Рішення № 74603512, 18.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1863/16 Справа № 183/4741/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

18 лютого 2016 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2016 рік лютий 18 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 217-П від 15.05.2013 року він був прийнятий на роботу на посаду керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертайп Україна» /далі по тексту ТОВ «Інтерпайп Україна»/, на якій сумлінно виконував свої трудові обов’язки, за що з боку керівництва щоквартально заохочувся преміями та будь-яких претензій стосовно виконуваної ним роботи з боку ТОВ «Інтерпайп Україна» відносно нього не виникало.

Однак, в січні 2015 року позивач був запрошений керівництвом ТОВ «Інтерпайп Україна», яке йому повідомило, що питань з приводу його роботи вони не мають, але його посада необхідна іншій людині, у зв’язку з чим його попросили закінчити свою роботу та написати заяву про звільнення за власним бажанням.

В лютому місяці 2015 року на співбесіді з заступником директора з логістики ОСОБА_3 з того ж приводу, позивач повідомив, що не бажає звільнятися за угодою сторін, після чого, в цьому ж місяці, начальником відділу митного оформлення ОСОБА_4, згідно вказівок керівництва ТОВ «Інтерпайп Україна», його було ознайомлено з наказом № 13 від 13.02.2015 року «Про зміни в організації виробництва та праці» щодо скасування Управління логістики та звільнення 45 одиниць співробітників Управління логістики з 16.04.2015 року.

20.04.2015 року позивач знову запрошувався до Управління персоналом для ознайомлення з наказом про звільнення, відповідно до наказу № 13 від 13.02.2015 року, але після того, як він під час цієї зустрічі вказав на явні порушення, наказ про його звільнення та про зміну в організації виробництва та праці були скасовані і він залишився працювати й далі.

27.04.2015 року його, разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було попереджено, що в зв’язку з необхідністю проведення організаційних заходів, з метою раціонального використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці – Управління логістики скасовується, 45 одиниць співробітників Управління логістики ТОВ «Інтерпайп Україна» підлягають звільненню з 21.04.2015 року, відповідно до наказу № 61 від 27.04.2015 року, в тому числі і посада, яку обіймав позивач.

Тоді ж позивач був особисто попереджений, що в разі незгоди із запропонованою новою вакансією, він буде звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Через три тижня, тобто 18.05.2015 року позивачеві запропоновано шість вакантних посад, жодна з яких не відповідала його спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та рівню оплати праці.

Наказом № 497-У від 30.06.2015 року, з яким він був ознайомлений зранку 01.07.2015 року під підпис, позивача звільнено з займаної посади, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України з вказаної дати, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що зміни в організації виробництва і праці відповідача, тобто фактичне скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, всупереч вимогам ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України йому не пропонували посаду керівника відділу з доставки продукції залізничним транспортом та відвантаження зовнішніх складів, яку запропоновано спеціалісту відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ «Інтерпайп Україна» ОСОБА_5, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

В уточненому позові ОСОБА_2 просив визнати його звільнення з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ «Інтерпайп Україна» незаконним ; скасувати наказ № 497-У від 30.06.2015 року про його звільнення з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ «Інтерпайп Україна» ; поновити його на зазначеній посаді та стягнути на його користь невиплачену заробітну плату і середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з врахуванням індексації в розмірі 427 552, 28 грн. ; стягнути на його користь суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 24 131,64 грн. та моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000 гривень.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на користь ОСОБА_2 стягнуто 34 472 гривні додаткової заробітної плати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - скасуванню з послідуючим ухваленням у скасованій частині нового рішення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено у відповідності до вимог закону.

З таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з’ясування дійсних обставин та зібраних доказів по справі, з матеріалів якої вбачається, що за наказом № 497-У від 30.06.2015 року позивач ОСОБА_2, як керівник відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики, звільнений з 30.06.2015 року по пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. Підстава звільнення – наказ № 61 «Про зміни в організації виробництва та праці» ТОВ «Інтертайп Україна» від 27.04.2015 року.

Відповідно до наказу № 61 від 27.04.2015 року «Про зміни в організації виробництва та праці» Управління логістики, до якого входили відділ доставки автомобільним транспортом, відділ доставки водним транспортом, відділ доставки залізничним транспортом, група по роботі з базами і перевалками, відділ митного оформлення та група митного оформлення, всього на 45 штатних одиниць, з 21.04.2015 року ліквідовано в цілому.

Однак, на наступний день, 01 липня 2015 року, для закриття актів виконаних робіт за договорами перевезення, транспортно-експедиторського обслуговування, з інформаційних послуг, вантажно-розвантажувальних послуг та зберігання на тимчасових складах, вчинення та виконання всіх необхідних, доцільних, супровідних та допоміжних дій, в межах та обсязі, передбачених законодавством України, на ім’я асистента-референта директора по персоналу служби управління персоналом ОСОБА_5, саме як начальника ліквідованого відділу доставки продукції залізничним транспортом, за тією різницею, що до попередньої назви вказаного відділу було доповнено функцію «відвантаження із зовнішніх складів» Департаменту доставки готової продукції Управління логістики Служби закупок і логістики», і посада якого позивачеві не пропонувалась, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» була видана довіреність за номером 36 для здійснення зазначених в ній повноважень.

Таким чином, з огляду на викладене, а також на те, що і за журналом реєстрації наказів по особистому складу ТОВ «Інтерпайп Україна» 30.06.2015 року зафіксовано лише чотири накази про скорочення, що на думку судової колегії свідчить про відсутність реальних змін в організації виробництва і праці, але на що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не було звернуто належної уваги, рішення суду в частині відмовити позивачеві ОСОБА_2 у задоволенні вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про визнання звільнення позивача ОСОБА_2 незаконним, скасування наказу № 497-У від 30.06.2015 року про його звільнення з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ «Інтерпайп Україна» та поновлення його на роботі, зі стягненням на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 430 646 гривень 23 копійки /із розрахунку середньої місячної заробітної плати, яка складає 55 661, 77 грн., тобто заробітна плата за останніх два місяця, що передували звільненню : за червень 2015 року у розмірі 93 157, 63грн. + за травень 2015 року у розмірі 18 165,91 грн. = 111 323, 54 грн. : 2 = 55 661,77 грн. х на 7 місяців, тобто з липня 2015 року по січень 2016 року включно = 389 632,39 грн., та середньоденної заробітної плати, яка складає 2 929 гривень 56 копійок, з розрахунку заробітної плати за червень та травень 2015 року : на 38 робочих дні, з яких у червні 2015 року - 20 днів та травні 2015 року – 18 днів, та х 14 робочих днів з 1 лютого по 18 лютого 2016 року = 41 013 гривен 84 копійок/, та моральної шкоди, яка з врахуванням відсутності тяжких наслідків, викликаних незаконним звільненням позивача з займаної посади, на думку судової колегії не може перевищувати 1 500 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» і судовий збір на користь держави у розмірі 4 857 гривень 66 копійок / з розрахунку 1-го відсотку від стягнутої суми 430 646 гривень 23 копійки, що складає 4 306 гривень 46 копійок та 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої становить 1 378 грн., за моральну шкоду, що складає 551,2 грн., а разом - 4 857 гривень 66 копійок/.

В той же час, враховуючи, що при звільненні позивачеві було сплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 56 634 гривень 24 копійок, а встановлення премії є виключної прерогативою кожного підприємства, позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині задоволені бути не можуть.

Що стосується посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на те, що з 27.04.2015 року на підприємстві відсутня посада начальника відділу доставки залізничним транспортом управління логістики, а зазначена вище довіреність була видана на ім’я ОСОБА_5 у відповідності до укладеного з нею договору на виконання організації та контролю укладання/виконання договорів перевозки, то вони, на думку судової колегії, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки спростовуються, крім вищевикладеного, також і додатковою інформацією програмної платформи Lotus Notes для автоматизації сумісної діяльності робочих груп, що містить в собі засоби електронної пошти та персональні дані про ОСОБА_5, де вона значиться після звільнення позивача ОСОБА_2 та ліквідації його посади, саме як начальник відділу доставки продукції залізничним транспортом та відвантаження із зовнішніх складів / Департаменту доставки готової продукції/ Управління логістики.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п. 1, 3 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди - скасувати.

Визнати звільнення ОСОБА_2 з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» незаконним.

Скасувати наказ № 497-У від 30.06.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна».

Поновити ОСОБА_2 на посаді керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.06.2015 року по 18.02.2016 року у розмірі 430 646 гривень 23 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 500 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» судовий збір на користь держави у розмірі 4 857 гривень 66 копійок.

Рішення апеляційного суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» підлягає негайному виконанню.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року – залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна карга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :