Рішення № 7460270, 07.10.2009, Печерський районний суд міста Києва

справа №2-4936/09

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

7 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бусик О.Л.

за участю секретаря - Борисенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення відсотків за користування коштами після закінчення строку дії договору, трьох відсотків річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов’язання, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до договору банківського вкладу № 1047/0404349000366001 від 24 січня 2008 року, отримало він неї кошти у сумі 50 000 грн. строком на 390 днів – з 24 січня 2008 року до 16 лютого 2009 року на умовах та в порядку визначених цим договором, процентна ставка за вкладом складає 15, 5 % річних. 1 лютого 2008 року позивачкою укладено з відповідачем додатковий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшила суму банківського вкладу від 24 січня 2008 року на 20 000 грн., у зв’язку з чим сума вкладу станом на 1 лютого 2008 року становила 70 000 грн.

Оскільки на вимогу позивачки їй не було повернуто кошти за договором банківського вкладу, ОСОБА_1, вважає, що такими діями відповідача порушуються її права та просить суд ухвалити рішення, яким повернути кошти за договором банківського вкладу № 1047/0404349000366001 від 24 січня 2008 року в сумі 70 000 грн., сплатити відсотки за користування коштами з часу закінчення строку дій договору до часу звернення до суду, стягнути індекс інфляції та три відсотки річних за прострочення виконання зобов’язання, стягнути витрати на правову допомогу та відшкодувати завдану моральну шкоду

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1047/0404349000366001 від 24 січня 2008 року (вклад «Капітал», сума вкладу 70 000 грн.) Строк дії договору закінчився 16 лютого 2009 року.

Після спливу строку дії договору відповідач частково виконав свої зобов’язання відповідно до умов договору, а саме: сплатив відсотки за користування коштами. Однак на заяву позивачки про повернення депозитного вкладу, відповідач у своєму листі, посилаючись на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, поліпшення фінансового стану банку, відмовив у поверненні коштів.

Відповідно до вимог статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в поверненні депозитного вкладу, чим порушив взяті на себе зобов’язання, згідно ст. 1060 ЦК України.

Оскільки, вимоги ст. 1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цим договорам, фактично позбавивши позивача його права, передбаченого Законом, повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цих договорів.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_1 в частині повернення суми вкладу є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, тобто в сумі 70 000 грн.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої йому з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не навів належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначив докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказав з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Якщо факт заподіяння позивачці моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох проценти річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов’язання, то суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки відповідно до п.2 ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань не нараховуються.

Крім того, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за незаконне користування коштами з часу закінчення строку дій договору до часу звернення до суду в розмірі 6 027 грн. оскільки відповідно до умов договору банківського вкладу проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за «датою внесення» вкладу, до дня який передує «даті повернення» вкладу.

Вимоги про стягнення з відповідача 3 362 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Згідно проведених судових засідань, 24 вересня 2009 року та 7 жовтня 2009 року, представник позивачки ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції протягом 1 години, що підтверджується протоколом та журналом судових засідань. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, розмір витрат на правову допомогу складає 260 грн. Доказів, які б свідчили, що представник позивачки витратив більшу кількість часу на представлення інтересів позивача по цивільній справі не надано.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. А судовий збір у розмірі 700 грн. відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягнення з відповідача на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення відсотків за користування коштами після закінчення строку дії договору, трьох відсотків річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов’язання, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № 1047/0404349000366001 від 24 січня 2008 року в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 260 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ЄДРПОУ 19357325 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь держави судовий збір у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: