Постанова № 74601404, 11.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1098/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Богатиря К.В.

Суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

Секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» –адвокат ОСОБА_1, за довіреністю;

Представник ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ХЕРСОНГАЗ»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2; дата складання повного тексту: 02.03.2018 року; час і місце оголошення рішення: 21.02.2018 року о 16:11 год.; 73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18; Господарський суд Херсонської області, зала судових засідань № 321)

по справі № 923/1098/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»

до Публічного акціонерного товариства «ХЕРСОНГАЗ»

про стягнення 126 205, 89 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (далі – ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ХЕРСОНГАЗ» (далі – ПАТ «ХЕРСОНГАЗ», відповідач), в якому просило суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість у вигляді річних та пені за Договором постачання природного газу № 16-071-ВТВ від 30.12.2015 року в сумі 126 205, 89 грн., з яких:

- 3 % річних в сумі 12 213,46 грн.;

- пеня в сумі 113 992,43 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням з боку ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» взятих на себе зобов’язань за Договором постачання природного газу № 16-071-ВТВ від 30.12.2015 року, а саме в частині несвоєчасного розрахунку за поставлений природний газ з порушенням строків, встановлених Договором.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17 (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2А.) позовні вимоги ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» задоволено; стягнуто з ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» на користь ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» пеню в сумі 113 992,43 грн., 3 % річних в сумі 12 213,46 грн. та 1 893,09 грн. – судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» умов Договору № 16-071-ВТВ від 30.12.2015 року, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу та стягнув заявлену суму річних та пені на загальну суму 126 205, 89 грн. на підставі ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17 скасувати в частині стягнення пені в сумі 113 992,43 грн. та в цій частині прийняте нове рішення, яким зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 80 %. В іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, а саме місцевим господарським судом не досліджувався майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. При цьому, з інформації, яка розміщена на офіційному сайті ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», вбачається, що діяльність останнього не є збитковою, а навпаки за останні роки (2016-2017) вбачається стрімке зростання прибутків за результатами господарської діяльності, в тому числі завдяки реформі, проведеної в межах галузі.

Як вважає скаржник, розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі, зокрема, про стягнення заборгованості за господарськими договорами.

Місцевий суд, задовольняючи позов в частині стягнення 113 992,43 грн. пені, не взяв до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником — неналежне виконання зобов'язань мало місце лише у певні періоди та є незначним.

На думку апелянта, місцевим судом не в повному обсязі встановлені фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи та, як наслідок, не застосування місцевим судом норми, передбаченої ч. 3 ст. 551 ЦК України призвело до порушення принципу юридичної рівності учасників спору, рішення не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив від ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02 травня 2018 року колегією суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г., апеляційну скаргу ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» (вх. № 1076/18 від 27.04.2018 року) на рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, що перешкоджають відкриттю апеляційного провадження по справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16 травня 2018 року у вищезазначеному складі колегії суддів поновлено ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17; відкрито апеляційне провадження у справі № 923/1098/17; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та роз’яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 травня 2018 року справу № 923/1098/17 призначено до розгляду на 11 червня 2018 року о 15:00 год.

06 червня 2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому заявник просив судове засідання, призначене на 11 червня 2018 року о 15:00 год., провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року задоволено клопотання ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» про розгляд справи в режимі відеоконференції. Судове засідання по справі № 923/1098/17 призначене в режимі відеоконференції та доручено Господарського суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання в приміщенні Господарського суду Херсонської області.

В судове засіданні 11 червня 2018 року, яке призначене в режиме відеоконференції, представник ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» до Господарського суду Херсонської області не з’явився без повідомлення про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідний реєстр поштового відправлення ОАГС, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також роздруківка з сайту Укрпошти. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення зазначеної особи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом.

Оскільки ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» не скористалося своїм правом на участь в судовому засіданні, окрім того явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов'язковою та враховуючи неявку представників сторін до Господарського суду Херсонської області, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю уповноваженого представника ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» в загальному режимі із застосуванням звукозапису судового процесу в залі № 5 судових засідань Одеського апеляційного господарського суду.

Інші заяви та клопотання учасниками справи до суду не заявлялись.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Як встановлено судовою колегією, 30 грудня 2015 року між Публічною акціонерною компанією «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «ХЕРСОНГАЗ» (Споживач) укладено Договір № 16-071-ВТВ про постачання природного газу (далі – Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Споживача у 2016 році природний газ, а Споживач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що продається, використовується Споживачем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат Споживача (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року (включно) газ обсягом 4000,000 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим Договором можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник передає Споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ «УКРТРАНСГАЗ». Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору зазначено, що не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу Споживач зобов’язується надати Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Споживачу один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. У разі, якщо Споживач до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Постачальнику акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Постачальником документально не оформлюються.

Ціна за 1000 куб.м газу становить 6 398,00 грн. без урахування ПДВ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того ПДВ-20 %. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» на території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства – 50,80 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 60,96 грн. До сплати ціна за 1000 куб. м. газу – 6 448,80 грн., крім того ПДВ – 20 % - 1 289,76 грн., всього з ПДВ – 7 738,56 грн. (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі (п. 6.1. Договору).

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 року до 31.01.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому, Додатковими угодами № 1 від 11.01.2016 року, № 2 від 26.01.2016 року, № 3 від 26.02.2016 року, № 4 від 31.03.2016 року, № 5 від 29.04.2016 року, № 6 від 31.05.2016 року, № 7 від 30.06.2016 року, № 8 від 29.07.2016 року, № 9 від 31.08.2016 року, № 10 від 30.09.2016 року, № 11 від 24.10.2016 року, № 12 від 30.11.2016 року Сторонами вносилися зміни до умов Договору, зокрема, в частині визначення ціни газу, умов оплати, обсягів та порядку постачання газу, строків дії договору.

В частині визначення періоду та кількості постачання газу сторонами до п. 2.1. Договору, вносилися наступні зміни:

- Додатковою угодою № 2 від 26.01.2016 року сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу у період з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року газ в обсязі до 7 708,061 тис.куб.м, у тому числі по місяцях за січень 2016 року – 3 708,061 тис.куб.м, за лютий 2016 року – 4000,000 тис.куб.м.;

- Додатковою угодою № 3 від 25.02.2016 року сторони визначили, що Постачальник передає Споживачу у період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року газ в обсязі до 10 216,801 тис.куб.м. у тому числі по місяцях: за січень 2016 року – 3 708,061 тис.куб.м; за лютий 2016 року – 2 508,740 тис.куб.м, за березень 2016 року – 4 000,000 тис.куб.м.;

- Додатковою угодою № 4 від 31.03.2016 року сторони передбачили, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01.04.2016 року по 30.04.2016 року (включно) газ обсягом до 1 000,000 тис.куб.м.;

- Додатковою угодою № 5 від 29.04.2016 року сторони визначили, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року (включно) газ обсягом до 320,000 тис.куб.м.;

- Додатковою угодою № 6 від 31.05.2016 року сторони узгодили, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року (включно) газ обсягом до 280,000 тис.куб.м.;

- за Додатковою угодою № 7 від 30.06.2016 року сторони передбачили, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року (включно) газ обсягом до 285,000 тис.куб.м.;

- Додатковими угодами № 8 від 29.07.2016 року та № 9 від 31.08.2016 року, сторони визначили, що з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року передача природного газу не здійснюється;

- Додатковою угодою № 10 від 30.09.2016 року сторони узгодили, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року (включно) газ обсягом до 1 766,000 тис.куб.м.;

- Додатковою угодою № 11 від 24.10.2016 року сторони визначили, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року (включно) газ обсягом до 2 210,074 тис.куб.м.;

- Додатковою угодою № 12 від 30.11.2016 року сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року газ в обсязі 19 351,561 тис.куб.м. з розподілом по місяцям.

Шляхом внесення змін до п. п. 5.2. та 12.1 Договору, сторонами узгоджені наступні ціни на газ та строк дії Договору на постачання природного газу:

- Додатковою угодою № 1 від 11.01.2016 року визначено, що з 01.01.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ - 20 % становить 7 738,56 грн.;

- Додатковою угодою № 2 від 26.01.2016 року зазначено, що з 01.02.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ - 20 % становить 7 547,76 грн., а без транспортування магістральними трубопроводами – 7 486,80 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 29.02.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 3 від 26.02.2016 року передбачено, що з 01.03.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням тарифу на транспортування та ПДВ - 20 % становить 7 566,96 грн., а без транспортування магістральними трубопроводами – 7 506,00 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 31.03.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 4 від 31.03.2016 року встановлено, що з 01.04.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 7 506,00 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 30.04.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 5 від 29.04.2016 року зазначено, що з 01.05.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 6 638,40 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 31.05.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 6 від 31.05.2016 року передбачено, що з 01.06.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 6 724,80 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 30.06.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 7 від 30.06.2016 року Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 31.07.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 8 від 29.07.2016 року встановлено, що з 01.08.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 7 304,40 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 31.08.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 9 від 31.08.2016 року зазначено, що з 01.09.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 6 762,00 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 10 від 30.09.2016 року визначено, що з 01.10.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 7 099,20 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 31.10.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 11 від 24.10.2016 року передбачено, що з 01.11.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 8 182,80 грн. грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 року до 30.11.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- Додатковою угодою № 12 від 30.11.2016 року встановлено, що з 01.12.2016 року ціна за 1 000 куб.м. газу, з урахуванням ПДВ - 20 % становить 8 577,60 грн. Сторони визначили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє з 01.01.2016 оку до 31.12.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між тим, Додатковою угодою № 4 від 31.03.2016 року п.п. 3.1. та 3.3. Договору були викладені у наступних редакціях.

Пунктом 3.1. Договору у редакції Додаткової угоди № 4 від 31.03.2016 року визначено, що Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ») – у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.3. Договору у редакції Додаткової угоди № 4 від 31.03.2016 року передбачено, що не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Споживач зобов’язується надати Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Споживачу один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання Постачальником акту приймання-передачі газу, Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини не підписання акту. У разі якщо Споживач до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Постачальнику акти приймання-передачі природного газу, такі дії (бездіяльність) з боку Споживача вважаються односторонньою відмовою Споживача від поставки природного газу за цим Договором за відповідний розрахунковий період. При цьому Споживач не має право заперечувати проти не поставки Постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період.

Пункт 6.1. Договору, яким визначено порядок оплати поставленого газу, за Додатковою угодою № 4 від 31.03.2016 року, викладений у наступній редакції: «Оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу».

За приписами ч. 1 ст. 629 ЦК України визначено, що, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

На виконання умов Договору та Додаткових угод до нього, ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» у період січень – грудень 2016 року поставило, а ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» прийняло природний газ на загальну суму 151 929 033,25 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи, та не заперечувалось сторонами.

Відповідач за поставлений Позивачем газ розрахувався, що підтверджується сальдо по підприємству ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року та операціями по підприємству ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року, а також за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» № 20 від 11.01.2005 року, наявними в матеріалах справи.

Проте, за твердженням Позивача, Відповідач неналежно виконував грошові зобов’язання за Договором, оскільки розрахунок за природний газ, поставлений у жовтні та грудні 2016 року останній здійснив з порушенням строків, узгоджених у Договорі, чим прострочив виконання зобов'язань по оплаті за газ, в результаті чого Позивачем було нараховано на прострочену суму боргу пеню у розмірі 113 992,43 грн. та 3 % річних у розмірі 12 213,46 грн.

Такі твердження узгоджуються з поданими ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» довідкою по операціях за Договором № 16-071-ВТВ від 30 грудня 2015 року та розрахунком заборгованості, із котрих випливає, що на момент подачі позову по даній справі Відповідачем оплачено суму вартості отриманого за Договором природного газу, проте така оплата здійснювалася з порушенням, узгоджених сторонами, строків.

Мотивована оцінка аргументів, наданих учасниками справи.

Предметом позову у цій справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача річних та пені у зв'язку з порушення Відповідачем строків оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд першої інстанцій правильно визначив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про постачання природного газу № 16-071-ВТВ від 30 грудня 2015 року є договором поставки, за яким, згідно ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Як встановлено судовою колегією, пунктом 6.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 31.12.2013 року передбачено, що Оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний пункт Договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 Договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку Відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригіналу акту покупцю.

Разом з тим, згідно пункту 3.4 Договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 Договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу, тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів.

Отже, пункт 6.1 Договору та його інші положення не ставлять обов'язок Відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акту приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання Відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту та його повернення Позивачем, а відтак неповернення Позивачем відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням Відповідача.

Таким чином, зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 і ч. 1 ст. 692 ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання Відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 6.1 Договору, а прострочення Позивача щодо підписання актів не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем на підставі ч. 2 ст. 613 ЦК України, оскільки саме Відповідач спочатку складає акт та обізнаний про обсяг спожитого у відповідному місяці природного газу за показниками лічильників.

При цьому, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення Відповідачем строків розрахунку за природний газ, поставлений у жовтні та грудні 2016 року на умовах Договору № 16-071-ВТВ від 30.12.2015 року та додаткових угод.

До того ж, як вбачається з апеляційної скарги ПАТ «ХЕРСОНГАЗ», останній фактично підтвердив факт несвоєчасного розрахунку за поставлений у жовтні та грудні 2016 року природний газ з порушенням строків, встановлених Договором, однак просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 80 % на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. В іншій частині ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» рішення не оскаржує.

Щодо стягнення пені в сумі 113 992,43 грн., судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі невиконання Споживачем умов п. 6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.2. Договору встановлено строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Невиконання з боку Відповідача п. 6.1 Договору щодо здійснення оплати за отриманий природний газ у встановлені строки, стало підставою для нарахування Позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на суму боргу на підставі пункту 8.2. Договору в сумі 113 992,43 грн..

Положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене та умови Договору, колегія суддів перевірила правильність розрахунку пені за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що Позивачем арифметично вірно зроблено розрахунок, який складає 113 992,43 грн..

Проте, апеляційна інстанція дійшла висновку, що у даному випадку існують підстави для зменшення пені, які визначені приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 113 992,43 грн.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що Відповідач порушив свої зобов’язання за Договором № 16-071-ВТВ від 30.12.2015 року, відтак повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (п. 1 ст. 233 ГК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Аналізуючи вищевказане, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Пунктом 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов’язання.

В даному конкретному випадку виконання зобов’язання відбулося у повному обсязі, але з незначним простроченням.

Таким чином, неустойка значною мірою втратила своє призначення саме як вид забезпечення у зв’язку з виконанням основного зобов’язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

З огляду на вищезазначене та враховуючи повне виконання Відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за спірним Договором до звернення з даним позовом, незначний термін прострочення оплати вартості газу (з 22.11.16 по 13.12.16 року за поставкою жовтень 2016 року та з 21.01.17 по 25.01.17 року за поставкою грудень 2016 року), відсутність спричинення збитків Позивачу простроченням такої сплати, а також зважено на порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008 року, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, для зменшення на 50% розміру заявленої до стягнення пені при прийнятті рішення у даній справі.

Крім того, судовою колегією встановлено, що Відповідач не є газовидобувною компанією, а всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населення, бюджетних установ та інших споживачів спрямовуються за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні на оплату спожитого природного газу. Також, судовою колегією взято до уваги нестабільність надходжень коштів із бюджету, внаслідок чого Відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ, а також враховане те, що Відповідач здійснив повну сплату заборгованості за поставлений природний газ із незначним простроченням.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що в наслідок порушення умов Договору в частині несвоєчасного розрахунку за поставлений у жовтні та грудні 2016 року природний газ з порушенням строків, встановлених Договором, розмір пені, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 56 996, 22 грн. (50% від заявленої суми до стягнення), виходячи з наступного розрахунку:

113 992,43 грн. – 50% = 56 996, 22 грн. (50%)

За таких обставин, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, тому рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17 підлягає зміні в частині стягнення пені шляхом зменшення розміру пені на 50%, внаслідок чого з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в сумі 56 996, 22 грн.. У зв’язку з чим, позовні вимоги ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 56 996, 22 грн., в решті у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 12 213,46 грн., судова колегія виходить з такого.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання з боку ПАТ «ХЕРСОНГАЗ» підтверджується матеріалами справи, а відтак вимога ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про стягнення 3% річних є правомірною та обґрунтованою

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснення Позивачем розрахунку 3 % річних відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених договірними умовами, прийшла до висновку, що у зв’язку з порушенням Відповідачем зобов’язань за Договором № 16-071-ВТВ від 30 грудня 2015 року в частині розрахунку за поставлений у жовтні та грудні 2016 року природний газ, підлягає до стягненню 3% річних в сумі 12 213,46 грн.

До того ж, апелянт погодився з оскаржуваним рішенням місцевого суду в цій частині та просив його залишити без змін.

Результати розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Положеннями п. 1 п. ч ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, внаслідок чого задовольняє її частково, а рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17 підлягає зміні в частині стягнення пені шляхом зменшення розміру пені на 50%, тому слід стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню в сумі 56 996, 22 грн., в решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ХЕРСОНГАЗ» - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року по справі № 923/1098/17 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до Публічного акціонерного товариства «ХЕРСОНГАЗ» - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХЕРСОНГАЗ» (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Поповича, 3; ідентифікаційний код: 03355353; інші відомості відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720; інші відомості відсутні) пеню в сумі 56 996 (п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) гривень 22 (двадцять дві) копійки та 3% річних в сумі 12 213 (дванадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 46 (сорок шість) копійок за порушення зобов’язань за Договором № 16-071-ВТВ від 30 грудня 2015 року в частині розрахунку за поставлений у жовтні та грудні 2016 року природний газ.

В решті позову відмовити.

3. Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 12.06.2018р.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя І.Г. Філінюк