Постанова № 74601316, 07.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Справа№ 910/2686/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Фрідман О.О., адвокат, ордер №231339 від 07.06.2018;

від першого відповідача - Данилюк Л.В., довіреність № 064-3861 від 25.05.2018, Куценко О.В., довіреність № 064-3570 від 18.05.2018;

від другого відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 про закриття провадження у справі №910/2686/18 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень та дій.

ВСТАНОВИВ наступне.

Громадська організація "Спілка підприємців "Жовтнева" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

визнання незаконним та скасування рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформленого дорученням від 15.08.2017 № 064-8522;

визнання незаконними дій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації" щодо демонтажу 22.08.2017 тимчасових споруд за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2- 4 що належать на праві власності Громадській організації "Спілка підприємців "Жовтнева".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 провадження у справі №910/2686/18 закрито з огляду на непідвідомчість даного спору господарським судам, оскільки він виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі №910/2686/18 скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що даний спір спрямований на захист права власності, а тому відповідно його не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

Також, скаржник вказує, що оскільки другий відповідач за своєю організаційно - правовою формою є комунальним підприємством та не наділений владно - управлінськими функціями, він не може бути відповідачем у адміністративній справі.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники першого відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від другого відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

При цьому, колегією суддів враховується наявність у матеріалах справи відзиву другого відповідача на апеляційну скаргу, отже його позиція є викладеною та зрозумілою.

За наведених обставин, а також враховуючи те, що неявка представника другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 (далі - Постанова), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з пунктом 17 Постанови, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Виходячи із змісту оскаржуваного рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вбачається, що таке рішення стосується - примусового демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, при цьому таким рішенням в будь-якому випадку не оспорюється право власності Позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що зі змісту оскаржуваного рішення Департаменту не вбачається спору про належне позивачу право власності, рішенням Департаменту наявність такого права не заперечується, таке рішення не приймалось у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідачем.

При цьому, вказана вище норма процесуального закону не передбачає можливості оскарження рішення прийнятого саме суб'єктом владним повноважень в процесі виконання ним владних управлінських функцій.

Закон України "Про благоустрій населених пунктів" є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно ст. 10 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

В силу ст. 12 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

У відповідності до ст. 34 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно ст. 40 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" наділяє повноваженням міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою міста Києва.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначають Правила благоустрою міста Києва затверджені рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008 року.

В силу п. 13.3.2. Правил благоустрою м. Києва, у разі якщо власники (користувачі або особи, не здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для - здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

У відповідності із п. 13.3.3 Правил благоустрою м. Києва, Рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо до об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 17 травня 2013 року № 711, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, з питань виконання функцій державної виконавчої влади - відповідним центральним органам державної виконавчої влади.

Відповідно до п. 6 Положення, Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо (п. 6.7), надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним підприємствам та контролювати їх виконання (п. 6.25).

Враховуючи те, що відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Департаменту є: контроль за дотриманням вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою міста Києва, та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою; притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, Департамент наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою у відповідності із п. 13.3.2,13.3.3 Правил благоустрою м. Києва.

Дії органів у сфері благоустрою населеного пункту здійснюються ними як суб'єктами владних повноважень та у чітко визначеному порядку, зокрема інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій" виноситься припис з вимогою усунення порушень, у випадку подальшого невиконання якого Департаментом приймається рішення про демонтаж.

Вказані дії є публічно-правовими, а тому відповідно звернення до суду з метою їх оскарження зумовлено правовідносинами публічно - правового характеру й повинно розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 4 КАС України визначає наступні терміни:

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення про демонтаж від 15.08.2017 року Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) діяв на виконання покладених на нього владних управлінських функцій визначених ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", Правилами благоустрою м. Києва.

В розумінні ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).

Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є органом, що вживає заходи із демонтажу (п. 13.3.2 Правил благоустрою м. Києва).

При цьому, позовна заява ґрунтується на незаконності прийнятого Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) рішення від 15.08.2017 року.

Однак, як вказувалось вище, у відповідності із ст. 2 КАС України, саме суд адміністративної юрисдикції перевіряє чи прийнято рішення суб'єкта владних повноважень зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, колегією суддів враховується також наступне.

Так, Великою Палатою Верховного Суду 11 квітня 2018 року було розглянуто справу №161/14920/16-а щодо визначення предметної юрисдикції спору за позовом органу державного архітектурно - будівельного контролю про знесення самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір, який є предметом даного розгляду не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, зокрема, наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Як вже було зазначено, дії органів у сфері благоустрою населеного пункту здійснюються ними як суб'єктами владних повноважень та у чітко визначеному порядку, зокрема інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій" виноситься припис з вимогою усунення порушень, у випадку подальшого невиконання якого Департаментом приймається рішення про демонтаж.

Вказані дії є публічно-правовими, а тому відповідно звернення до суду з метою їх оскарження зумовлено правовідносинами публічно - правового характеру й повинно розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, метою прийняття рішень про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою та вжиття відповідних заходів органами у сфері благоустрою населених пунктів є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення території населеного пункту у відповідність до вимог норм ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою м. Києва, направлених на захист суспільних інтересів територіальної громади.

Як вже зазначалось, зі змісту оскаржуваного рішення Департаменту не вбачається спору про належне позивачу право власності, рішенням Департаменту наявність такого права не заперечується, таке рішення не приймалось у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідачем.

Таким чином, даний спір не пов'язаний зі спором про право, а є публічно - правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення самовільно встановлених елементів благоустрою та усунення порушень шляхом їх демонтажу.

Також, колегією суддів враховується судова практика щодо справ за позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), предметом яких також було оскарження доручення (рішення) про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою та дій з демонтажу, які розглядалися по суті в порядку адміністративного судочинства (т.2, а.с. 39-53).

В апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування своєї позиції про належність даного спору до юрисдикції господарського суду посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №554/1649/16-а.

Колегія суддів вважає, що вказана справа та дана не є аналогічними, враховуючи наступне.

Так, предметом зазначеної справи було скасування пунктів 10-10.1 рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 27 листопада 2007 року № 572 "Про оформлення права власності" щодо оформлення права приватної власності на нежитлову будівлю (приватний клуб) загальною площею 928,4 кв.м.

Відповідно спір у зазначеній справі стосується права приватної власності на нежитлову будівлю (приватний клуб) та випливає з договірних відносин, тобто цивільного права.

Дана ж справа не стосується спору про право, оскільки позовна заява обґрунтовується доводами незаконності прийнятого Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) рішення від 15.08.2017 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою.

В свою чергу, саме суд адміністративної юрисдикції перевіряє чи прийнято рішення суб'єкта владних повноважень зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин, апелянт невірно ототожнює зазначені справи, а тому відповідно вказана вище позиція Великої Палати Верховного Суду до даної справи застосована бути не може.

Стосовно доводів скаржника про те, що оскільки другий відповідач за своєю організаційно - правовою формою є комунальним підприємством та не наділений владно - управлінськими функціями, він не може бути відповідачем у адміністративній справі, слід зазначити наступне.

По перше слід зазначити, що вимога про визнання незаконними дій Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 22.08.2017 тимчасових споруд за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2- 4 є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням від 15.08.2017 № 064-8522.

Також, колегія суддів виходила з наступного.

Як вже зазначалося, згідно статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Рішенням київської міської ради від 23.10.2013 №246/9734 "Про міській благоустрій", зокрема, затверджено Положення про головного інспектора та інспекторів з благоустрою міста Києва.

Згідно п. 1 вказаного Положення головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва - посадові особи управління контролю за благоустроєм міста Києва Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектори районних в місті Києві відділів контролю за благоустроєм, інспектори КП "Київблагоустрій" наділені повноваженнями із здійснення контролю за станом благоустрою населеного пункту, виконанням Правил благоустрою міста Києва, а також притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) воно створено, зокрема, з метою здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами Правил благоустрою у м. Києві, у тому числі, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Предметом діяльності Комунального підприємства "Київблагоустрій" згідно п.п. 3.2.6 Статуту, є демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламоносіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста Києва.

З наведеного у сукупності слідує, що дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" у сфері благоустрою населеного пункту здійснюються ним на виконання делегованих повноважень.

При цьому, метою вжиття відповідних заходів органами у сфері благоустрою населених пунктів є приведення території населеного пункту у відповідність до вимог норм ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою м. Києва, направлених на захист суспільних інтересів територіальної громади.

Таким чином, Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконуючи припис Департаменту щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрію, діяло на виконання делегованих повноважень, що в свою чергу свідчить про те, що другий відповідач у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.

Наведене також підтверджується судовою практикою (зокрема, справа №826/12929/15, в якій вимоги про визнання протиправними дій Комунального підприємства "Київблагоустрій" по демонтажу тимчасових споруд були розглянуті по суті в порядку адміністративного судочинства).

З огляду на все вищевикладене, доводи апелянта про те, що Комунальне підприємство "Київблагоустрій" не може бути відповідачем у адміністративній справі з огляду на відсутність у нього статусу суб'єкта владних повноважень, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки він належить до адміністративної юрисдикції.

У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи все вищевикладене, закриття провадження у даній справі є обґрунтованим та відповідно підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта - позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі №910/2686/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 12.06.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко