Постанова № 74601491, 12.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа № 922/1205/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (вх.№686Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі №922/1205/17 (ухвалене суддею Лавровою Л.С. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 19.03.2018)

за позовом Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків

про стягнення 162964,79 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків 65 771,88 грн. заборгованості, 49 111,31 грн. (за період з квітня по грудень 2014 року) пені, 4 604,03 грн. штрафу, 4 353,91 грн. 3 % річних та 39 123,66 грн. інфляційних втрат, а всього – 162 964,79 грн.

Позовні вимоги підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовувало тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором №88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 17.11.2014 р. в частині здійснення оплати спожитої теплової енергії у грудні 2014 року, що є підставою для покладення на нього обов’язку сплатити її вартість разом з інфляційними втратами та відсотками річними, які є складовою частиною боргу, а також нарахованими на суму боргу штрафом та пенею.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2017 позов задоволено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 року у справі за № 922/1205/17 касаційну скаргу було задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що додатковою угодою № 2 від 24.12.2014 до договору № 88 від 17.11.2014 пункт 3.1 договору викладено в новій редакції та визначено нову суму договору в розмірі 66 895,95 грн., що відповідає сплаченій Відділом Підприємству сумі в рахунок оплати послуг за спожиту теплову енергію на підставі договору № 88 від 17.11.2014. Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1246 від 25.12.2014 на суму 45 878,03 грн. та № 1247 від 25.12.2014 на суму 11 551,76 грн. підтверджується перерахування Відділом на рахунок Підприємства 57 429,79 грн. в рахунок оплати за надані послуги за договором № 88 від 17.11.2014, а не 66 895,95 грн., як зазначав місцевий господарський суд. Проте зазначеним обставинам в їх сукупності належна правова оцінка не надавалась, тому висновки судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми коштів Вищий господарський суд України визначив передчасними.

В порядку нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2018, в позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі №922/1205/17 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення 162964,79 грн., в тому числі:

65771,88 грн. боргу за поставлену теплову енергію;

49111,31 грн. пені за час прострочення розрахунку;

4604,03 грн. штрафу за прострочення розрахунку понад 30 днів;

4353,91 грн. 3 % річних за час прострочення розрахунку;

39123,66 грн. інфляційних за час прострочення розрахунку.

Скарга позивача мотивована тим, що позивач забезпечував безперервне постачання теплової енергії протягом обумовленого в договорі часу відповідно до зобов’язань, взятих на себе за договором та відповідно до обов’язків, визначених нормативними актами. В свою чергу, відповідач всупереч вимогам законодавства та умовам договору не припинив споживання теплової енергії, перевищивши обсяг споживання, який він вважав узгодженим в результаті підписання додаткової угоди, не зробив дій щодо утримання від споживання теплової енергії та не сплатив за фактично спожиту теплову енергію всупереч вимогам договору та нормативних актів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, у порядку ст. 270 ГПК України.

27.04.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 3214).

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи ціну позову, яка складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутність клопотань від учасників справи про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, та відсутність необхідності призначати розгляд даної справи в судове засідання в повідомленням осіб за власною ініціативою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (вх.№686Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі №922/1205/17 у письмовому провадженні без повідомлення сторін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

17.11.2014 року між Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (учасник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків (замовник) укладено Договір №88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до умов даного договору учасник зобов’язується у 2014 році поставити замовникові послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), а замовник – прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги): 35.30.1 пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води. (ДК 016-2010). Кількість товарів складає 102,58177819 Гкал. Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшений залежно від реального фінансування видатків (розділ 1 договору).

Загальна сума договору складає 125000,00 грн. Ціна договору може бути зменшена у зв’язку із зміною реального фінансування видатків замовника за взаємною згодою сторін (розділ 3 договору).

Строк дії Договору №88 встановлено з дати підписання та до 31.12.2014 р. Сторони погодили, що умови Договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.04.2014.

Місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) на межі балансового розподілу теплових мереж: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Смірнова, 8.

Умови і порядок постачання теплової енергії, обліку, розрахунків та інші умови договору сторони визначили у Додатку №1 до договору №88.

Відповідно до умов п. 23 Додатку № 1 до Договору № 88 споживач (відповідач) зобов'язаний щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим надати Енергопостачальній організації (позивач по справі) підписаний керівником Споживача та скріплений печаткою акт про обсяг спожитої теплової енергії в розрахунковому місяці. В разі неподання або відмови від підписання акту про обсяг спожитої теплової енергії, такий акт вважається дійсним, якими він підписаний Енергопостачальною організацією. Відсутність обґрунтованих письмових заперечень Споживача, наданих до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим вважається належною згодою з обсягом споживання теплової енергії, визначеного Енергопостачальною організацією.

Пунктом 39 Додатку №1 до Договору №88 сторони встановили, що початок та припинення споживання теплової енергії визначається відповідними датами початку та закінчення опалювального періоду. В разі, якщо постачання теплової енергії починається або закінчується в інші дні або за бажанням Сторін Енергопостачальна організація може скласти відповідний акт, в якому зазначається дата включення або відключення опалення, відносно яких об'єктів це стосується або інша інформація. Сторони зобов'язані направляти своїх представників для складання та підписання відповідних актів на вимогу будь-якої із сторін.

Платежі за спожиту в розрахунковому періоді теплову енергію мають бути здійснені не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (пункт 4.3. Договору). Ненадання рахунку або відсутність підписаного сторонами акту про обсяг спожитої теплової енергії не є підставою для нездійснення розрахунку за спожиту теплову енергію (пункт 41 Додатку до Договору №88).

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди №1 до договору №88 від 17.11.2014, яка не підписана з боку відповідача. Її умови стосуються зміни місцезнаходження сторін та їх банківських реквізитів.

24.12.2014 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №88, якою викладено пункт 3.1 в іншій редакції. Зокрема, сторонами узгоджено, що загальна сума договору з ПДВ складає – 66895,95 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що згідно умов Договору поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі, що підтверджується Актом включення опалення від 30.10.2014 р. (а.с.23) та актами №88 про обсяг теплової енергії від 30.04.2014 р., 31.10.2014 р., 30.11.2014 р., 31.12.2014 р. (а.с.34-37). Обов’язку припинити постачання теплової енергії у позивача у грудні 2014 року не виникло. Оскільки умови договору про обов’язок позивача забезпечити постачання теплової енергії до 31.12.2014 не змінювались, будь-яких звернень від відповідача про припинення постачання (відключення об’єкт) від опалення не надходило. Умови договору №88 не містять положень про те, що позивач зобов’язаний припиняти постачання теплової енергії до закінчення строку дії договору. в тому числі в разі перевищення споживачем планового обсягу споживання теплової енергії.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем, з посиланням на ст.174 ГК України, 525. 526 ЦК України, зазначено, що сторони дійшли згоди щодо ціни договору, уклавши додаткову угоду №2, тим самим ці умови є обов’язковими для сторін та підлягають виконанню. Відповідачем, з урахуванням додаткової угоди, було сплачено позивачу суму у розмірі 66895,95 грн., яка була погоджена сторонами, на підтвердження чого позивачем надано копії платіжних доручень.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що докази, які містяться в матеріалах даної справи, підтверджують проведення відповідачем повної оплати за надані послуги, що спростовує твердження позивача про наявність заборгованості за Договором №88 та вказує на відсутність підстав для нарахування пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та інших підзаконних актів затвердження тарифу на теплову енергію, що виробляється КСТП "РТКЕ" відноситься до компетенції відповідного державного органу - Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг НК регулювання ринку комунальних послуг, який діяв у час правовідносин між сторонами за Договором № 88. Тарифи поставленої теплоенергії встановлені відповідно до Постанов НКРКП №432 від 31.12.2013; №702 від 13.06.2014; №494 від 28.11.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 714 ЦКУ за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, яка призначена для купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, колегією суддів встановлено, що сторонами укладено додаткову угоду №2 від 24.12.2014 до договору №88, якою зменшено ціну договору до 66895,95 грн. Однак, інші умови Договору про закупівлю були залишені в попередній редакції. Тому, договірні відносини між сторонами слід розглядати з урахуванням умов додаткової угоди в частині, що змінились додатковою угодою, та умови Договору про закупівлю що залишені в попередній редакції.

В матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти про обсяги спожитої теплової енергії. Позивачем надані до матеріалів справи самостійно складені відповідні акти, однак, вказані акти не приймаються колегією суддів як доказ кількості обсягу поставленої відповідачу теплової енергії, оскільки такі обсяги відповідачем не погоджені.

Матеріалами справи підтверджено (а.с. 69, 83, 84 т.1) виконання відповідачем умов щодо оплати послуг в межах встановленої сторонами ціни Договору, та відповідно до платіжних доручень:

- №1245 від 25.12.2014 р., на суму 9466,16 грн.,

- №1246 від 25.12.2014 р., на суму 45878,03 грн.,

- №1247 від 25.12.2014 р., на суму 11551,75 грн.

відповідачем сплачено 66895,95 грн., що становить ціну договору з урахуванням погодженого сторонами зменшення ціни договору.

Зазначене свідчить про виконання з боку відповідача умов спірного договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої теплової енергії за договором №88 від 17.11.2014.

Також безпідставним є нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних та річних, з огляду на відсутність правових підстав для стягнення суми основного боргу, у зв’язку з його сплатою 25.12.2014.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі №922/1205/17 залишити без змін.

Повний тект складено 12.06.2018

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.