Рішення № 74604203, 07.06.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1452/17

Провадження № 2/352/182/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.

з участю секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

Позивач 28.08.2017 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу 136247,92 грн., з яких 127645 грн. основний борг, 8602,92 грн. три проценти річних, витрати по сплаті судового збору.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 22.07.2014 р. між ним та відповідачем укладено договір позики, що посвідчується письмовою розпискою, згідно якої він позичив відповідачу 5000 доларів США для відкриття паливного складу та здійснення підприємницької діяльності, терміном до 22.05.2017 р., а відповідач зобов’язався повернути вказану суму боргу. Однак, у зазначений строк і до цього часу відповідач не повернув йому борг. Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до проведеного розрахунку розмір трьох процентів річних за період з 22.05.2015 р. по 22.08.2017 р. становить 8602,92 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, зменшивши вимоги, просив стягнути з відповідача 5000 доларів США відповідно до курсу НБУ на час постановлення рішення та судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що нарахована сума боргу 127645 грн. та три проценти річних 8602,92 грн. документально не підтверджена, а саме не вказано з якого курсу НБУ нарахована ця сума. Не заперечує щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно розписки в сумі 60000 грн.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов у зменшеному розмірі підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 22 липня 2014 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого відповідач позичив у позивача 5000 доларів США, зобов’язався повернути вказану суму боргу до 22.05.2017 р., що підтверджується оригіналом письмової розписки відповідача.

У зазначений строк і до цього часу відповідач не повернув позивачу борг.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене, з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-63цс13, що згідно з вимогою ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, відповідно до якої за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми, – суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення боргу.

При цьому відповідно до вимог п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд визначає до стягнення з відповідача 130800 грн. боргу, виходячи з офіційного курсу долара США станом на 07.06.2018 р. (5000 х 26,16).

З відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1308 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 у користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 130800 (сто тридцять тисяч вісімсот) грн. боргу за договором позики, та 1308 (одну тисячу триста вісім) грн. судових витрат, що у загальному становить 132108 (сто тридцять дві тисячі сто вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Р.Р.Струтинський