Рішення № 74600929, 11.06.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/119/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Шумського КСЛМП "Волинь", вул. Заводська, 1 "а", м. Шумськ, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, вул. Центральна, буд. 24, с. Угорськ, Шумський район, Тернопільська область

про стягнення 28007,00 грн. боргу та 26892,81 грн. пені.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - не прибув

Суть справи:

Шумське комунальне спеціалізоване лісогосподарське та мисливське підприємство "Волинь" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28007,00 грн. боргу та 26892,81 грн. пені.

Ухвалою від 10.04.2018 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договору №33 від 04.07.2017, в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з урахуванням штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку, визначеному процесуальним законодавством та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення суб'єкту господарювання поштового відправлення (ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті) повернулось на адресу суду із відміткою "вручено за довіреністю 14.05.2018". За таких обставин даний спір вирішується за правилами ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.05.2018, відповідно до ст.185 ГПК України, справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, 04 липня 2017 року між Шумським КСЛМП "Волинь" (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №33, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язався постачати в 2017 році, Покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та інші нафтопродукти), мастила, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати на умовах даного Договору наступний товар: пиловник вільхи, пиловник берези. Кількість товару, що постачається по даному договору, вказується у товарно-транспортних накладних (п.2.2.).

Згідно п.3.1. правочину ціна товару договірна та погоджена сторонами на час укладення договору і становить: пиловник вільхи - 740,00 грн./куб.м (з врахуванням ПДА 20%), пиловник берези - 740,00 грн./куб.м (з врахуванням ПДВ 20 %).

Оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дати відправки товару Покупцеві як по перерахунку на розрахунковий рахунок Продавця, так і готівкою в касу підприємства (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, цієї угоди, поставка товару здійснюється партіями у період з 04.07.2017 по 31.12.2017. Моментом прийому товару Покупцем та здачі його Продавцем є відповідно оформлені і підписані документи (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура).

Відповідно до п.6.1. Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

04.07.2017 було також укладено Додаток до Договору №33, а саме довіреність, згідно якої Повіреному - ОСОБА_4 надано право укладати договори купівлі-продажу, підписувати від імені довірителя - ОСОБА_2 всі необхідні акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні щодо приймання-передачі пиловника вільхи і пиловника берези та відповідні супровідні документи, одержувати у Продавця всі необхідні супровідні документи щодо вищезазначеного товару.

На виконання своїх договірних зобов'язань, товариством поставлено товар Покупцю на загальну суму 104007 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №414 від 17.07.2017 на суму 14 881,40 грн., №417 від 18.07.2017 на суму 7 022,60 грн., №418 від 18.07.2017 на суму 7 799,60 грн., №505 від 18.08.2017 на суму 15 177,40 грн., №515 від 26.08.2017 на суму 14 896,20 грн., №520 від 31.08.2017 на суму 14 792,60 грн., №549 від 08.09.2017 на суму 14 208,00 грн., №550 від 09.09.2017 на суму 15 229,20 грн.

Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обігу, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 104007 грн.

В свою чергу, за поставлений товар підприємцем було здійснено лише часткову оплату в сумі 76 000 грн. (копії платіжних доручень, що підтверджують перерахування зазначених коштів знаходяться в матеріалах справи), а тому заборгованість по спірних поставках становить 28 007 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу контрагента направлялась претензія №1 від 30.10.2017 з вимогою сплатити заборгованість. Рекомендоване повідомлення було отримано 04.11.2017, однак відповідач відповіді на дану вимогу не подав.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного учасниками спору Договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дати відправки, тобто (з врахуванням дати поставки по кожній товарно-транспортній накладній) до 24.07.2017, 25.07.2017, 28.08.2017, 01.09.2017, 07.09.2017, 15.09.2017 включно.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 28 007 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами укладеного правочину, зокрема пунктом 3.5., учасники правовідносин погодили, що при прострочці оплати за продукцію, поставлену на умовах послідуючої оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно поданого розрахунку, позивачем за неналежне виконання умов договору за період з 22.07.2017 по 08.02.2018, по кожній товарно-транспортній накладній окремо, нарахована пеня в сумі 20 233,60 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем неправомірно застосовано пеню у розмірі 0,5% від вартості наданих послуг за відповідний період, оскільки розмір відсоткової ставки, погоджений сторонами у договорі, перевищує законодавчо встановлене обмеження, тобто подвійний розмір облікової ставки, встановленої Національним банком України .

Суд, враховуючи період існування заборгованості по кожній товарно-транспортній накладній окремо з 25.07.2017 по 08.02.2017, врахувавши розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розмір боргу, дати часткової оплати заборгованості, здійснив відповідний перерахунок та вважає правомірно заявленою пеню у розмірі 3 925,48 грн.

При цьому суд зважає, що чинне процесуальне законодавство, на обох учасників спору покладає обов'язок довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Належних та допустимих доказів на спростування позову господарським товариством суду не надано.

Як наслідок, заявлені підприємцем вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з врахуванням штрафних санкцій, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (вул. Центральна, буд. 24, с. Угорськ, Шумський район, Тернопільська область, іден. номер НОМЕР_1, дата народження 11.12.1982) на користь Шумського КСЛМП "Волинь" (вул. Заводська, 1 "а", м. Шумськ, Тернопільська область, іден. код 32290991) - 28007 (двадцять вісім тисяч сім) грн. - боргу, 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 48 коп. - пені та сплачений судовий збір в сумі 1024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 87 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 12.06.2018

Суддя О.В. Руденко