зазначили, що працювали на посадах прибиральниць без належного оформлення трудових відносин.

На підставі пояснень вказаних осіб і було проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб, який підлягає виплаті позивачем в розмірі 7871,97 грн. та застосовано штрафні санкції.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала на посаді прибиральниці службових приміщень з 28.03.2017 по 01.07.2017 з посадовим окладом 2200,00 грн. в місяць, яка була направлена на працевлаштування Луцьким районним центром зайнятості 24.03.2017 та звільнена з роботи 01.07.2017 за власним бажанням. Вказане підтверджується направленням на працевлаштування від 24.03.2017 № 03541703240003002, наказом про прийняття на роботу від 27.03.2017, повідомленням про прийняття на роботу від 27.03.2017, табелями обліку використання робочого часу, відомостями про виплату заробітної плати за вказаний період, заявою про звільнення за власним бажанням від 30.06.2017, наказом про припинення трудового договору від 01.07.2017 (а.с. 34-57, т.1).

З наданих документів слідує, що ОСОБА_4 була оформлена на роботу з 27.03.2017, а не з початку місяця, як про це зазначено у поясненнях та отримувала заробітну плату 3200,00 грн. в місяць.

ОСОБА_5 працювала у позивача на посаді мийника вікон з 02.11.2016 по 31.01.2017 з посадовим окладом у листопаді - грудні 2016 року 1000,00 грн. в місяць та в січні 2017 року - 3200,00 грн. в місяць. Звільнена з роботи за угодою сторін 31.01.2017. Вказане підтверджується наказом про прийняття на роботу від 01.11.2016, повідомленням про прийняття на роботу від 01.11.2016, табелями обліку використання робочого часу, відомостями про виплату заробітної плати за вказаний період, заявою про звільнення за власним бажанням від 31.01.2017, наказом про припинення трудового договору від 31.01.2017 (а.с. 58-71, т.1).

Отже, ОСОБА_4 була оформлена на роботу з 02.11.2016, а не з 04.07.2016, як про це зазначено у поясненнях.

ОСОБА_6 працювала у позивача на посаді прибиральниці службових приміщень з 02.06.2017 по 09.01.2018 з посадовим окладом у червні-жовтня 2017 року - 2200,00 грн. в місяць, у листопаді - грудні 2017 року, січні 2018 року - 2500,00 грн. Звільнена з роботи за угодою сторін 09.01.2018. Вказане підтверджується наказом про прийняття на роботу від 01.06.2017, повідомленням про прийняття на роботу від 01.06.2017, табелями обліку використання робочого часу, відомостями про виплату заробітної плати за вказаний період, заявою про звільнення за власним бажанням від 09.01.2018, наказом про припинення трудового договору від 09.01.2018 (а.с. 72-111, т.1).

Отже, ОСОБА_6 була оформлена на роботу з 02.06.2017, а не з 04.05.2017, як про це зазначено у поясненнях та отримувала заробітну плату у розмірі встановленого окладу 2200,00 грн. та 2500,00 грн.

Як встановлено судом, з ОСОБА_7 трудові відносини оформлені не були, остання у липні 2016 року приходила до позивача з наміром працевлаштуватися, однак не мала при собі відповідних документів, в зв'язку з чим трудовий договір з нею не був укладений.

Відтак наведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3 як податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь фізичних осіб у відповідності до вимог чинного законодавства виконав покладений на нього обов'язок щодо нарахування та утримання податків, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ та платіжними дорученнями про сплату податку з доходів фізичних осіб (а.с. 112-194).

Відповідно до пункту 83.1. статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак як слідує з акту перевірки, окрім пояснень колишніх працівників позивача та ОСОБА_7 з якою трудовий договір не укладався, будь-яких інших документів, визначених статтею 83 ПК України, які б свідчили про допуск до роботи без оформлення трудових відносин не наведено.

Отже, податковий орган при виявленні порушень та формуванні висновків акту не керувався необхідними матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок в достатньому обсязі.

Суд зазначає, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

До матеріалів перевірки відповідачем не надано суду документів, що підтверджують наявність зазначених у акті перевірки фактів.

В акті відсутні будь-які підтверджуючі дані про те, що зазначена у поясненнях винагорода працівникам виплачувалася і не була позивачем відображена в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення перевірки відповідачем не перевірялися та не встановлювалися обставини пов'язанні з тим, чи міг взагалі ФОП. ОСОБА_3 при наявних доходах по укладених договорах на обслуговування ЦНАПу, магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та понесених витратах, сплачувати заробітну плату в тих розмірах, які зазначили у своїх поясненнях колишні працівники. Під час перевірки не проводився порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати праці, розміру заробітної плати, чисельності працівників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки акту ґрунтуються лише на поясненнях осіб (суб'єктивних припущеннях), що і було підтверджено в судовому засіданні представником відповідача та відповідно визначено податкові зобов'язання всупереч вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.2 «а» статті 176 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.03.2018 №0229751306, суд приходить до таких висновків.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Так, з врахуванням вищевказаних норм законодавства військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування військовим збором на 41062,33 грн., і на основі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2018 №0229751306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 1021,61 грн., в тому числі: 615,92 грн. - податкове зобов'язання та 405,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оскільки судом визнано протиправним донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам у 2016-2017 роках, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору, що тягне за собою відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2018 №0229751306.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відтак, відповідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб за 2016 - 2017 роки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2018 № Ф-0229701306 на суму 8739,19 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 28.03.2018 №0229691306 на суму штрафу в розмірі 4228,80 грн. є теж протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 28.03.2018 № 0229911306, № 0229961306, № 0229751306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2018 № Ф-0229701306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2018 №0229691306.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №706 від 11.04.2018 (а.с.2).

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 05.04.2018 №б/н, додатку №1 до договору від 05.04.2018, платіжного доручення від 11.04.2018 № 707 (а.с. 190-194), позивач сплатив на рахунок адвоката ОСОБА_1 5000,00 грн. правової допомоги, яка складається з: вивчення матеріалів справи - 500,00 грн., підготовки та подання до суду першої інстанції даної позовної заяви - 2000,00 грн.; представництво інтересів позивача в суді першої інстанції (два засідання) - 2500,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 28 березня 2018 року № 0229911306, № 0229961306, № 0229751306;

- рішення Головного управління ДФС України у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 березня 2018 року № 0229691306;

- вимогу Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 28 березня 2018 року №Ф-0229701306;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С.Денисюк

Повний текст рішення складено 11 червня 2018 року.