Рішення № 74601090, 05.06.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Черкаси справа № 925/90/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю, від першого та другого відповідачів - ОСОБА_2, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом Монастирищенської районної ради до Монастирищенської міської ради, Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про визнання недійсними рішення та скасування виданого на його підставі свідоцтва про право власності та скасування свідоцтва про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулась Монастирищенська районна рада з позовом до Монастирищенської міської ради, у якому просить усунути перешкоди у здійсненні права комунальної власності позивача на спортивний комплекс, який розташований по вул. Суворова, 1 у м.Монастирище, Монастирищенського району Черкаської області, шляхом визнання недійсним рішення виконкому Монастирищенської міської ради №155 від 04.08.2011 про оформлення права власності на нерухоме майно - спортивний комплекс, який розташований по вул. Б.Хмельницького,18 у м.Монастирище Монастирищенського району Черкаської області, скасувати свідоцтво про державну реєстрацію права власності на спортивний комплекс за адресою: вул.Б.Хмельницького, 18 м.Монастирище Монастирищенського району за реєстраційним номером 34443031 від 22.08.2011 із виключенням із державного реєстру даних про право власності за Монастирищенською міською радою на цей спортивний комплекс. В обґрунтування позову позивач вказав на незаконність реєстрації за Монастирищенською міською радою права власності на спортивний комплекс по вул. Б. Хмельницького, 18 у м. Монастирище і видачу їй свідоцтва про право комунальної власності на цей комплекс, оскільки ще в 2001 році вказаний спортивний комплекс за адресою Суворова, 1 у м. Монастирище в установленому законом порядку був переданий його власником - Відкритим акціонерним товариством «Теком» у комунальну власність Монастирищенської районної ради і з її власності не вибував.

Заявою від 03.04.2018 позивач змінив позовні вимоги та просить суд визначити недійсним та скасувати рішення виконкому Монастирищенської міської ради за №155 від 04.08.2011 «Про оформлення права власності на спортивний комплекс по вул.Б.Хмельницького, 18 м.Монастирище Монастирищенського району Черкаської області за Монастирищенською міською радою» та виготовлене на його підставі свідоцтво про право власності серії САС №758539 від 22.08.2011 на спірний спортивний комплекс за Монастирищенською міською радою, скасувати свідоцтво про державну реєстрацію права власності на спірний спортивний комплекс за Монастирищенською міською радою №34443031 від 22.08.2011, вчиненого органами БТІ із виключенням із державного реєстру даних, відповідно до яких до реєстру внесено дані про право власності Монастирищенської міської ради на спортивний комплекс, який розташований по вул.Б.Хмельницького, 18 м.Монастирище. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також, задовольнивши клопотання представника позивача про залучення до справи другого відповідача – Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, суд залучив останнього, як співвідповідача до справи.

15.03.2018 Монастирищенська міська рада Черкаської області подала до суду відзив на позов, у якому проти позову заперечила, оскільки позивач не є власником і носієм будь-яких речових прав стосовно спірного нерухомого майна. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 у справі №925/1342/17 за позовом Монастирищенської районної ради до Монастирищенської міської ради, комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в особі його Монастирищенського виробничого відділку про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності і про зобов'язання вчинити дію, яке набрало законної сили 27.02.2018, встановлено, що позивач не набув у встановленому законодавством порядку права власності на спортивний комплекс за адресою: вул. Б.Хмельницького, 18 м. Монастирище. Позивач у своєму рішенні №10-19 від 25.02.2000 сам констатує факт передачі спірного спорткомплексу у комунальну власність територіальній громаді міста, право власності на який відповідач зареєстрував у 2011 році. Крім того, свідоцтво на право власності не являється правочином, а є лише похідним від нього та за установленою судовою практикою та правовою позицією ВСУ свідоцтво не визнається недійсним (як спосіб судового захисту), а автоматично втрачає силу внаслідок визнання недійсним правочину на виконання якого свідоцтво було видане.

26.04.2018 виконавчий комітет Монастирищенської міської ради Черкаської області подав до суду відзив на позов, у якому проти позову заперечив, оскільки у договірних відносинах стосовно спірного об’єкту з позивачем не перебував і не міг порушити будь-які права районної ради. Крім того послався на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 у справі №925/1342/17, яке набрало законної сили 27.02.2018 та яким встановлена відсутність у позивача права власності на спірний об’єкт, що в розумінні ч.4 ст. 75 ГПК України, є обставинами, що не потребують доказування.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав та мотивів викладених у позові та у відповіді на відзив. Представник позивача вважає, що посилання відповідачів на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 у справі №925/1342/17, яким встановлено, що позивач не набув права власності на спірне майно і відповідно ч.4 ст. 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи не відповідає дійсності, оскільки у судовому рішенні у справі №925/1342/17 мова йде про порушений порядок передачі майна з державної у комунальну власність, однак у позовній заяві у справі №925/1342/17 та у позові даної справи Монастирищенська районна рада не вказувала, що спірний спортивний комплекс і басейн перебували у власності держави. У комунальну власність Монастирищенської районної ради передано майно, яке державі не належало. У рішенні Монастирищенської районної ради №10-19 від 25.02.2000 мова йде про первинне право районної ради на передачу у її власність майна, а потім уже визнається право за Монастирищенською міською радою. Починаючи з 1994 по 2000 роки ВАТ «Теком», який є правонаступником ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод», басейн та спортивний комплекс, що розташований на перехресті вулиць Суворова та ОСОБА_3 м.Монастирище, Фонду державного майна України не передавав.

Представник першого та другого відповідачів проти позову заперечувала, дотримувалася позицій, викладеної у відзивах на позов.

У судовому засіданні 05.06.2018 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Заслухавши доводи та пояснення представників позивача, першого та другого відповідачів, дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив, що 13 червня 1986 року рішенням виконавчого комітету Монастирищенської районної Ради народних депутатів №148, наданий дозвіл адміністрації машинобудівного заводу на замовлення проектно-кошторисної документації на будівництво клубу на 700 місць та спортивного оздоровчого комплексу із спортивним залом та басейном в м. Монастирище. 11.07.1986 рішенням виконавчого комітету Монастирищенської районної Ради народних депутатів №168 вирішено, зокрема, виділити земельну ділянку площею 0,15 га машинобудівному заводу під будівництво плавального басейну. Після завершення будівництва спортивного комплексу з басейном у 1988 році відбулося введенням його в експлуатацію та прийняття на баланс Монастирищенським машинобудівним заводом.

У зв’язку з проведенням приватизації майна державного підприємства Монастирищенський машинобудівний завод у 1994 році, будівля спорткомплексу та будівля басейну по вул.Хмельницького 34 були включені в інвентаризаційні відомості переліку будівель і споруд Відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації майна колишнього державного підприємства (а.с.155-158). Продаж акцій ВАТ «Теком» буз здійснений таким чином: 14,82% - шляхом пільгового продажу акцій, 56,03% - шляхом продажу акцій на сертифікатному аукціоні, 28,54% - шляхом продажу акцій на спеціалізованому аукціоні, 0,61% - на фондовій біржі.

За результатами розгляду клопотання голови правління Відкритого акціонерного товариства «Теком» про взяття на баланс Монастирищенської міської ради критого плавального басейну, теплого переходу, спорткомплексу, виконавчий комітет Монастирищенської міської ради народних депутатів своїм рішенням №115 від 30.05.1996, вирішив узяти на баланс міської ради це майно (а.с.30). Пізніше, посилаючись на тяжкий фінансовий стан міської ради і на відсутність можливості фінансувати роботу спортивного комплексу, виконавчий комітет Монастирищенської міської ради своїм рішенням від 25.07.1996 №161 передав з балансу міської ради на баланс ВАТ «Теком» спортивний комплекс, який знаходиться по вул. Б. Хмельницького (а.с.31).

25.02.2000 Монастирищенська районна рада прийняла рішення №10-19, яким констатувала наявність невирішеного питання про передачу у комунальну власність району чи міста плавального басейну та спортивного комплексу державного підприємства «Теком», у зв’язку з його приватизацією і вирішила підняти питання про передачу незаконно включених до статутного фонду ВАТ «Теком» плавального басейну та спортивного комплексу в районну або міську комунальну власність і направити це рішення голові Черкаської обласної адміністрації та обласної ради, голові правління ВАТ «Теком», власникам останнього, начальнику регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та голові Фонду Державного майна України (а.с.32). 27.12.2000 Монастирищенська районна рада прийняла рішення №15-3, яким вирішила, зокрема: передати з 01.01.2001 з балансу ВАТ «Теком» до районної комунальної власності спорткомплекс та басейн ВАТ «Теком», доручити управління даними об’єктами відділу освіти райдержадміністрації для потреб дитячо-юнацької школи, затвердити склад комісії з приймання-передачі спорткомплексу та басейну і провести їх приймання-передачу 28-30 грудня цього року.

13.07.2001 Монастирищенською районною держаною адміністрацією була проведена державна реєстрація Монастирищенської дитячо-юнацької спортивної школи як юридичної особи, засновником якої став відділ освіти Монастирищенської районної державної адміністрації. За актом від 01.10.2001 комісія, створена відповідно до рішення Монастирищенської районної ради від 27.12.2000 №15-3 та рішення спостережної ради ВАТ «Теком» від 06.09.2001 №9 провела приймання-передачу основних та малоцінних засобів плавального басейну та спорткомплексу ВАТ «Теком» у районну комунальну власність в дитячо-юнацьку спортивну школу безкоштовно на її баланс. 02.10.2001 ВАТ «Теком» і дитячо-юнацька спортивна школа уклали договір №1260, відповідно до якого ВАТ «Теком» безкоштовно згідно з листом Монастирищенської районної ради народних депутатів від 07.03.2001 №122 передає дитячо-юнацькій спортивній школі спортивні споруди (спортзал, басейн), а дитячо-юнацька спортивна школа зобов’язується надавати працівникам ВАТ «Теком» та їх дітям можливість безкоштовного відвідування спортзалу та басейну (а.с.33). 01.10.2001 директор Монастирищенського району електричних мереж і заступник голови правління ВАТ «Теком» погодили і затвердили складений спільною комісією акт, за яким ВАТ «Теком» безкоштовно передав в районну власність на баланс дитячо-юнацької спортивної школи прилади обліку електричної енергії. У 2009 році Монастирищенським виробничим відділком комунального підприємства«Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» сформована інвентаризаційна справа на спортивний комплекс, що розташований за адресою: вул. Суворова, буд.1, у м.Монастирище (а.с.40-58). Рішеннями Монастирищенської районної ради №2-14 від 05.07.2002, №3-13/V від 23.06.2006, №17-19/У від 14.03.2008, №10-7/VІІ від 20.10.2016 був затверджений перелік об’єктів нерухомого майна, що перебуває в районній комунальній власності і щодо якого Монастирищенська районна рада є власником, та у якому, серед іншого майна, вказане приміщення Монастирищенської дитячо-юнацької спортивної школи (спортивний комплекс). 12.11.2016 державний реєстратор виконавчого комітету Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області на підставі рішення Монастирищенської районної ради від 20.10.2016 №10-7/VІІ зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Монастирищенської районної ради на спортивний комплекс загальною площею 3524,3 кв м, розташований за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вулиця Суворова, будинок 1.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 17.05.2011 №86 Монастирищенському спортивному комплексу, присвоєно номер 18 по вул. Б.Хмельницького у м. Монастирище. 04.08.2011 виконавчий комітет Монастирищенської міської ради прийняв рішення №155, яким вирішив оформити свідоцтво про право власності на спортивний комплекс по вул. Б. Хмельницького, 18 у м. Монастирище за Монастирищенською міською радою і рекомендував Монастирищенському виробничому відділку Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації оформити і видати свідоцтво про право власності на спортивний комплекс по вул. Б.Хмельницького, 18 м. Монастирище загальною площею 3524,3 м2 за Монастирищенською міською радою на 100%. На виконання рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 04.08.2011 №155 Монастирищенський виробничий відділок комунального підприємства«Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» підготував свідоцтво серія САС №758539 про право власності Монастирищенської міської ради на нерухоме майно – спортивний комплекс по вул. Б. Хмельницького, 18 у м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області загальною площею 3524,3 м2 і 22.08.2011 виконавчий комітет Монастирищенської міської ради видав це свідоцтво за підписом міського голови м. Монастирище. 22.08.2011 реєстратор Монастирищенського виробничого відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» за результатами розгляду заяви Монастирищенської міської ради про проведення державної реєстрації права власності на спортивний комплекс по вул. Б.Хмельницького, 18 у м. Монастирище, на підставі вище згадуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2011 серія САС №758539 прийняв рішення про реєстрацію права власності на цей спортивний комплекс за Монастирищенською міською радою, за реєстраційним номером 34443031 і видав Монастирищенській міській раді витяг про державну реєстрацію її права власності на спортивний комплекс по вул. Б.Хмельницького, 18 у м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області від 22.08.2011 №31051909.

Таким чином, 22.08.2011 за Монастирищенською міською радою і 12.11.2016 за Монастирищенською районною радою була проведена державна реєстрація права власності на один і той же об’єкт нерухомого майна – спортивний комплекс, але із зазначенням різних його адрес: у першому випадку - це будинок 18 по вул. Б. Хмельницького у м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області, а у другому випадку - це будинок 1 по вулиці Суворова у м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області. Згідно викопіювання з генерального плану міста Монастирище спірний спортивний комплекс розміщений на розі вулиць Суворова та ОСОБА_3 (а.с.116).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018, яке набрало законної сили, у справі №925/1342/17 було відмовлено у задоволені позову Монастирищенській районній раді до Монастирищенської міської ради, комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» в особі його Монастирищенського виробничого відділку про визнання незаконним та скасування як незаконного свідоцтва за реєстраційним номером 34443031 на спортивний комплекс за адресою: вул. Б. Хмельницького, 18 у м.Монастирище Монастирищенського району, яким зареєстроване право власності за Монастирищенською міською радою на спортивний комплекс, про що 22.08.2011 видано свідоцтво про право власності за серія САС №758539 та зобов’язання вчинити дії.

За доводами позивача, наявність між позивачем і відповідачем спору про право власності на один і той же об’єкт нерухомого майна й спричинив даний господарський спір. Саме за захистом свого права власності на спортивний комплекс позивач і звернувся до господарського суду з позовом, який розглядається у цій справі.

Підстави набуття права власності, визначені у статті 328 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Аналогічне положення щодо набуття права власності юридичною особою публічного права, передбачене у статті 329 ЦК України, згідно з якою юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Юридичними особами публічного права є такі, що створюються незалежно від волі приватних осіб й основна діяльність яких зазвичай спрямована на здійснення спеціальних функцій (адміністративних, управлінських). Юридичні особи публічного права створюються і припиняються виключно у розпорядчому порядку і діють на підставі закону чи спеціального нормативного акту. ЦК України визначає загальне правило участі юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах: вони діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Надання статусу юридичних осіб публічного права територіальним громадам в Україні, обґрунтовується тим, що вони є суб’єктами цивільних правовідносин. До юридичних осіб публічного права слід віднести також місцеві ради, що створені територіальними громадами, що випливає із статті 143 Конституції України.

Діяльність органів місцевих рад урегульоване Законом України «Про місцеве самоврядування», відповідно до статті 2 якого, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Як визначено у статті 60 цього Закону підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

В обґрунтування підстав виникнення у Монастирищенської районної ради права власності на спірний об’єкт позивач вказує на те, що Відкритим акціонерним товариством «Теком» було вирішено передати у комунальну власність Монастирищенської районної ради спірний об’єкт, який товариство отримало у власність у процесі приватизації державного майна колишнього державного підприємства Монастирищенського ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівного заводу. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна передбачені Законом України «Про приватизацію державного майна», (який втратив чинність, але був чинним на час приватизації державного майна Монастирищенського машинобудівного заводу). Відповідно до статті 1 цього Закону (у ред. на час проведення приватизації) приватизація майна державних підприємств України це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. У статті 3 Закону зазначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, указів Президента України, інших актів законодавства, що регулюють здійснення приватизації. До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань. У статті 11 цього Закону передбачений порядок приватизації державного майна, який передбачає: подання заяви про приватизацію майна державного підприємства або окремих його часток; розгляд заяви і прийняття рішення про приватизацію об'єкта; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта і створення відповідної комісії по приватизації; затвердження плану приватизації майна державного підприємства і його реалізацію. Визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що згідно інвентаризаційних відомостей переліку будівель та споруд, що передається у власність ВАТ «Теком» станом на 01.09.2014, серед іншого, зазначені будівля басейну та спорткомплексу. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких відомостей стосовно набуття права власності ВАТ «Теком» на це майно, оскільки саме лише включення спірного майна до інвентаризаційних відомостей не може бути належним доказом такого набуття. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1996 №961 була затверджена ОСОБА_1 оцінки вартості майна під час приватизації. ОСОБА_4 встановлює порядок проведення оцінки вартості майна, що підлягає приватизації, залежно від застосовуваних способів приватизації та засобів платежу. Майном, що оцінюється згідно із цією Методикою, є цілісні майнові комплекси, індивідуально визначене майно, частки (паї, акції), об'єкти незавершеного будівництва, що не входять до складу цілісних майнових комплексів і приватизуються окремо, а також інше майно, що може оцінюватися в процесі приватизації відповідно до законодавства. До переліку майна об'єктів приватизації як цілісних майнових комплексів включаються: основні засоби та інші позаоборотні активи; оборотні засоби (запаси і затрати, кошти, розрахунки та інші активи). Належність майна до основних та оборотних засобів визначається відповідно до норм бухгалтерського обліку, встановлених законодавством. При цьому зміна вартості цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, зокрема, на об'єкти соціально-побутового призначення тощо. У разі створення відкритих акціонерних товариств на базі майна державних або орендних підприємств з метою забезпечення використання приватизаційних паперів та компенсаційних сертифікатів розмір статутного фонду визначається шляхом масової оцінки відповідно до вимог розділів III - V цієї ОСОБА_4. Отже, системний аналіз зазначених вище нормативних актів, дозволив суду прийти до такого висновку, що саме лише наявність спірного майна у інвентаризаційних відомостях підприємства, що приватизується, без належного завершення цього процесу, який полягає у реалізації плану приватизації майна державного підприємства, не дає підстави для висновку, про набуття у власність ВАТ «Теком» спірного майна. Такий висновок підтверджується також матеріалами справи, зокрема, рішенням Виконавчого комітету Монастирищенської міської Ради народних депутатів своїм №115 від 30.05.1996, яким останній вирішив передати з балансу ВАТ «Теком» на баланс міської ради спірне майно. Оскільки перебування майна на балансі підприємства не свідчить про наявність у нього права власності на це майно, то вчинення таких дій ВАТ «Теком» не може бути підтвердженням його права на розпорядження спірним майном, як однією із складових права власності. Крім того, відсутність такого права у ВАТ «Теком» підтверджене рішенням самого позивача від 25.02.2000 №10-19, у якому зазначено, що у зв’язку з приватизацією державного підприємства об’єкти соціальної інфраструктури не увійшли до статутного фонду ВАТ «Теком» і що останній має намір їх приватизувати, зокрема, плавальний басейн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Оскільки предметом спору є захист порушеного права власності, сторона зобов’язана довести належними доказами, що це майно їй належить.

Також суд вважає на необхідне зазначити, що при розгляді справи №925/1342/17 за позовом Монастирищенської районної ради до Монастирищенської міської ради і до комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в особі його Монастирищенського виробничого відділку про визнання незаконним та скасування як незаконного свідоцтва про право власності та зобов’язання вчинити дії встановлено, що спірний об’єкт, як об’єкт соціальної інфраструктури державної власності, який не увійшов до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Теком», створеного у процесі приватизації (корпоратизації) державного підприємства Монастирищенського машинобудівного заводу, відповідно до Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» (у редакції, чинній станом на день складання акту від 01.10.2001) є об'єктом передачі у комунальну власність і відповідно до зазначеного Закону передача спірного об’єкту з державної у комунальну власність мала здійснюватися за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, а саме за рішенням відповідного міністерства чи іншого підвідомчого Кабінету Міністрів України органу державної виконавчої влади і комісією за участю представника такого органу. Позивач не надав суду рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу спірного об’єкта з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Монастирищенського району, відтак суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах Монастирищенської районної ради. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені судом обставини не підлягають доведенню знову.

Відповідно до статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Захист права власності передбачений у Глава 29 ЦК України, одним з яких, є визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Так, відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено, що він набув право власності на нерухоме майно - спортивний комплекс, який розташований по вул. Б.Хмельницького,18 у м.Монастирище, у порядку визначеному Законом, відтак вимога про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Монастирищенскої міської ради за №155 від 04.08.2011 до задоволення не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2011, то суд зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, та яке не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, а також не є правовим актом у розумінні господарського та цивільного законодавства. Крім того, вимога про скасування свідоцтва про право власності є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Монастирищенської міської ради №155 від 04.08.2011 і оскільки попередня вимога не підлягає до задоволення, відповідно і похідна від неї - про визнання недійсним свідоцтва про право власності до задоволення не підлягає також.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, згідно з цим Законом (в ред. на час прийняття оскаржуваного рішення) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. До його повноважень, зокрема, належать проведення державної реєстрації прав та надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державний реєстратор, згідно положень цього Закону, серед іншого

присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом. Як вбачається з матеріалів позову, однією з вимог позивача є вимога про скасування свідоцтва про державну реєстрацію права власності на спірний спортивний комплекс за Монастирищенською міською радою №34443031 від 22.08.2011. У матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.80), датою формування якого і є зазначена позивачем дата - 22.08.2011, а номером 34443031 - реєстраційний номер об’єкта нерухомості, якого стосується цей витяг, а саме спортивний комплекс, адреса якого Черкаська область, Монастирищенський район, м.Монастирище, вулиця Хмельницького будинок 18. Отже, вимога позивачем про скасування свідоцтва про державну реєстрацію права власності на спірний спортивний комплекс за Монастирищенською міською радою №34443031 від 22.08.2011, не може бути предметом розгляду у справі, оскільки такого свідоцтва, яке позивач просить скасувати - не існує. Стосовно порушення законодавства про державну реєстрацію права власності на спірне майно, то позивач у своїй позовній заяві не вказав жодної підстави, яка б свідчила про те, що державним реєстратором дія з реєстрації права власності на спірний об’єкт була проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чи будь-якого іншого правового акту, відтак ця вимога серед іншого є необґрунтованою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові Монастирищенській районній раді Черкаської області суд відмовив повністю, судові витрати покладаються на нього та не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 12.06.2018

Суддя О.І.Кучеренко