Постанова № 74601411, 05.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа № 922/4002/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників:

заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1, ордер ПТ № 038950 від 14.05.18

ліквідатор - ОСОБА_2 свідоцтво № 147 від 06.02.13

боржника – не з’явився

інших кредиторів – не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Київ (вх. №474 Х/2-8)

на постанову господарського суду Харківської області від 10.01.2018 у справі №922/4002/17 (суддя Яризько В.О., повний текст постанови складено 15.01.2018 )

за заявою Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 10.01.2018 по справі №922/4002/17 визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце реєстрації : 61058, АДРЕСА_1) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво № 147 від 06.02.2013р., зареєстрований за адресою : 61031, м. Харків, вул. Портова, 10/27; поштова адреса : 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 6, оф. 10), якого зобов’язано здійснити ліквідаційні заходи.

За результатом розгляду 05.03.2018 року господарським судом Харківської області грошових вимог кредиторів, до реєстру вимог кредиторів включено вимоги наступних кредиторів:

- Харківської міської фінансово-кредитної спілки "Криниця", код ЄДРПОУ 06716780, в сумі 893 200,00 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_5, іпн. НОМЕР_2, в сумі 1 521 120,00 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_6, іпн. НОМЕР_3, в сумі 24 352 691,40 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_3 в сумі 29 618 226,00 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 1400,00 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_7, іпн. НОМЕР_4, в сумі 2711963,50 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_8, іпн. НОМЕР_5, в сумі 2 300 465,87 грн., які включити до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_9, іпн. НОМЕР_6, в сумі 1910250,06 грн., які включено до третьої черги погашення, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів.(з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 07.03.2018 про виправлення описки).

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду від 10.01.2018 по справі №922/4002/17, кредитор - ОСОБА_3, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 10.01.2018 у справі №922/4002/17 та закрити провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Як вважає апелянт, судом першої інстанції порушено провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності законодавчо визначених підстав для застосування процедури банкрутства, зокрема, судовими рішеннями підтверджується лише дві грошові вимоги на суму 893200,00 грн. та 1903360,06 грн., виконавчі провадження за даними судовими рішеннями не відкрито; вважає, що судом першої не досліджено питання щодо ознак неплатоспроможності боржника або її загрози, внаслідок чого судом безпідставно відкрито провадження у справі; наявна у боржника заборгованість не пов’язана із здійсненням ним підприємницької діяльності; зазначає, що ОСОБА_4 як фізична особа, окрім нерухомого майна, є також власником майнових прав, зокрема, має частки в статутному капіталі ТОВ “ФОЛІОПЛЮС” в розмірі 11,363 %, в статутному капіталі ТОВ “Проект-99” в розмірі 42%, в статутному капіталі ТОВ “Поліграфічне підприємство ФОЛІОПЛЮС” в розмірі 3,833%. У зв’язку з цим вважає, що реалізувавши вказане майно та майнові права ОСОБА_4 в змозі виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами без застосування процедури банкрутства.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018) для розгляду судової справи №922/4002/17 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 поновлено ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови господарського суду Харківської області від 10.01.2018 у справі №922/4002/17. Відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 17.05.2018 року. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а скаржнику - строк на подання відповіді на відзиви учасників провадження у справі.

27.04.2018 ліквідатором ОСОБА_2 надано відзив на апеляційну скаргу в якому ліквідатор спростовує доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи та аналізу кредиторської заборгованості, яка перевищує вартість активів боржника, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі та, в подальшому, прийняття постанови про визнання ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв'язку із знаходженням 17.05.2018 судді Пуль О.А. у відрядженні, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

17.05.2018 представником боржника до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник наголошує на правомірності прийнятої судом першої інстанції постанови про визнання ОСОБА_4 банкрутом та вважає безпідставними доводи апелянта, посилаючись на документальні докази, додані до відзиву, якими обґрунтовує, що боргові зобов’язання ОСОБА_4 виникли у зв’язку із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 05.06.2018.

В судове засідання 05.06.2018 інші учасники провадження у справі про банкрутство не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 05.06.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просила скасувати постанову господарського суду Харківської області від 10.01.2018 у справі №922/4002/16 та закрити провадження у справі. Ліквідатор ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання його банкрутом в порядку ст. ст. 90, 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на неможливість виконання грошових зобов’язань перед кредиторами після настання встановленого строку для їх сплати та існування загрози неплатоспроможності.

Ухвалою господарського суду Харківської області суду від 04.12.2017 по справі №922/4002/17 заяву ФОП ОСОБА_4 про порушення справи про його банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 27.12.2017 відкрито провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.01.2018 по справі №922/4002/17 визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце реєстрації : 61058, АДРЕСА_1) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво № 147 від 06.02.2013р., зареєстрований за адресою : 61031, м. Харків, вул. Портова, 10/27; поштова адреса : 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 6, оф. 10), якого зобов’язано здійснити ліквідаційні заходи.

Зокрема, приймаючи постанову про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, зареєстрований як фізична особа-підприємець, має заборгованість перед ОСОБА_9 у сумі 1 903 360,06 грн. згідно розписки від 02.07.2012, з яких 8000,00 грн. підтверджено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2017р. у справі № 638/129/17; перед Харківською міською фінансово-кредитною спілкою "Криниця" в розмірі 893200,00 грн., в т.ч. 380 000,00 грн. пені, згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 у справі № 638/20950/16-ц; перед ОСОБА_8 у сумі 2 152 423,88 грн. згідно розписки від 03.07.2013; перед ОСОБА_7 у сумі 2 626 156,20 грн. згідно розписки від 01.03.2017. Отримані в позику згідно розписок грошові кошти використовувались боржником в своїй підприємницькій діяльності, які він не зміг своєчасно повернути у зв'язку з зростанням курсу долару. Приймаючи до уваги, що боржник визнає наявність у нього грошових зобов'язань як суб'єкта підприємницької діяльності перед кредиторами на загальну суму 7 575 140,14 грн., водночас, неспроможний виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як за допомогою процедури банкрутства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом є предметом апеляційного оскарження кредитора у справі ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку , передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі – Закон про банкрутство).

Приписами частини 1 статті 2 Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Так, провадження у справі про банкрутство фізичної особи врегульоване положеннями ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по даній справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 здійснюється за ст. 90-91 Закону про банкрутство в редакції, чинній після 19.01.2013.

Відповідно до положень ст. 90 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Підставою для визнання фізичної особи банкрутом є її нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.

Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи може бути подана в господарський суд фізичною особою, яка є боржником, або її кредиторами.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи може бути подана в господарський суд фізичною особою, який є боржником, або його кредиторами (ч. 2, 3 ст. 90 Закону про банкрутство).

Таким чином, Законом про банкрутство передбачено визнання фізичної особи банкрутом у разі, якщо доведені підстави нездатності фізичної особи, задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або виконати обов’язок із сплати обов’язкових платежів, які виникли у зв’язку із здійсненням фізичною особою підприємницької діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є суб’єктом підприємницької діяльності про що 09.04.2008 проведена державна реєстрація фізичної особи – підприємця за номером запису 24800000000094612.

Також, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11.04.2008 ФОП ОСОБА_4 як платник податків перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова. З 15.04.2008 перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова як платника єдиного внеску.

Відповідно даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_4 здійснює наступні види підприємницької діяльності (КВЕД): роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах (основний); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; ремонт обладнання зв'язку; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Звертаючись до господарського суду Харківської області із заявою в порядку ст. 90, ст. 91 Закону про банкрутство, ФОП ОСОБА_4 мотивував її тим, що має заборгованість перед наступними кредиторами:

ОСОБА_9 у сумі 1 903 360,06 грн. згідно розписки від 02.07.2012, з яких 8000,00 грн. підтверджено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2017р. у справі № 638/129/17;

Харківською міською фінансово-кредитною спілкою "Криниця" в розмірі 893200,00 грн., в т.ч. 380 000,00 грн. пені, згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 у справі № 638/20950/16-ц;

ОСОБА_8 у сумі 2 152 423,88 грн. згідно розписки від 03.07.2013;

ОСОБА_7 у сумі 2 626 156,20 грн. згідно розписки від 01.03.2017.

Наданими до суду рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2017р. у справі № 638/129/17 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 у справі № 638/20950/16-ц за позовом Харківською міською фінансово-кредитною спілкою "Криниця" про стягнення заборгованості за кредитним договором, борговими розписками про займані кошти у ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, боржник підтверджував виникнення у нього заборгованості перед кредиторами в загальному розмірі 7575140,14 грн.

Також в заяві ФОП ОСОБА_4 повідомляв що кошти, отримані ним у борг, використовувались ним виключно у підприємницькій діяльності, зокрема, на закупівлю товару з метою його перепродажу, однак, зростання курсу долару мало наслідком з’явлення боргів та призвело до неможливості їх погашення.

Крім того, на підтвердження обставин неспроможності задовольнити визнані боржником кредиторські вимоги, ФОП ОСОБА_4 повідомляв, що має на праві власності наступне нерухоме майно:

- житловий будинок, розташований за адресою : Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Колгоспна (вул. Стадіонна), буд. 88-А;

- квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_2., що підтверджував наданим до заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.09.2017.

Водночас, загальна вартість майнових активів , які можливо направити на задоволення вимог кредиторів, не може в повному обсязі погасити кредиторську заборгованість у розмірі 7575140,14 грн.

ФОП ОСОБА_4 зазначав, що загальна сума кредиторської заборгованості , яка пов’язана із підприємницькою діяльністю перевищує активи боржника, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошового зобов’язання боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, отже як на підставу звернення до господарського суду із заявою про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 посилався на існування загрози неплатоспроможності.

Колегія суддів зазначає, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності (абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство).

Виходячи зі змісту Закону про банкрутство, неплатоспроможність являє собою недостатність ліквідностей, які можна перетворити на гроші через їх продаж, відсутність вільних грошових коштів та іншого майна, необхідного для погашення платіжних зобов’язань, положення боржника , що характеризується його нездатністю зібрати в розумний строк фінансові засоби для погашення комерційних та інших заборгованостей.

Таким чином неплатоспроможність – це визнана судовим рішенням нездатність боржника після настання встановленого строку виконати повною мірою свої грошові зобов’язання перед кредиторами.

Нормами ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство також встановлено, що у разі виникнення загрози неплатоспроможності боржник зобов’язаний звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство .

Під загрозою неплатоспроможності розуміється такий фінансовий (майновий ) стан боржника, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Загроза неплатоспроможності, виходячи зі змісту Закону про банкрутство виникає тоді, коли можна припустити, що боржник не в змозі виконати наявні грошові зобов’язання з настанням строків їх виконання, якщо виконає зобов’язання, строки яких настали.

Виходячи з вищенаведених правових норм, неплатоспроможність – це стан боржника, який підлягає перевірці господарським судом та підтверджується сторонами в процесі розгляду заяви кредитора (або боржника) певними визначеними законом доказами.

Закон про банкрутство визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство. Це - неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов'язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи (кредитора або боржника).

Виходячи зі ст. 10 Закону про банкрутство, безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, вимоги, які визнані або не визнані боржником, інші вимоги, підтверджені виконавчими або розрахунковими документами, по яких згідно законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошової суми і дебіторської заборгованості, а також, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника є виконавчі документи, підтверджуючі безспірність вимог кредиторів; інформація про всі рахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Статтею ст. 11 Закону про банкрутство встановлено вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

Зокрема, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна, між іншого, містити виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

Частина 2 ст. 11 Закону про банкрутство встановлює загальний перелік документів та доказів, які обов’язково мають бути додатні до заяви про порушення справи про банкрутство, що подається боржником ., а саме: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

ФОП ОСОБА_4 до заяви про визнання банкрутом надано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2017р. у справі № 638/129/17, яким підтверджується кредиторська заборгованість перед ОСОБА_9 у сумі 1 903 360,06 грн. згідно розписки від 02.07.2012, з яких 8000,00 грн., а також рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 у справі № 638/20950/16-ц, яким визнано заборгованість ОСОБА_4 перед Харківською міською фінансово-кредитною спілкою "Криниця" в розмірі 893200,00 грн., в т.ч. 380 000,00 грн. пені.

Також боржником надано копії розписок, якими боржник визнає кредиторську заборгованість перед ФО ОСОБА_8 у сумі 2 152 423,88 грн. (згідно розписки від 03.07.2013) та ОСОБА_7 у сумі 2 626 156,20 грн. (згідно розписки від 01.03.2017).

Вказана заборгованість у розмірі 7 575 140,14 грн. боржником не оспорюється.

Разом з тим, частиною 3 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено додаткові вимоги до переліку документів і доказів, які обов’язково додаються до заяви боржника, а саме:

-бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;

-перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

-перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;

-перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника;

-відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;

-відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;

-інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом. Таким чином, виходячи зі змісту Закону про банкрутство, громадянин-підприємець окрім наведення у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство обставин неплатоспроможності, повинен надати підтверджені у встановленому порядку документи на підтвердження його неплатоспроможності або ж її загрози.

Зокрема, у відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону до заяви про визнання банкрутом боржник повинен надати бухгалтерський баланс.

Відповідно до Господарського кодексу України фізична особа-підприємець є суб’єктом господарювання, а згідно ч. 8 ст. 19 ГК України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством, що підтверджує доходи, витрати та інші показники, пов’язані із здійсненням господарської діяльності.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 є суб’єктом підприємницької діяльності та як платник податків з 11.04.2008 перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова, а з 15.04.2008 перебуває на обліку в податковому органі як платник єдиного внеску, ним до заяви про визнання банкрутом мав бути наданий звіт, що підтверджує його фінансовий стан на останню звітну дату.

Водночас, заявником до заяви не надано документів фінансової звітності та іншої документації стосовно господарської та фінансової діяльності боржника, що суперечить приписам ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство та унеможливлює встановлення дійсного фінансового стану суб’єкта підприємницької діяльності. Не надані такі докази до суду і під час провадження у справі про банкрутство.

Крім того, в силу ч. 3 ст. 11 Закону України про банкрутство, до заяви боржник повинен надати перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна.

Звертаючись до господарського суду боржник зазначав, що має на праві власності житловий будинок, розташований за адресою : Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Колгоспна (вул. Стадіонна), буд. 88-А, а також квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_2. вказані обставини також підтверджуються наданим до заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.09.2017.

Разом з тим, заявником не доведено, що вартість його майнових активів, які можливо направити на задоволення вимог кредиторів, менше ніж визнана боржником сума заборгованості в розмірі 7575140,14 грн. , в той же час, лише після оцінки вартості наявного майна боржника у повному обсязі можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, апелянтом до матеріалів справи надано витяги про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 91 т. 4) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2016, яким підтверджується, що станом на 30.09.2016 ОСОБА_4 як фізична особа, окрім нерухомого майна, є також власником майнових прав, зокрема, має частки в статутному капіталі ТОВ “ФОЛІОПЛЮС” в розмірі 11,363 % вартістю 1 275 496,75 грн., в статутному капіталі ТОВ “Проект-99” в розмірі 42% вартістю 19 425,00 грн., в статутному капіталі ТОВ “Поліграфічне підприємство ФОЛІОПЛЮС” в розмірі 3,833% вартістю 1 587 869,75 грн., .

Проте, про наявність вказаних майнових прав ФОП ОСОБА_4 не повідомляв у заяві під час звернення до суду, а тому визнання боржника банкрутом без належної оцінки вартості активів та нездійснення їх аналізу у співвідношенні із кредиторською заборгованістю не може бути підставою для визнання боржника банкрутом .

Також, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство, до заяви про визнання банкрутом боржником додаються відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Разом з тим, відомості про всі відкриті рахунки до заяви боржником не надані, як не надано і довідки податкової інспекції про наявність або відсутність відкритих боржником рахунків в установах банків та залишку коштів на них. Водночас, як згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, належним доказом наявності відкриття /закриття рахунків у боржника є саме довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишків коштів та їх закриття.

Оскільки ФОП ОСОБА_4 до заяви про визнання його банкрутом не було надано відомостей про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансових установах, то на час прийняття заяви про визнання банкрутом та винесення постанови про визнання банкрутом 10.01.2018 унеможливлювало встановити дійсний фінансовий стан боржника.

В матеріалах справи міститься довідка Центральної ОДПІ від 24.01.2018, надана до суду арбітражним керуючим ОСОБА_2 про те, що станом на 23.01.2018 ФОП ОСОБА_4 має два відкритих банківських рахунки. (а.с. 50 т. 2), Водночас, на час порушення провадження про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, відомості про рахунки у фінансових установах останнім до суду не надавались, питання про їх наявність та розмір залишку коштів на рахунках судом не досліджувалось, що також підтверджує, що визнання судом ФОП ОСОБА_4 банкрутом відбувалось за відсутності належного з’ясування судом активів боржника.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2017 про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство боржника, між іншого, було зобов’язано надати суду:

- перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальної балансової вартості майна;

- перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;

- перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення;

- відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;

- відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;

- інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

13.12.2017 ФОП ОСОБА_4 до суду першої інстанції надано докази сплати судового збору на суму 14600,00 грн. та перелік виконавчих проваджень щодо ОСОБА_4, водночас ані з протоколів, ані з ухвал від 14.12.2017 та від 27.12.2017 про відкриття провадження у справі про банкрутство , не вбачається, що боржником було надано до суду витребувані документи, а господарським судом першої інстанції їх досліджено та надано їм відповідну оцінку.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що на стадії порушення провадження у справі про банкрутство суд виходить виключно з відомостей наданих боржником та не може визначати реальну вартість майна, його рентабельність або неможливість реалізації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з’ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Отже, підстави для порушення провадження у справі - це сукупність певних обставин, з якими законодавець пов’язує можливість судового розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а тому основне завдання підготовчого засідання у відповідності до приписів статті 16 Закону про банкрутство полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Виходячи з аналізу норм Закону про банкрутство, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неплатоспроможності боржника. При цьому законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог.

Разом з тим, дослідженням матеріалів справи встановлено, що господарським судом першої інстанції без належного з’ясування всіх активів боржника та без здійснення їх аналізу у співвідношенні із кредиторськими вимогами, а також за відсутністю документів, встановлених у ст.11 Закону про банкрутство та які витребувались ухвалою суду від 04.12.2017 та підтверджували дійсний майновий стан боржника, було прийнято рішення про наявність потенційної загрози неплатоспроможності боржника та достатність правових підстав для порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Також колегія суддів зазначає, що встановлення активів боржника має значення також в контексті того, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство).

У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами. У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що належне дослідження доказів та встановлення обставин дійсності заборгованості перед кредиторами (кредитором), саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, має першочергове значення для вирішення питання про можливість здійснення провадження у даній справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 на підтвердження загрози неплатоспроможності до заяви про порушення справи про банкрутство останнього надані рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2017р. у справі № 638/129/17 про стягнення на користь ОСОБА_9В у сумі 1 903 360,06 грн. згідно розписки від 02.07.2012, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 у справі № 638/20950/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на користь Харківської міської фінансово-кредитної спілки "Криниця" в розмірі 893200,00 грн., в т.ч. 380 000,00 грн. пені, а також копії розписок ФО ОСОБА_8 у сумі 2 152 423,88 грн. (згідно розписки від 03.07.2013) та ОСОБА_7 у сумі 2 626 156,20 грн. (згідно розписки від 01.03.2017).

При цьому, доказів того, що грошове зобов'язання ФОП ОСОБА_4 ФО в сумі 7 575 140,14 грн. , яке на думку боржника підтверджене вищенаведеними документами, виникло у зв'язку із здійсненням ФОП ОСОБА_4 підприємницької діяльності, боржником не надано.

Разом з тим, кредиторська заборгованість до боржника, у справі про банкрутство, порушеної за ст.ст. 90-91 Закону про банкрутство може ґрунтуватись лише на заборгованості, пов'язаній із здійсненням саме підприємницької діяльності.

Як наслідок цього, порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за її заявою нерозривно пов'язано з доказуванням такою особою обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані нею вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Відсутність належних та допустимих доказів того, що зобов'язання фізичної особи виникли у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності позбавляє суд можливості встановити неплатоспроможність боржника у справі, порушеної на підставі ст. 90-92 Закону про банкрутство.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання як про порушення провадження у даній справі, так і визнання боржника банкрутом не перевірив правову природу кредиторських зобов’язань ФОП ОСОБА_4Р та не з’ясував, чи пов"язані підстави виникнення боргу саме із здійсненням ним підприємницької діяльності, прийнявши до уваги лише пояснення боржника про те, що кредиторська заборгованість виникла саме у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності.

Разом з тим, належних доказів того, що кредиторські зобов'язання ОСОБА_4 виникли саме у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності, боржником до суду першої інстанції не надавались та судом не витребувались.

При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки вищенаведеним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, в той час як позовні вимоги до ОСОБА_4 були заявлені як до фізичної особи, а тому не можуть підтверджувати виникнення кредиторської заборгованості саме у зв’язку із здійсненням боржником підприємницької діяльності.

Також, судом першої інстанції не було досліджено суб’єктний склад укладеного договору з кредитною спілкою, в той час як з п. 1.3. кредитного договору №67-16 від 23.06.2016 вбачається, що цільовим призначенням його отримання є кредит на придбання , будівництва, ремонт та реконструкцію житла. (а.с. 176 т. 1)

Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що кредит був спрямований саме на здійснення підприємницької діяльності боржника.

Крім того, з наданих ОСОБА_4 до заяви розписок про займ коштів у ФО ОСОБА_8 від 03.06.2016 ( а.с. 27 т. 1) та ОСОБА_7 (а.с. 28 т.1 ) від 01.03.2017 та розписки ОСОБА_4 про займ коштів у ОСОБА_9 від 02.07.2012 (а.с. 154 т. 1), наданої останнім до заяви з кредиторськими вимогами не вбачається, що кошти надавались боржнику для використання у підприємницькій діяльності.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги долучені до відзиву на апеляційну скаргу від 17.05.2018 виписки з рахунку №260090523114601 та рахунку №26052052314391 ФОП ОСОБА_10 наданих ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки вищевказаний відзив на апеляційну скаргу підписаний ОСОБА_11, яка діяла на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 07.02.2017 (а.с. 29 т. 1). В той час як, у відповідності до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Документи, які підтверджують правовий статус ОСОБА_11 як адвоката до матеріалів справи не надано ані до суду першої, ані апеляційної інстанції.

Крім того, як вбачається з вищенаведених виписок з рахунків з 17.04.213 по 30.11.2015 по вказаних рахунках здійснювався оборот коштів в незначних сумах, а з 01.12.2015 по 14.05.2018 оборот коштів не відбувався, що спростовує доводи боржника про те , що він активно провадить підприємницьку діяльність та використовує грошові кошти, взяті в борг, виключно на свою підприємницьку діяльність. (а.с. 72-130 т. 4).

В той же час, суд констатує, що оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру, підставами для порушення провадження у справі про банкрутство щодо ФОП відповідно до статей 47 - 48 Закону про банкрутство бути не можуть.

Проте, на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не дав їм належної правової оцінки.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладено саме на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство. І, хоча провадження у цій справі здійснюється з особливостями банкрутство окремих категорій боржників ( у даному випадку – банкрутства фізичної особи), місцевий господарський суд не звільнений від обов’язку повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи. Саме не надання обґрунтованому аналізу матеріалів справи й призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом.

З урахуванням встановлених по справі обставин, а також враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин що мають значення для справи, колегія суддів приходить до висновку про передчасність та безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3, м. Київ підлягає задоволенню, а провадження у справі №922/4002/17 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 підлягає закриттю.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Київ задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 10.01.2018 у справі №922/4002/17 скасувати.

Провадження у справі №922/4002/17 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 закрити.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.06.2018

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.