Ухвала суду № 74603587, 07.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3635/16 Справа № 204/9102/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Прозорової М.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ВРЕР ДАІ №1 ГУМВС України в Дніпропетровській області - про визнання договору купівлі-продажу автомобілю недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 20015 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає ухвалу законною, такою, що повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України – суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України – забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз’яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви, оскільки виходив з того, що між сторонами дійсно існує матеріальний спір про поділ майна подружжя, крім іншого майна, саме - спірного автомобілю та визнання договору купівлі – продажу вказаного автомобілю недійсним., та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, тим самим порушить законні права позивачки.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачкою вимогами, оскільки існує реальна загроза невиконання рішення суду в зв’язку з відчуженням автомобіля вже від ОСОБА_5 на користь третіх осіб, передання в заставу, його пошкодження, а в разі експлуатації – зниження його вартості.

Посилання апелянта на те, що предметом позову є стягнення з відповідача ? вартості автомобіля, тобто не автомобіль вцілому чи в певній частині, а грошові кошти – не заслуговують на увагу та є безпідставними, так як вимогою позивачки є визнання спірного автомобілю спільною сумісною власністю подружжя.

Твердження ОСОБА_5, що суд не перевірив факту належності їй спірного автомобіля, не заслуговують на увагу, оскільки останньою відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України вказані доводи не були спростовані у встановленому законом порядку.

Доводи апелянта про відсутність ціни позову, також є безпідставними, оскільки на час подання позову дійсну вартість майна, набутого за час спільного життя подружжя не можливо точно встановити без проведення відповідної експертизи чи інших доказів. Вказане питання повинне вирішуватись районним судом при розгляді справи.

Крім того, посилання ОСОБА_5 на неправомірне та безпідставне обмеження її права вказаним видом забезпечення позову є необґрунтованим, оскільки районний суд при розгляді даного питання дотримався вимог закону та наклав лише заборону на відчуження вказаного майна до набрання рішенням суду законної сили.

Інші доводи апелянта не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не допустив порушень встановленого для цього ст. 153 ЦПК України порядку, що підтверджується матеріалами справи і відповідає суті самого інституту забезпечення позову, як гарантії забезпечення прав позивачки в разі ухвалення судом рішення на її користь.

Керуючись ст. 307, п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: М.Л. Прозорова

ОСОБА_6