Постанова № 74601422, 07.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Справа № 917/23/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В. О., суддя Тарасова І. В.,

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №14/4281/17 від 30.08.2017, довіреності №14-162 від 28.09.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.03.2017,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №10-75/956 від 22.01.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.01.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№570 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2018, ухвалене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., час проголошення рішення - 12:06:14, дата складання повного тексту рішення - 12.03.2018, у справі №917/23/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м. Полтава,

про стягнення 548 708, 87грн

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 95 713, 00грн 6% річних та 452 995, 87грн інфляційних за несвоєчасну оплату за виданим векселем від 04.05.2000 №76331401020328.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ “Полтаваобленерго” на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 95 384, 24грн річних та 1 430, 78грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вексель №76331401020328 був пред’явлений відповідачу для платежу 26.02.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, телеграмою державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 з пропозицією до 14 години 26.02.2015 здійснити оплату векселя та актом про протест, складеним державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, у зв'язку із невиконанням вказаної вимоги відповідачем; оскільки пунктом 2 статті 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу, позовні вимоги в частині шести відсотків є правомірними за період з 27.02.2015 по 29.09.2016 (30.09.2016 борг за векселем був погашений) в сумі 95 384, 24грн та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення шести відсотків відхилені судом за їх безпідставністю, оскільки Уніфікованим законом не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема таких, як збитки від інфляції.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 452 995, 87грн інфляційних та 328, 76грн 6% річних та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 452 995, 87грн інфляційних та 328, 76грн 6%.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зобов'язання за спірним векселем є грошовим, тому на вимогу кредитора до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 Цивільного кодексу України, за таких обставин, вважає, що позовна вимога про стягнення інфляційних за спірним векселем є законною та обґрунтованою; на думку апелянта, строк платежу за векселем настав 25.02.2015, тобто, з наступного дня після встановленої позивачем дати для оплати векселя.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2018.

19.04.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2994), вважає, що строк по векселю настав з 27.02.2015, а саме, з наступного дня після отримання відповідачем листа про оплату та повідомлення телеграмою державного нотаріуса з пропозицією оплатити вексель до 14год. 26.02.2015; Уніфікованим законом не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема, таких, як збитки від інфляції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 01.03.2018 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 призначено справу до розгляду на 17.05.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018, у зв'язку з відрядженням судді Пуль О.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.05.2018 оголошено перерву до 14:30год. 07.06.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018, у зв'язку з відрядженням головуючого судді Білоусової Я.О., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

О 16:08 год. 07.06.2018 судове засідання продовжено; після перерви розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку.

Представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники справи висловили свої доводи, вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 24.04.2000 Український кредитний банк та НАК "Нафтогаз України" уклали договір №Т-102/042000, відповідно до умов якого, сторони здійснюють обмін рівноцінних цінних паперів, а саме векселів, зазначених у додатку №1 до цього договору, на умовах визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, банк зобов’язується передати підприємству у власність векселі, перелік яких зазначений у додатку №1, який є невід’ємною частиною цього договору, загальною номінальною вартістю 66 715 946,15грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пунктів 36-45 додатку №1 до договору №Т-102/042000 від 24.04.2000, передачі за цим договором підлягав, зокрема, і вексель №76331401020328.

За даним векселем за пред’явленням, але не раніше 01.01.2015, Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" зобов’язалось заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку чи його наказу 1 000 000, 00грн.

Українським кредитним банком на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред’явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.

04.05.2000 Українським кредитним банком та НАК "Нафтогаз України" підписано акт приймання-передачі векселів до договору №Т-102/042000 від 24.04.2000, відповідно до якого позивачу передано, у тому числі й вексель №76331401020328, зі строком погашення по пред’явленню, але не раніше 01.01.2015.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя №76331401020328 на суму 1 000 000, 00грн, випущеного Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (правонаступником якого є відповідач), зі строком платежу по пред’явленню, але не раніше 01 січня 2015, що не заперечується відповідачем.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" із листом №26-1262/1.2-15 від 20.02.2015, згідно якого пропонувало оплатити векселі, у тому числі і вексель №76331401020328 до 12-00 години 24.02.2015. У листі зазначено, що у разі неоплати векселів у відповідності з чинним законодавством по векселях буде вчинено протест у неплатежі.

Вказаний лист направлений на адресу відповідача цінним листом 21.02.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком №3000040992 та описом вкладення у цінний лист.

Як свідчать дані поштового повідомлення про вручення поштового відправлення з номером штрихкодового ідентифікатора 0100125232900, лист отриманий ПАТ "Полтаваобленерго" 26.02.2015.

Позивач звернувся до державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 з листом №26-1352/1.2-15 від 24.02.2015 про опротестування векселя у неплатежі.

26.02.2015 державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 отримала 10 векселів на загальну суму 10 000 000, 00грн, в тому числі і вексель №76331401020328 на суму 1 000 000, 00грн, про що видано розписку про передачу векселів на опротестування.

26.02.2015 державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 звернулась до відповідача телеграмою із пропозицією до 14:00год. 26.02.2015 здійснити оплату векселів або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії.

У зв’язку із невиконанням вказаної вимоги відповідачем, державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видано акт №1-127 від 26.02.2015 про протест простого векселя № 76331401020328.

Актом приймання-передачі від 26.02.2015 державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 передала позивачу 10 векселів та 10 актів про протест векселя про неоплату, у тому числі і щодо векселя №76331401020328.

05.03.2015 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із листом № 26-1591/1.2-15 від 05.03.2015 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за вказаними векселями на загальну суму 10 000 000, 00грн, у тому числі і векселя №76331401020328 на суму 1 000 000, 00грн.

05.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видано виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості на суму 1 000 000, 00грн, зареєстрований в реєстрі за №365 від 05.03.2015.

За даними розрахунку позивача та відповідно до платіжного доручення №593688 від 30.09.2016 на суму 10 000 000, 00грн, борг за векселем №76331401020328 в сумі 1 000 000, 00грн погашений відповідачем в повному обсязі 30.09.2016.

Із посиланням на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 452 995, 87грн інфляційних та 95 713, 00 6% річних, передбачених пунктом 2 статті 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

Згідно з частиною 1 статті 16 Уніфікованого закону, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Частиною 1 статті 11, статтею13 Уніфікованого закону встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач є законним векселедержателем простого векселя №76331401020328.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Слід зазначити що Уніфікований закон не містить терміну, що слід розуміти під "пред'явленням", тому під пред'явленням слід розуміти будь-які дії векселедержателя направленні на доведення до відома векселедавця про особу векселедержателя та вимогу платежу, і що векселедержатель та його вимога стали відомі векселедавцю або могли бути стати відомі за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки векселедержателя.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі, актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом, згідно якого пропонував оплатити векселі, у тому числі і вексель №76331401020328, до 12-00 години 24.02.2015, проте, як свідчать матеріали справи, зокрема дані поштового повідомлення про вручення поштового відправлення з номером штрихкодового ідентифікатора 0100125232900, лист отриманий відповідачем лише 26.02.2015. Також 26.02.2015 державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 звернулась до відповідача телеграмою із пропозицією до 14:00год. 26.02.2015 здійснити оплату векселів або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії. У зв’язку із невиконанням вказаної вимоги відповідачем, державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видано акт №1-127 від 26.02.2015 про протест простого векселя № 76331401020328.

Досліджуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз" вжито достатньо дій з пред'явлення до оплати простого векселя, проте, відповідачу стало відомо про вимогу сплатити за векселем обумовлену суму лише 26.02.2015, що підтверджено матеріалами справи та представником відповідача у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 07.06.2018.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутні підстави нарахування 6% річних за 25-26 лютого 2015 року, оскільки надіслана позивачем вимога про оплату векселя отримана відповідачем 26.02.2015, тобто, це є дата, коли вимога стала відома векселедавцю, а відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, прострочення виконання зобов’язання відповідача починається з наступного дня - 27.02.2015 року.

Згідно зі статтею 43 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Статтею 48 Уніфікованого закону визначено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу:

(1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

(2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

(3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Відповідно до пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються векселедержателем особі, до якої пред'явилено позов, на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.

Таким чином, є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 6% у розмірі 95 384, 24грн, нарахованих на підставі пункту 2 статті 48 Уніфікованого закону.

Позиція апелянта про те, що необхідно розраховувати 6% з моменту строку, встановленому у вимозі, незважаючи на те, чи був обізнаний платник про настання цього строку, на думку суду, є такою, що не відповідає принципу розумності та справедливості, оскільки, якщо платник не знав та не міг дізнатись про те, що строк платежу настав, тому він не мав підстав для оплати.

Крім того, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 452 995, 87грн інфляційних, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні", законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Таким чином, застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Стаття 48 Уніфікованого закону передбачає, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний перелік є вичерпним.

Уніфікованим законом не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в Уніфікованому законі, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, то положення статті 625 Цивільного кодексу України у даній справі не підлягають застосуванню.

Таку правову позицію з аналогічних правовідносин висловив Верховний Суд у постановах зі справ №904/8713/17 від 22.05.2018; №904/8712/17 від 22.05.2018, №904/8714/17 від 15.05.2018.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні норм права.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в рішенні господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 у справі 917/23/18, ґрунтуються на чинному законодавстві та зроблені при належному повному та об'єктивному дослідженні обставин справи; судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не є підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 статті 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 у справі №917/23/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.06.2018

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Тарасова І. В.