Ухвала суду № 74600775, 06.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"06" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 5017/2972/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від прокурора: Гончаренко А.О /посвідчення/;

Від позивачів:

- Міністерства оборони України: ОСОБА_2 за довіреністю №220/361/д від 20.11.2017р.;

- Білгород –Дністровської квартирно –експлуатаційної частини району: ОСОБА_3 за довіреністю №03 від 10.01.2018р.

Від відповідачів:

- Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області: не з’явився;

- селянського фермерського господарства „Колос”: ОСОБА_4 /ордер/;

Від третьої особи: не з’явився;

Від органу ДВС: ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу селянського фермерського господарства „Колос” (вх. №2-2553/18 від 21.05.2018р.) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 при примусовому виконанні судового рішення по справі за позовом заступника Білгород –Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород–Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, селянського фермерського господарства „Колос”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок, –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017р. та постановою Верховного Суду від 22.03.2018р. по даній справі, позов прокурора був задоволений у повному обсязі, визнано недійсними укладені між відповідачами: договір оренди землі № б/н від 28.12.2007 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 2100,0 га; договір оренди землі № б/н від 06.04.2009 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 144,0 га; договір оренди землі № б/н від 06.04.2009 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 105,25 га; договір оренди землі № б/н від 06.04.2009 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 312,5 га; договір короткострокової оренди землі № 59 від 09.11.2011 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 180,0 га; витребувано від СФГ „Колос” земельні ділянки, які були передані на підставі вище вказаних договорів, та зобов’язано СФГ „Колос” повернути їх Міністерству оборони України зі складанням акту приймання-передачі.

17.10.2017р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідні накази.

21.05.2018р. до господарського суду Одеської області від СФГ „Колос” надійшла скарга на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5, відповідно до якої відповідач просить суд:

1. визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5;

2. визнати неправомірною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 24.11.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990;

3. скасувати акт державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 05.11.2017р.;

4. скасувати акт державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 15.11.2017р.;

5. скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 24.11.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990;

6. зобов’язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 поновити порушене право СФГ „Колос” шляхом винесення постанови про відновлення виконавчого провадження згідно ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження”;

У поданій до господарського суду скарзі відповідачем було наголошено, що СФГ „Колос” про проведення виконавчі дій державним виконавцем повідомлений не був, складені за участю державного виконавця акти не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим, постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена державним виконавцем із порушенням вимог закону, а, отже, підлягає визнанню судом неправомірною та скасуванню. Окрім того, СФГ „Колос” на підтвердження неправомірності винесених виконавцем документів посилається на фактичне використання земельних ділянок, переданих відповідачу на підставі договорів оренди, які були визнанні судом недійсними у межах даної справи.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі по тексту – відділ державної виконавчої служби) заперечував проти задоволення поданої СФГ „Колос” скарги, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність. Зокрема, відділом державної виконавчої служби було наголошено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які акти державного виконавця від 05.11.2017р., а про проведення виконавчих дій 15.11.2017р. боржник був повідомлений в установленому порядку, у зв’язку з чим, доводи відповідача у названій частині не відповідають дійсним обставинам справи.

Прокурор, Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району просили суд відмовити у задоволенні скарг СФГ „Колос”, посилаючись на їх необґрунтованість та незаконність. При цьому, названими учасниками судового процесу факт перебування земельних ділянок, площа яких складає 2841,754 га, у користуванні СФГ „Колос” після закінчення виконавчого провадження не заперечувався.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області та Кабінет Міністрів України не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у судовому засіданні з розгляду скарги, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

17.10.2017р. заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України звернувся до Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 про витребування та зобов’язання СФГ „Колос” повернути Міністерству оборони України земельні ділянки із складанням акту приймання-передачі.

18.10.2017р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54938990 з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012. По тексту постанови від 18.10.2017р. державним виконавцем було повідомлено СФГ „Колос” про необхідність виконання вимог виконавчого документу у строк до 01.11.2017р., а також про необхідність прибуття 01.11.2017р. об 11:30 год. до відділу державної виконавчої служби для проведення виконавчих дій.

Разом з цим, у п. 2 резолютивної частини постанови державним виконавцем було повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Супровідним листом №6944 від 18.10.2017р. постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана на адресу СФГ „Колос” та Міністерства оборони України.

18.10.2017р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби також було винесено постанову про стягнення із СФГ „Колос” виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн.

23.10.2017р. в.о. начальника відділу Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_7 звернувся до в.о. заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з питань державної виконавчої служби – в. о начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_8 із поданням про вирішення питання щодо передачі виконавчого провадження, відкритого за виконавчим документом №5017/2972/2012, до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області.

24.10.2017р. в.о. заступником начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з питань державної виконавчої служби – в. о начальником Управління державної виконавчої служби ОСОБА_8 за результатами розгляду подання про передачу виконавчого провадження було винесено постанову про передачу виконавчого провадження №54938990 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

24.10.2017р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 було винесено постанову про передачу виконавчого документу – наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 до відділу державної виконавчої служби.

26.10.2017р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №54938990 з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012.

26.10.2017р. в.о. заступником начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з питань державної виконавчої служби – в. о начальником Управління державної виконавчої служби ОСОБА_8 за результатами розгляду подання начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_9 було винесено постанову про утворення виконавчої групи з примусового виконання наказу №5017/2972/2012, до складу якої було включено державних виконавців Мельниченко А.В. та Міндову Т.І.

31.10.2017р. до відділу державної виконавчої служби надійшов лист СФГ „Колос” за №294, відповідно до якого боржником, з огляду на отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та інформації щодо передачі виконавчого провадження, було повідомлено державного виконавця Мельниченко А.В. про подання касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції. Окрім того, боржником, з огляду на звернення до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення виконання судового рішення, було висловлено прохання про відкладення проведення виконавчих дій відповідно до ст. ст. 19, 32 Закону України „Про виконавче провадження”.

01.11.2017р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 було винесено постанову про накладення штрафу №54938990, відповідно до якої на СФГ „Колос”, з огляду на невиконання вимог виконавчого документу у строк до 01.11.2017р. та ненадання документів на підтвердження добровільного виконання рішення суду, було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та зобов’язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Супровідним листом №09.1-9134 від 01.11.2017р. постанова про накладення штрафу була надіслана, зокрема, на адресу СФГ „Колос”.

Окрім того, 01.11.2017р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 було складено вимогу №09.1-9135/В-8 (в порядку ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”) до СФГ „Колос” про необхідність виконання вимог виконавчого документу – наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012. При цьому, державним виконавцем було повідомлено боржника, що у випадку повторного невиконання рішення суду без поважних причин, на боржника буде накладено штраф у подвійному розмірі з направленням до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також про призначення на 15.11.2017р. проведення виконавчих дій з примусового виконання вимог виконавчого документу без участі боржника.

З наданого державним виконавцем реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 01.11.2017р. та списку згрупованих поштових відправлень вбачається, що постанова про накладення штрафу від 01.11.2017р. та вимога №09.1-9135/В-8 від 01.11.2017р. була надіслана на адресу СФГ „Колос”.

Разом з тим, з боку СФГ „Колос” факт отримання вказаних документів заперечувався, на підтвердження чого скаржником було надано книгу для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень, з якої вбачається, що кореспонденція за ідентифікатором №650451314408 до поштового відділення не надходила. Крім того, відповідачем був наданий суду витяг з сайту Укрпошта, відповідно до якого поштове відправлення №650451314408 02.11.2017р. було прийнято до опрацювання та 04.11.2017р. відправлено до відділення поштового зв’язку Маразліївка. Інформації щодо вручення поштового відправлення за №650451314408 одержувачу на сайті Укрпошти не має.

Наказом начальника Білгород-Дністровського КЕЧ району „Про призначення комісії по прийому-передачі земельної ділянки військового містечка” №123 від 14.11.2017р. було затверджено склад комісії (для виконання вимог наказу 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012) для прийняття земельної ділянки площею 2841,754 га у наступному складі: представник Міністерства оборони України – ОСОБА_10; представник Білгород-Дністровського КЕЧ району – ОСОБА_11; представник Білгород-Дністровського КЕЧ району – ОСОБА_12; представник СФГ „Колос” (за згодою).

15.11.2017р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 при виконанні наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 у м. Білгород-Дністровський було складено акт, відповідно до якого керівник СФГ „Колос” у кабінеті начальника Білгород-Дністровського КЕЧ району повідомив, що він не відмовляється від виконання рішення суду, проте вважає за необхідне відкласти проведення виконавчих дій до 24.11.2017р. з метою проведення розрахунку витрат, пронесених у зв’язку із посівом земельних ділянок.

З матеріалів справи також вбачається, що 15.11.2017р. державним виконавцем Мельниченко А.В. у с. Весела Долина, Тарутинського району, за результатами виїзду до місяця знаходження земельних ділянок, було складено акт, у якому зафіксовано, що на вказаних земельних ділянках наявні посіви озимих культур, які проросли приблизно на 5-7 см.

15.11.2017р. у с. Весела Долина комісією у складі представника Міністерства оборони України – ОСОБА_10; представника Білгород-Дністровського КЕЧ району – ОСОБА_11; представника Білгород-Дністровського КЕЧ району – ОСОБА_12 з однієї сторони та представника СФГ „Колос” – ОСОБА_13 з іншої сторони, а також за участю державного виконавця Мельниченко А.В. було складно акт приймання-передачі земельної ділянки військового містечка №11, площа якої складає 2841,754 га. Акт приймання передачі був підписаний членами комісії та двома понятими. На місті підпису представника СФГ „Колос” – ОСОБА_13 державним виконавцем було проставлено відмітку про відмову боржника від підписання акту.

У акті від 15.11.2017р., складеним державним виконавцем Мельниченко А.В. у с. Весела Долина, Тарутинського району, зафіксовано, що на момент складання акту вимоги виконавчого документу, а саме наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 фактично виконано, витребувано у СФГ „Колос” на користь Міністерства оборони України земельні ділянки зі складанням акту приймання-передачі.

24.11.2017р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 було винесено постанову ВП №54938990 про стягнення із СФГ „Колос” виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн.

24.11.2017р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990 з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження”, якою передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Звертаючись до господарського суду із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби, скаржником було наголошено, що про проведення 15.11.2017р. виконавчих дій державним виконавцем СФГ „Колос” повідомлено не було, у зв’язку з чим, акт приймання-передачі земельної ділянки від 15.11.2017р. був складений без участі представника відповідача. З огляду на викладене, винесена 24.11.2017р. державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012, порушує права боржника у виконавчому провадженні, оскільки фактично земельні ділянки і досі залишаються у його фактичному користуванні та обробляються з метою збирання врожаю.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених у скарзі вимог, господарський суд виходить з наступного.

Так, ч. 2 ст. 19, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 26 червня 2013 року у справі N 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

При цьому, Конституційний Суд України зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі – Закон України “Про виконавче провадження”) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з п. 2 ч. 1, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Положеннями п. 1 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 (з наступними змінами та доповненнями, далі Інструкції з організації примусового виконання рішень) передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Вимогами ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Як зазначалось вище по тексту ухвали, 18.10.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 та повідомлено боржника про необхідність виконання вимог виконавчого документу у 10-ти денний робочий строк. Невиконання СФГ „Колос” вимог виконавчого документу та ненадання доказів на підтвердження добровільного виконання рішення суду стало підставою для винесення 01.11.2017р. державним виконавцем постанови про накладення штрафу та надання повторного 10-ти денного строку для добровільного виконання рішення господарського суду від 26.05.2017р. по даній справі.

Згідно з абзацом 1, 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Таким чином повторне невиконання боржником у добровільному порядку вимог виконавчого документу є підставою для вжиття виконавцем передбачених Законом заходів примусового виконання, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, порядок проведення яких урегульований як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

Відповідно до вимог абзацу 1 п. 22, п. 24 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Згідно з п. 23 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

У п. 8 розділі I Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Підсумовуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення немайнового характеру є акт державного виконавця про вилучення у боржника майна, який складається у порядку, визначеному Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Системний аналіз вище приведених законодавчих норм, якими врегульовані питання виконання рішень немайнового характеру, дозволяє суду зробити висновок, що у разі відмови боржника у добровільному порядку виконати судове рішення, державний виконавець при виконанні рішення по даній справі, повинен вжитти заходи щодо примусового виконання наказу суду шляхом вилучення майна та його подальшої передачі стягувачу. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження як вилучення державним виконавцем у СФГ „Колос” земельних ділянок, так і передачі державним виконавцем таких ділянок саме стягувачу. Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 15.11.2017р., на підставі якого було винесено постанову від 24.11.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990 судом оцінюється критично з огляду на наступне. По-перше: в супереч приписам п. 23 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень акт приймання-передачі від 15.11.2017р. складений не державним виконавцем, а лише за його участю, не містить відомостей про вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду та не містить передбачених Інструкцією реквізитів По-друге: у названому акті відсутні номер виконавчого провадження; підпис державного виконавця та інформація про передачу земельних ділянок стягувачу за виконавчим документом – Міністерству оборони України. Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району відповідно до виконавчого документу не виступає стягувачем за останнім. Докази надання Міністерством оборони України повноважень Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району прийняття земельної ділянки за виконавчим документом в матеріалах справи відсутні. По-третє: акт приймання-передачі від 15.11.2017р. в тому числі не відповідає вимогам п.8 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Підсумовуючи наведене, суд констатує факт як відсутності в даному акті відомостей щодо вилучення земельних ділянок від СФГ „Колос” так і їх передачі саме стягувачу за виконавчим документом – Міністерству оборони України.

За таких обставин, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи як доказів добровільного виконання боржником вимог виконавчого документу, так і доказів на підтвердження вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду, дійшов висновку про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення по даній справі виконано не було. Позиція суду з цього питання підтверджується, в тому числі, фактичним перебуванням земельних ділянок у користуванні СФГ „Колос”, що з боку інших учасників судового процесу під час розгляду судом скарги на дії органу державної виконавчої служби не заперечувалось.

Підсумовуючи наведене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 24.11.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990.

При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи СФГ „Колос” щодо неотримання вимоги державного виконавця №09.1-9135/В-8 від 01.11.2017р., яка містила інформацію про проведення 15.11.2017р. виконавчих дій, оскільки останнім були надані суду докази щодо направлення вимоги на адресу боржника відповідно до приписів Закону України „Про виконавче провадження”.

Крім того, висновки суду про фактичне невиконання судового рішення дозволяють зробити висновок про порушення прав і позивачів, на користь яких було постановлено судове рішення.

Розглянувши вимоги скаржника про визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 суд звертає увагу СФГ „Колос” на відсутність конкретизації таких дії державного виконавця, що не дозволяє надати правову оцінку вимогам в цій частині скарги та свідчить про їх безпідставність.

Що стосується вимоги про скасування актів від 05.11.2017р. та від 15.11.2017р., господарський суд вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, як було встановлено судом під час розгляду скарги державним виконавцем 05.11.2017р. будь-які акти не складались; всі акти були складені 15.11.2017р. По-друге: скасування судом актів державного виконавця, складених в процесі здійснення виконавчих дій, не вимагається з огляду на створення для боржника юридичних наслідків саме постановами, винесеними державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно зі ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи вимоги ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 345 ГПК України, господарський дійшов висновку, що вимога СФГ „Колос” про зобов’язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 поновити порушене право СФГ „Колос” шляхом винесення постанови про відновлення виконавчого провадження згідно ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження” є передчасною, з огляду на неможливість порушення державним виконавцем права, в тому числі і боржника, на відновлення виконавчого провадження, до моменту отримання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги селянського фермерського господарства „Колос” (вх. №2-2553/18 від 21.05.2018р.) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 шляхом визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 24.11.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990. В задоволенні решти вимог скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 74,86, 339-343 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу селянського фермерського господарства „Колос” (вх. №2-2553/18 від 21.05.2018р.) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 від 24.11.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990.

3. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Відповідно до ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 12.06.2018р.

Суддя С.П. Желєзна