Рішення № 74600266, 24.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа №910/15457/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа Державне підприємство "Південна залізниця"

про визнання договору недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

За участі представників:

від позивача - Поліщук Ю.В. представник за довіреністю;

від відповідача - Курильченко К.О., представник за довіреністю;

від третьої особи - Перец С.В., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця".

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обґрунтовані тим, що при укладенні спірного Кредитного договору були порушені умови погодження та вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати такий договір недійсним.

Зокрема, позивач зазначив, що третя особа, як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належать державі, при залученні кредитних коштів мала погодити умови відповідного кредитного договору із органами центральної виконавчої влади, відповідно до передбаченої чинним законодавством процедури. Так, укладенню спірного Кредитного договору, з урахуванням статті 67 Господарського кодексу України, передувало погодження його умов з центральними органами влади, які здійснюють функції управління державною власністю. Проте, на твердження позивача, листи-відповіді Міністерства фінансів України від 02.04.2012 №31-12110-09/82-10/8210 та Міністерства інфраструктури України від 07.03.2012 №2282/11/10-12 на запити Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" про погодження умов залучення Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (далі - СТГО "Південна залізниця") довгострокових кредитних ресурсів не відповідають формі, встановленій у Типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, раді міністрів автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242, та Уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженій наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Крім того, в порушення п. 4 Порядку погодження залучення, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (далі - Порядок погодження), вищевказані листи міністерств не являються формою вираження "погодженням" спірного Кредитного договору.

Позивач також зазначив, що відповідачем було порушено обов'язкові умови, визначені у вищевказаних листах міністерств та які мали бути враховані при укладенні спірного Кредитного договору, а саме умови щодо строку користування кредитом та сплати комісійних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі №910/15457/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Південна Залізниця" про визнання договору недійсним та призначено розгляд справи на 24.10.2017.

24.10.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Відповідно до відзиву відповідач заперечив доводи позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- укладенню Кредитного договору передувало звернення підприємства, яке планувало залучення кредитних коштів, із заявою про надання погодження такого залучення на суму, строк та на умовах, які попередньо були викладені проектом Кредитного договору, що планувався до підписання;

- з огляду на повідомлення Міністерства фінансів України від 02.04.2012 №31-12110-09/82-10/8210 та Міністерства інфраструктури України від 07.03.2012 №2282/11/10-12, відповідними центральними органами виконавчої влади було розглянуто звернення СТГО "Південна залізниця" та погоджено укладення спірного Кредитного договору на умовах, викладених доданим до заяв (звернень) проектом такого договору;

- посилання позивача на допущення порушень при здійсненні погодження укладення Кредитного договору з центральними органами виконавчої влади, на думку відповідача, є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами;

- посилання позивача на формальні порушення оформлення погоджень центральних органів виконавчої влади, на думку відповідача, не вказують на порушення сторонами Кредитного договору норм законодавства при його вчинені.

Розгляд справи відкладався.

14.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним п. 2.2 та абзац 2 п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця".

30.11.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення за наслідками подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог. Відповідач не погоджується із заявленими позивачем вимогами про визнання недійсними відповідних положень Кредитного договору, зокрема, з таких підстав:

- посилання позивача на порушення відповідачем будь-яких умов спірного договору або погодження, які б стосувались строку користування кредитними коштами, відповідач вважає безпідставними з огляду на той факт, що відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору надання окремих траншів в межах кредитного ліміту здійснюється Банком на підставі письмових звернень позичальника, водночас, пунктом 2.2. Кредитного договору встановлений саме граничний строк користування кредитними коштами, що залучаються на підставі письмових звернень позичальника в межах кредитного ліміту визначеного укладеним між сторонами договором;

- посилання позивача на невідповідність пункту 3.8. Кредитного договору умовам погодження, не укладення між сторонами окремого договору комісії та збільшення відповідним пунктом ціни Кредитного договору, як вважає відповідач, не відповідають дійсності, оскільки відповідним пунктом сторонами було досягнуто згоди не щодо окремого зобов'язання з надання послуг за комісійну винагороду, а було досягнуто згоди саме стосовно покладення на позичальника обов'язку з оплати комісійної винагороди за здійснення валютно-обмінних операцій виключно у випадку, коли при виникненні підстав для договірного списання коштів (невиконання зобов'язання з повернення коштів у визначений договором строк), та за умови відсутності на рахунках позичальника коштів у валюті зобов'язання, необхідних для здійснення договірного списання, необхідно здійснити валютно-обмінні операції за курсом Банку, визначеним на дату здійснення такого договірного списання відповідно до правил здійснення таких операцій, встановлених Національним банком України.

Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Судом розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, розцінено її як заяву про зміну предмета позову та прийнято до розгляду, а отже, позовною вимогою, виходячи з якої вирішується спір, є вимога позивача про визнання недійсним п. 2.2 та абзацу 2 п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця".

03.11.2017 представником ПАТ «Укрзалізниця» супровідним листом долучено до матеріалів справи копія акту №1 та копія протоколу №1 та повідомлено, що документи, які стосуються процедури укладення спірного договору, були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

14.12.2017 позивачем подано клопотання про витребування документів, в порядку ст. 38 ГПК України, а саме пропозиції конкурсних торгів ПАТ «Промінвестбанк». У задоволенні поданого клопотання судом відмовлено.

Ухвалою суду від 14.12.2017 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.01.2018.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на завдання господарського судочинства, визначені ч. 1 ст. 2 ГПК України, а також необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, визначених ч. 3 ст. 2, ст. 4 ГПК України, стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, враховуючи при цьому обраний позивачем у даній справі спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов до висновку, що справа № 910/15457/17 підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 суд постановив здійснювати розгляд справи № 910/15457/17 у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 27.02.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

Представник позивача у підготовчому засіданні 19.02.2018 подав додаткові пояснення по справі №910/15457/17, згідно яких підтримав вимоги про визнання недійсними п. 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012 та п. 3.8 у редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012.

У вказаних письмових поясненнях позивача просив суд задовольнити позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця", в тому числі враховуючи, що пункт 2.2 Кредитного договору та п. 3.8 кредитного договору в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 за своїм змістом суперечать вимогам актів цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України та відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Вказані пояснення прийняті судом до розгляду.

Суд вказує, що фактично письмові пояснення позивача не змінюють предмет позову, а лише визначають та деталізують редакції відвідного пункту кредитного договору, який позивач просить суд визнати недійсним.

Враховуючи вищевикладене, предметом позову є вимоги позивача про визнання недійсними п. 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012 та п. 3.8 кредитного договору у редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі № 910/15467/17 на 03.04.18.

14.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що зі змісту позовної заяви та поданих позивачем документів вбачається, що останній звернувся з вимогою про визнання недійсним положень Кредитного договору, укладеного 29.12.2011, у тому відповідач вважає, що строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог сплив ще 10.03.2015.

03.04.2018 відповідачем подані до суду додаткові пояснення до заяви про застосування строку позовної давності, в яких зазначив, що ПАТ «Укрзалізниця» як нова юридична особа зареєстрована лише 21.10.2015, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, позивач не мав правових підстав для звернення до суду за захистом порушеного права до 21.10.2015, оскільки раніше вказаної дати позивач як суб'єкт господарювання та учасник господарських правовідносин не існував. У зв'язку з викладеними обставинами, позивач зазначив, що ПАТ "Укрзалізниця" як правонаступник ДП "Південна залізниця", мало можливість дізнатись про своє порушене право не раніше дати своєї реєстрації як юридичної особи 21.10.2015.

У підготовчому засіданні, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/15457/17 до розгляду по суті на 26.04.2018.

26.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав заяву про відвід судді Борисенко І.І. у справі №910/15457/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 визнано відвід судді Борисенко І.І. необґрунтованим, розгляд справи відкладено на 24.05.2018 та зупинено провадження у справі № 910/15457/17 до 25.05.2018.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Борисенко І.І. від розгляду справи № 910/15457/17 згідно з частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи передано на розгляд судді Баранова Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 (суддя Баранов Д.О.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Борисенко І.І. від участі у справі № 910/15457/17 відмовлено.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судове засідання, призначене на 24.05.2018 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи підтримав заявлені позивачем позовні вимоги.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.05.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк, відповідач) та Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (позичальник, третя особа, СТГО «Підвенна залізниця») був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № К-03/140 (Кредитний договір), із подальшими змінами на підставі договорів про внесення змін, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 105 000 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором (п. 2.1 Кредитного договору).

Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 03 березня 2015 року.

Пунктом 3.8. кредитного договору встановлено, зокрема, що Позичальник доручає Банку за здійснення операції з купівлі/продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті Позичальника №26000301822428/980, або з будь-яких інших поточних рахунків в національній валюті, які відкрито Позичальником у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків, або з будь-яких інших поточних рахунків в національній валюті, які відкрито Позичальником у ПАТ Промінвестбанк. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, Позичальник доручає Банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків, або відкритих у ПАТ Промінвестбанк в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку по курсу Банку на день списання та здійснити продаж іноземної валюти за курсом Банку на день здійснення операції.

Відповідно до п. 3 Договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012, пункт 3.8. Договору в частині встановлення комісійної винагороди, викладено в наступній редакції: Позичальник доручає Банку за здійснення операції з купівлі/продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті Позичальника №26001301822438/980, або з будь-яких інших поточних рахунків в національній валюті, які відкрито Позичальником у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків, або з будь-яких інших поточних рахунків в національній валюті, які відкрито Позичальником у ПАТ Промінвестбанк. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, Позичальник доручає Банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків, або відкритих у ПАТ Промінвестбанк в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку по курсу Банку на день списання та здійснити продаж іноземної валюти за курсом Банку на день здійснення операції.

Згідно з положеннями п. 6.1. Кредитного договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, за виключенням умов, порядок набрання якими чинності передбачений останнім абзацом цього пункту договору.

Умови цього договору, які встановлюють зобов'язання Банку щодо надання Позичальнику кредиту, набирають чинності виключно після виконання Позичальником вимог, викладених в п. 3.6 цього договору та укладення сторонами договору про внесення змін до цього Договору в частині визначення розміру окремого траншу.

Згідно з п. 3.6 Кредитного договору зобов'язання банку з надання кредиту виникає, зокрема:

- після отримання Позичальником погодження Міністерства фінансів України на отримання Позичальником у банку кредиту;

- після отримання Позичальником погодження Міністерства інфраструктури України на отримання Позичальником у банку кредиту та передачу в заставу майнових прав.

Як встановлено судом, на момент вчинення спірного правочину та на даний час СТГО "Південна залізниця" є державним підприємством, окремою юридичною особою. При цьому станом на час розгляду справи по суті СТГО "Південна залізниця" перебуває в стані припинення за рішенням засновників, однак не є припиненим.

Правонаступником СТГО "Південна залізниця" є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач), що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до наведеної Постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведені вимоги статті 67 ГК України, СТГО "Південна залізниця", як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належать державі, мало укладати спірний Кредитний договір за погодження його умов з відповідним центральним органом виконавчої влади.

Нормативно-правовим актом, що регламентує процедуру такого погодження, є Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями (далі - Порядок погодження), затверджений постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2011 № 809.

Згідно з п. 2 Порядку погодження, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов'язанням погоджується, зокрема, Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик).

Пунктом 3 Порядку погодження визначено, що для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов'язанням підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються, у разі погодження залучення кредиту (позики), зокрема, проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема:

- повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою);

- не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необґрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства), неконкурентний спосіб переходу права власності на майно підприємства, а також не повинен містити положень щодо обов'язкового дострокового виконання зобов'язань на вимогу кредитора (інвестора) у разі зниження кредитного рейтингу України та/або підприємства.

Відповідно до п. 4 Порядку погодження Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.

Отже, укладенню спірного Кредитного договору передувало звернення підприємства, яке планувало залучення кредитних коштів, із листами до Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України про надання погодження такого залучення на суму, строк та на умовах, які попередньо були викладені проектом спірного Кредитного договору.

Позивачем на виконання вимог ст. 67 ГК України, Порядку погодження, Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (далі - ДАЗТУ "Укрзалізниця") було направлено до Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України (далі разом - міністерства) листи щодо отримання погодження здійснення довгострокових запозичень СТГО "Південна залізниця".

Міністерство фінансів України у листі від 02.04.2012 №31-12110-09/82-10/8210, розглянувши листи ДАЗТУ "Укрзалізниця" від 23.02.2012 №ЦЗЕ-11/480 та від 02.02.2012 «ЦЗЕ-11/296 щодо погодження здійснення довгострокових запозичень СТГО "Південна залізниця", повідомило, що відповідно до документів, поданих на розгляд Міністерству фінансів України, планується здійснити шляхом укладення договору про відкриття кредитної лінії у сумі , яка не може перевищувати 205 млн. дол. на наступних умовах: строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава прав вимоги на отримання грошових коштів оціночною вартістю 5 550 млн. гривень; мета запозичення - на виконання програми капітальних інвестицій. Враховуючи викладене, Міністерство фінансів України погодило здійснення довгострокового запозичення СТГО «Південна залізниця» у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за умови його відповідності затвердженому у встановленому законодавством порядку фінансовому плану підприємства за 2012 рік.

Міністерство інфраструктури України у листі від 07.03.2012 №2282/11/10-12, повідомило, що відповідно до поданих на розгляд Міністерства інфраструктури України документів, залучення планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на загальну суму - 205,0 млн. дол. США на наступних умовах: термін користування кредитом - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення виконання СТГО "Південна залізниця" умов кредитного договору - майнові права на загальну суму 5 550 млн. грн.; цільове призначення кредиту - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, у т.ч. господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.06.2011 № 809, Міністерство погодило СТГО "Південна залізниця" зазначені умови залучення довгострокового кредиту, за умови, якщо не будуть перевищені відповідні показники у фінансовому плані підприємства на 2012 рік, затвердженому в установленому порядку. У разі повного або часткового повернення наданих кредитів по вищезазначених договорах відновлювальної кредитної лінії, подальше кредитування за цими договорами здійснюється виключно на капітальні інвестиції, що забезпечують розвиток підприємства. Одночасно, з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано при укладенні кредитного договору з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" п. 3.8., 4.2.6, 4.2.7, 5.2, 6.6. виключити.

Дослідивши наведені листи Міністерства фінансів України від 02.04.2012 №31-12110-09/82-10/8210 та Міністерства інфраструктури України від 07.03.2012 №2282/11/10-12, суд критично оцінює доводи позивача про те, що ці листи не відповідають формі, встановленій у Типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, раді міністрів автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (далі - Інструкція з діловодства) та Уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженій наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (далі - Стандарт).

Суд відзначає, що відповідно до положень Порядку погодження (п. 4) правовий зміст погодження Мінфіном або уповноваженим органом полягає саме у прийнятті рішення щодо погодження чи відмови у погодженні укладення відповідного договору згідно наданого для такого погодження проекту договору. Отже, посилання позивача на порушення зовнішнього оформлення погоджень міністерств судом відхиляються з огляду на превалювання змісту документу над його формою.

Більш того, відповідно до п. 6.1, 3.6 Кредитного договору сторонами узгоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Аналіз змісту наведеного пункту Кредитного договору, рівно як і інших умов цього договору, свідчить, що умовами Кредитного договору не встановлено отримання погодження міністерств саме з дотриманням відповідних положень Інструкції з діловодства та Стандарту.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що згідно наведених листів Міністерства фінансів України від 02.04.2012 №31-12110-09/82-10/8210 та Міністерства інфраструктури України від 07.03.2012 №2282/11/10-12 відповідними центральними органами виконавчої влади було погоджено укладення спірного Кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів.

Однак, всупереч погоджень вищезазначених міністерств, дотримання яких є обов'язковим в силу приписів ч. 3 ст. 6 ЦК України, спірним пунктом 3.8 Кредитного договору встановлено, що за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти позичальник (третя особа) доручає Банку (відповідачу) списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника.

Тобто, пунктом 3.8 в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012 передбачено оплату комісійної винагороди.

Зміст наведеного пункту 3.8 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 суперечить умові щодо відсутності будь-яких комісійних платежів при наданні погодження уповноваженими органами на укладення Кредитного договору з відповідачем.

При цьому суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача щодо недійсності пункту 3.8 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012, згідно яких відповідач стверджував, що наведеною умовою договору між сторонами було досягнуто згоди не щодо окремого зобов'язання з надання послуг за комісійну винагороду, а було досягнуто згоди саме стосовно покладення на позичальника обов'язку з оплати комісійної винагороди за здійснення валютно-обмінних операцій в разі невиконання позичальником зобов'язання з повернення коштів у визначений договором строк за умови відсутності на рахунках позичальника коштів у валюті зобов'язання. Вказані доводи відповідача не спростовують факту невідповідності пункту 3.8 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 погодженій умові щодо відсутності комісійних платежів, яка не передбачала виключень на здійснення валютно-обмінних операцій.

Крім того, Кредитний договір укладено 07.03.2012, перший транш позивальнику видано 11.04.2012, проте згідно спірного пункту 2.2 Кредитного датою остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту встановлено 03.03.2015, що є меншим трирічного строку користування кредитними коштами, погодженого уповноваженими органами.

При цьому заперечення відповідача щодо недійсності пункту 2.2 Кредитного договору не спростовують факту невідповідності вказаного пункту Кредитного договору погодженій умові щодо трирічного строку користування кредитом.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також зауважував, що центральним органам виконавчої влади було погоджено укладення кредитних договорів на умовах викладених доданими до листів проектами договорів. Проте, як встановлено судом, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України направлявся текст саме спірного Кредитного договору та Договору про внесення змін до кредитного договору, оскільки фактично викладені в спірному Кредитному договорі умови запозичення кредитних коштів, зокрема, пункт 2.2 та пункт 3.8 у відповідній редакції кредитного договору, відрізняються від тих, що були погоджені вказаними міністерствами та стисло відображені в їх листах від 02.04.2012 №31-12110-09/82-10/8210 та від 07.03.2012 №2282/11/10-12 відповідно.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що зміст спірних п. 2.2 кредитного договору та п. 3.8 Кредитного договору, в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 не відповідає основним умовам, що були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо укладення Кредитного договору з відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Пунктом 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов до висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що зміст п. 2.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № К-03/140 від 07.03.2012 та п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № К-03/140 від 07.03.2012 в редакції договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 не відповідає наданим третій особі центральними органами виконавчої влади погодженням на укладення кредитних договорів, що є порушенням встановленій в постанові Кабінету Міністрів України процедури, у зв'язку з чим зміст оспорюваних пунктів суперечать вимогам актів законодавства та інтересам держави, що відповідно до ст.ст. 215, 217 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Наведене, в свою чергу, свідчить про порушене право позивача, як правонаступника СТГО "Південна залізниця".

Разом з тим, відповідачем до винесення рішення у даній справі було заявлено про застосування позовної давності, про що подано відповідну заяву 14.03.2018 через відділ діловодства суду.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту (відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14).

Дослідивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, разом з цим, суд визнав причини пропущення позовної давності поважними, у зв'язку з чим, порушене право підлягає захисту.

З огляду на наведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсними п. 2.2 кредитного договору №К-03/140 від 07.03.2012 та п. 3.8 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 до кредитного договору №К-03/140 від 07.03.2012 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) та Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7; ідентифікаційний код 01072609).

Визнати недійсним пункт 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №К-03/140 від 07.03.2012 в редакції Договору про внесення змін №ДУ-03/265 від 31.05.2012 до кредитного договору №К-03/140 від 07.03.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) та Державним підприємством "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7; ідентифікаційний код 01072609).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.06.2018

Суддя І.І. Борисенко