Постанова № 74601356, 05.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2539/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання – Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області – ОСОБА_2 – за ордером від 01.06.2018 року ОД № 149360;

від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області – ОСОБА_4 – за довіреністю від 19.02.2018 № 45.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року, м. Одеса, суддя Оборотова О.Ю., повний текст складено 19.02.2018 року

у справі № 916/2539/17

за позовом Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області

про зобов’язання внести зміни до додаткової угоди і стягнення 344 928 грн. 43 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції та історія справи

В жовтні 2017 року Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області, в якій просило суд зобов’язати відповідача внести зміни в редакції Додаткової угоди, а саме змінити пункт 3.1 Договору № 36/02, виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата за тимчасове користування земельною ділянкою становить без ПДВ – 66097 грн. 26 коп. в місяць", встановити дату 01.01.2017 року моментом у часі, з якого договір вважається зміненим, стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" заборгованість у розмірі 344928 грн. 43 коп., з яких 307815 грн. 02 коп. основний платіж, 24595 грн. 05 коп. пеня, 9566 грн. 96 коп. збитки від інфляції, 3% річних – 2951 грн. 40 коп. та судовий 6773 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок зміни у 2016 році розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була передана відповідачу за договором оренди земельної ділянки, змінився й розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим пункт 3 підпункт 3.2 договору оренди землі від 25.11.2002 року №36/02 слід вважати зміненим з 01.01.2017 року. Проте відповідач відмовився внести відповідні зміни до договору в редакції додаткової угоди та відшкодувати різницю у вартості орендної плати з урахуванням штрафних санкцій.

13.12.2017 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд внести зміни до Договору № 36/02 на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 року, зареєстрованого ОСОБА_1 міською радою в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 05.12.2002 року, шляхом укладання Додаткової угоди в редакції доданій до заяви (Том 1, арк. справи 145), а також стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" заборгованість у розмірі 344928 грн. 43 коп., з яких 307815 грн. 02 коп. основний платіж, 24595 грн. 05 коп. - пеня, 9566 грн. 96 коп. збитки від інфляції, 3 % річних 2951 грн. 40 коп. та судовий збір 6773 грн. 93 коп. за несплату оренди у зв’язку зі зміною нормативно грошової оцінки. Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2017 року зазначену заяву позивача про зміну предмету позову, суд першої інстанції не прийняв її до розгляду в зв’язку з необґрунтованістю.

20.12.2017 року від Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області надійшла ще одна заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд внести зміни до Договору № 36/02 на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 року, зареєстрованого ОСОБА_1 міською радою в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 05.12.2002 року, шляхом укладання Додаткової угоди в редакції доданій до заяви (Том 2, арк. справи 3), а також стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" заборгованість у розмірі 344928 грн. 43 коп., з яких 307815 грн. 02 коп. основний платіж, 24595 грн. 05 коп. - пеня, 9566 грн. 96 коп. збитки від інфляції, 3 % річних 2951 грн. 40 коп. за несплату оренди у зв’язку зі зміною нормативно грошової оцінки, яка була долучена до матеріалів справи та прийнята до розгляду, а також судовий збір 6773 грн. 93 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі №916/2539/17 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на витяг з технічної грошової документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (лист відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Одеської області від 31.01.2017 року №131/86-17) та на рішення ОСОБА_1 міської ради від 27.05.2015 року № 893-VІ про встановлення для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" з 01.06.2015 року орендної плати за землю у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на території Спеціальної економічної зони "Рені", як на обґрунтування позову, є помилковим, оскільки відповідно до листа ОСОБА_1 міської ради від 23.10.2017 року №06/1105-1141 встановлений рішенням ОСОБА_1 міської ради від 27.05.2015 року № 893-VI розмір орендної плати для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" підлягає застосуванню виключно при укладенні договорів оренди землі між ОСОБА_1 міською радою та суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені" та жодним чином не впливає на формування розміру орендної плати за землю за договорами між суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені" та позивачем.

Пунктом 3.2 договору № 36/02 на право тимчасового користування землею на правах оренди від 25.11.2002 року передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни ставки земельного податку та у випадках передбачених чинним законодавством, однак зміни ставки земельного податку не відбулось, так само як і не відбулось змін чинного законодавства, що вимагали б цього, в зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно з частиною 3, частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він обґрунтований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. В зв’язку з чим суд зазначив, що укладення договору за рішенням суду можливе лише у випадках, коли обов’язок сторін укласти договір прямо передбачений законом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема скаржник зазначає, що суд своє рішення від 07.02.2018 року помилково обґрунтовує тим, що не було досягнуто згоди щодо змін, які відбулися незалежно від волі позивача і, у відповідність до яких, необхідно було змінити договір, укладений між позивачем та відповідачем. Скаржник вважає, що посилання суду на лист ОСОБА_1 міської ради від 23.10.2017 року № 06/1105-1141 є недостатнім для правильного вирішення справи по суті. Також суд не надав належної оцінки рішенню ОСОБА_1 міської ради від 27.05.2015 року № 893-VІ "Про встановлення розміру орендної плати в місті ОСОБА_1" та не дослідив, не прийняв до уваги, не надав належну оцінку документам та обставинам, які є доказами у справі, тобто допущена неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи.

14.05.2018 року від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17, в якому відповідач просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17 залишити без змін, а скаргу Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт" без задоволення. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею (пункт 3.2.) передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни ставки земельного податку, проте, відповідач зазначає, що змін нормативної грошової оцінки, ставки земельного податку - не відбулось, так само як і не відбулось змін чинного законодавства, що вимагали б цього.

Так, у відповідності до публічної інформації, розміщеної на Веб-ресурсі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - середня (базова) вартість 1 кв.м. земель визначена у сумі 181 грн. 16 коп., яка затверджена рішенням сесії ОСОБА_1 міської ради від 24.12.2013 року за № 681-У.

Крім того, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" зазначає, що листом від 28.09.2017 року № 554/116-17 відділу Держгеокадастру у ренійському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру у Одеської області повідомило, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1 міської ради Ренійського району Одеської області затверджена рішенням ОСОБА_1 міської ради Ренійського району Одеської області на тридцять першій сесії шостого скликання від 24.12.2013 року № 681-УІ . В зв'язку з чим нормативна грошова оцінки земель міста ОСОБА_1 є чинною, введена в дію рішенням ОСОБА_1 міської ради Ренійського району Одеської області на тридцять першій сесії шостого скликання від 24.12.2013 року за № 681-VI - з 01.01.2015 року) та не змінювалась, з огляду на що твердження позивача про те, що ОСОБА_1 міською радою затверджені нові ставки орендної плати є такими, що не відповідають дійсності.

Також відповідач зазначає, що підставою встановлення розміру орендної плати у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на території Спеціальної економічної зони "Рені" позивачем було обґрунтовано у розрахунку із посиланням на рішення ОСОБА_1 міської ради від 27.05.2015 року № 893-VІ про встановлення для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" орендної плати за землю, проте, відповідно до листа ОСОБА_1 міської ради від 23.10.2017 року № 06/1105-1141, що був отриманий ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" на його запит, встановлений рішенням міської ради від 27.05.2015 року № 893-VІ розмір орендної плати за землю для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" 4% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на території Спеціальної економічної зони "Рені" підлягає застосуванню виключно при укладенні договорів оренди землі між ОСОБА_1 міською радою та суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені", та жодним чином не впливає на формування орендної плати за землю за договорами між суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені" та Державним підприємством "ОСОБА_1 морський торговельний порт".

В судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник позивача надав суду письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року, в яких позивач зазначає, що відповідно до чинного Податкового кодексу ставка земельного податку, порівняно з 2002 роком змінилась з 1 % на 3 % від нормативно грошової оцінки землі, в зв’язку з чим, відповідно до пункту 3.2. укладеного між сторонами Договору, розмір орендної плати повинен бути переглянутий. Судовою колегією додаткові пояснення були долучені до матеріалів справи.

Також представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 міську раду або Виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради, обґрунтовуючи заявлене клопотання тим, що позивач, як постійний користувач земельної ділянки сплачує на користь міської ради земельний податок, а в зв’язку з відмовою відповідача укласти додаткову угоду, якою встановлюється новий розмір орендної плати, та відмовою сплачувати підвищену, відповідно до додаткової угоди, орендну плату, відповідач недоотримує вищевказані кошти, які нібито перераховує до місцевого бюджету у вигляді податків. Судовою колегією клопотання позивача було розглянуто та відхилено в зв'язку з тим, що предметом розгляду даної судової справи є внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 року № 36/02, укладеного між Державним підприємством "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області, ОСОБА_1 міська рада, як і її Виконавчий комітет, стороною договору не є, в зв’язку з чим рішення суду ніяким чином на права та інтереси вищезазначених осіб не впливає, а правовідносини, за яким позивач сплачує податок на землю на користь ОСОБА_1 міської ради виникли з іншого правочину, який не є предметом розгляду даного спору. Крім того, заявником взагалі не надано доказів в обгрунтовання поважності причин неподання такого клопотання суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції у строки, визначені законодавством або судом.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/2539/17 та наданих представниками сторін пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області, Одеським апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини

На підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів від 17.10.1996 року № 252, Державним актом на право постійного користування землею І-ОД № 004891 14.11.1996 року ОСОБА_1 міською радою народних депутатів Ренійського району Одеської області України ОСОБА_1 морському торговельному порту було передано у постійне користування 94,36 га землі.

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 19.01.2001 року згідно Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", пункту 3 статті 4 і пункту 1 статті 5 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені", Постанови Кабінету міністрів від 27.08.2000 року № 1344 "Про спеціальну економічну зону "Рені" та подання виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 16.08.2000 року № 04-04/392, на виконання розпорядження облдержадміністрації від 09.10.2000 року № 791/А-2000 "Про організаційні заходи щодо забезпечення функціонування спеціальної економічної зони "Рені" було створено орган господарського розвитку і управління Спеціальної економічної зони "Рені" – Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт".

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" відповідно Свідоцтва про реєстрацію суб’єкта Спеціальної економічної зони "Рені", виданим ОСОБА_1 районною державною адміністрацією 30.08.2002 року є зареєстрованим належним чином суб’єктом Спеціальної економічної зони "Рені".

25.11.2002 року між Державним підприємством "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області (Орендодавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", м. Рені Одеської області (Орендар) був укладений договір №36/02 на право тимчасового користування землею на умовах оренди, який було затверджено рішенням ОСОБА_1 міської ради від 05.12.2002 року № 145 .

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на території першого вантажного району порту, площею 6150 кв.м., згідно з планом землекористування, що додається, яка розташована за адресою: м. Рені, Одеська область, що знаходиться у землекористуванні ОСОБА_1 морського торгового порту. Земельна ділянка передається в оренду з метою реалізації перевантаженню зерна, згідно з Інвестиційним Проектом (Свідоцтво від серпня 2002 року № 5 про реєстрацію суб’єкта Спеціальної економічної зони "Рені").

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Закону Украйни "Про оренду землі" і становить 1137 грн. 80 коп. в місяць. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни ставки земельного податку її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

06.12.2002 року за актом прийому-передачі ділянки землі, розташованої на території Спеціальної економічної зони, ОСОБА_1 морський торговельний порт передав, а ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" прийняло земельну ділянку площею 6150 кв.м. на розміщення комплексу відвантаження зерна.

Додатковою угодою від 01.12.2003 року про зміни до договору від 25.11.2002 року №36/02 (яка була затверджена рішенням ОСОБА_1 міської ради від 15.03.2004 року № 303) сторони узгодили внести зміни в пункти 1.1 та 3.1 Договору від 25.11.2002 року № 36/02 у зв’язку з наданням орендарю додаткової земельної ділянки площею 2750 кв.м. та виклали пункти 1.1., 3.1 договору в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на території першого вантажного району порту, площею 8900 кв.м.,…", "3.1. Орендна плата визначається на підставі Закону Украйни "Про оренду землі" і становить 1646 грн. 58 коп. в місяць.".

01.12.2003 року за актом прийому-передачі ділянки землі розташованої на території Спеціальної економічної зони ОСОБА_1 морський торговельний порт передав, а ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" прийняло земельну ділянку площею 2750 кв.м. на розміщення комплексу відвантаження зерна. Загальна площа земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" складає 8900 кв.м.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради Ренійського району Одеської області від 27.05.2015 року № 893-VІ про встановлення розміру орендної плати за землю в м. Рені з 2015 року встановлено для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" з 01.06.2015 року орендну плату за землю у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на території Спеціальної економічної зони "Рені".

В подальшому в зв’язку із змінами ставок земельного податку додатковими угодами від 19.02.2015 року та від 01.07.2015 року до договору від 25.11.2002 року № 36/02 вносились зміни щодо розміру орендної плати.

Додатковою угодою від 29.04.2016 року до Договору від 25.11.2002 року № 36/02 (з урахуванням змін від 07.04.2017 року), яка була затверджена рішенням ОСОБА_1 міської ради від 03.05.2016 року № 119-VII , було внесено зміни, у зв’язку із наданням орендарю додаткової земельної ділянки площею 17244 кв.м., а саме: в пункт 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 26144 кв.м.; пункт 3.1. Плата за тимчасове користування земельною ділянкою становить без ПДВ 31176,72 грн. на місяць. Плата за відшкодування витрат з урахуванням ПДВ – 3302 грн. 48 коп. на місяць, у тому числі: плата за відшкодування витрат – 2752 грн. 07 коп., ПДВ – 550 грн. 41 коп.

13.05.2016 року за актом прийому-передачі ділянки землі. розташованої на території Спеціальної економічної зони, ОСОБА_1 морський торговельний порт передав, а ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" прийняло земельну ділянку площею 17244 кв.м.

12.05.2017 року позивач листом № 1/12/285 звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду про зміну плати за користування орендованої земельної ділянки та відшкодування витрат в розмірі 66097 грн. 26 коп., в зв’язку з щорічною індексацією вартості земельних ділянок, згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (лист відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Одеської області від 31.01.2017 року) та рішенням ОСОБА_1 міської ради від 27.05.2015 року № 893-VI про встановлення для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" з 01.06.2015 року орендної плати за землю у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на території Спеціальної економічної зони "Рені", в зв’язку з чим ставка земельного податку складає на 2017 рік 30 грн. 3384 коп./кв.м./рік.

26.05.2017 року на адресу Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт" надійшов лист від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", про відмову від підписання додаткової угоди, та щодо сплати орендної плати (перерахунок за січень-травень 2017 року).

З подальшого листування між сторонами також вбачається, що відповідачем вищезазначені пропозиції позивача були відхилені в зв’язку з необґрунтованістю, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Також в матеріалах справи наявний лист Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 23.10.2017 року № 06/1105-1141, що був отриманий ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" на його запит, з якого вбачається, що встановлений рішенням ОСОБА_1 міської ради від 27.05.2015 року № 893-VI розмір орендної плати для суб’єктів Спеціальної економічної зони "Рені" підлягає застосуванню виключно при укладенні договорів оренди землі між ОСОБА_1 міською радою та суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені" та жодним чином не впливає на формування розміру орендної плати за землю за договорами між суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені" та Державним підприємством "ОСОБА_1 морський торговельний порт".

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначення її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 цього ж закону – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов’язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, якою користується Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені на праві постійного землекористування та розрахованого відповідно до неї розміру орендної плати, позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 року № 36/02, якою внести зміни в Договір в частині розміру орендної плати. Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи листування сторін, щодо розміру орендної плати сторони згоди не досягли, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди на момент вчинення правочину.

Тобто, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до приписів статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З урахуванням положень пункту 2 статті 1 Цивільного кодексу України відносини повинні бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтями 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

За приписами статей 628 та 629 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено статті 181 Господарського кодексу України, частинами 2-5 якої передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

За приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За наведених приписів чинного законодавства спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом. У разі ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного частиною 1 статті 182 Господарського кодексу України).

За приписами статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання – є неприпустимим у відповідності частини 1 статті 6 та частини 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги щодо внесення зміни до Договору №36/02 на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 року, зареєстрованого ОСОБА_1 міською радою в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 05.12.2002 року, шляхом укладання Додаткової угоди в редакції доданій до заяви (Том 2, арк. справи 3), судом першої інстанції правомірно було відмовлено, оскільки Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 року № 36/02 було укладено на підставі вільного волевиявлення сторін, з дотриманням принципу свободи договору, а випадки обов’язкового укладання договору за рішенням суду, передбачені частиною 3, частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України до вищезазначеного Договору не застосовуються.

Також, зі змісту Додаткової угоди в редакції доданій до заяви (Том 2, арк. справи 3), яку позивач просить визнати укладеною, вбачається що, зміни, викладені в цій Додатковій угоді, діють з 01.01.2017 року та є невід'ємною частиною Договору (пункт 2 Додаткової угоди доданій до заяви (Том 2, арк. справи 3), проте колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, в зв’язку з чим вносити зміни до договору на попередні проміжки часу в односторонньому порядку є неприпустимим.

Посилання позивача на зміну розміру нормативно грошової оцінки землі як на підставу зміну розміру орендної плати, судом не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною ОСОБА_5 України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

На території спеціальної (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом або законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони. Закон про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони не може суперечити цьому Закону, (стаття 4 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»).

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» ОСОБА_5 народних депутатів та місцеві державні адміністрації здійснюють свої повноваження на території спеціальної (вільної) економічної зони з урахуванням специфіки її статусу, визначеної законом про її створення.

Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" органами управління СЕЗ "Рені" є: Одеська обласна державна адміністрація; ОСОБА_1 районна державна адміністрація; ОСОБА_1 міська рада та її виконавчий комітет у межах своїх повноважень; орган господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені", яким є позивач, відповідно до Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 19.01.2001 року згідно Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", пункту 3 статті 4 і пункту 1 статті 5 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені", Постанови Кабінету міністрів від 27.08.2000 року № 1344 "Про спеціальну економічну зону "Рені" Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт".

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" ОСОБА_1 міська рада та її виконавчий комітет здійснюють свої повноваження на території СЕЗ "Рені" відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

До виключної компетенції органу господарського розвитку в межах функціонування спеціальної (вільної) економічної зони зокрема згідно абзацу 6 статті 11 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» належить виключно тільки упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони в користування земельних ділянок, об’єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" повноваженнями відповідача, зокрема, є: укладення з суб’єктами Спеціальної економічної зони "Рені" у межах повноважень, наданих ОСОБА_1 міською радою, договорів оренди земельних ділянок та використання природних ресурсів місцевого значення; підготовка пропозицій ОСОБА_1 міській раді щодо ставок орендної плати, розмірів плати за комунальні послуги, тарифів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 міською радою делегувались позивачу будь-які повноваження щодо встановлення розміру/ставок орендної плати.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що у Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області, як органу господарського розвитку і управління Спеціальної економічної зони "Рені" відсутні такі повноваження, як зміна розміру/ставок орендної плати.

Посилання позивача щодо того, що відповідно до чинного Податкового кодексу ставка земельного податку, порівняно з 2002 роком змінилась з 1 % на 3 % від нормативно грошової оцінки землі, в зв’язку з чим, відповідно до пункту 3.2. укладеного між сторонами Договору, розмір орендної плати повинен бути переглянутий судовою колегією не приймається, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що саме така підстава була визначена позивачем в якості зміни до договору і текст додаткової угоди, яку позивач просив визнати укладеною такого не містить. До того ж, в зв’язку із внесеними змінами до Податкового кодексу сторони вже вносили зміни до договору в частині розміру орендної плати.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 344928 грн. 43 коп., з яких 307815 грн. 02 коп. основний платіж, 24595 грн. 05 коп. - пеня, 9566 грн. 96 коп. збитки від інфляції, 3 % річних 2951 грн. 40 коп. за несплату оренди у зв’язку зі зміною нормативно грошової оцінки, яку позивач почав розраховувати з 01.01.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Порядок набрання чинності рішенням суду встановлено процесуальним законодавством і не вирішується у судовому засіданні. В той же час, судом може бути встановлений момент у часі, з якого договір вважатиметься зміненим або розірваним.

Однак визначення цього моменту повинно бути обґрунтованим з посиланням на норми матеріального права, які передбачають певні обставини, з якими дата набрання чинності змін до договору є іншою від дати набрання чинності рішенням суду.

Частиною 1 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Орендна плата за землю визначається сторонами в договорі оренди.

Отже, умови договору (включаючи й умову щодо розміру орендної плати) є обов’язковими для виконання сторонами. Відповідно орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Частиною 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Законодавцем дана норма була встановлена саме для стабільності цивільного обороту.

Слід мати на увазі, що розповсюдження змін до договору на минулий період є суттєвою обставиною, з огляду на те, що за цей період договір уже виконувався його сторонами в тому об'ємі, який був передбачений умовами договору на той час, в т.ч. щодо розміру орендної плати.

Тобто, якщо необхідність зміни ціни після виконання договору зумовлена істотною зміною обставин, то, у разі відсутності на це згоди сторін, ціна може бути змінена за рішенням суду в порядку, встановленому статтею 652 Цивільного кодексу України.

Проте, з огляду на те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача є недоведеними, оскільки до договору № 36/02 не було внесене змін в редакції додаткової угоди в частині розміру орендної плати, яку повинен сплачувати відповідач, тому суд першої інстанції вірно визначив, що вони не підлягають задоволенню.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов’язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду відносно не обґрунтованості та не доведеності позовних вимог.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт", м. Рені Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 916/2539/17 – залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.06.2018 року, повний текст постанови складено 11 червня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8