Рішення № 74600240, 05.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 904/1260/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали господарської справи

за позовом Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Торг КР"

про стягнення 11 606,56 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Гогія Ю.С.

відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина 1471 Державної прикордонної служби України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Торг КР" про стягнення 11 606, 56 грн., у тому числі: 7 303, 36 грн. - пені за порушення строків постачання товару та 4 303, 20 грн. - штрафу за поставку недоброякісної продукції.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 366-17 від 19.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1260/18 від 27.03.2018 позовну заяву Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1260/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 15.05.2018.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача, розгляд справи № 904/1260/18 відкладено на 2018.

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

У судовому засіданні 15.05.2018 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач, в судове засідання повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернуті на адресу суду з відміткою пошти про неможливість їх вручення.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 15.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Військовою частиною 1471 Державної прикордонної служби України (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Торг КР" (відповідач) 19.09.2017 укладено договір № 366-17, відповідно до якого останній зобов'язався передати позивачу у власність картоплю свіжу, якість, кількість, асортимент і ціна якої зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору.

Згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору відповідач зобов'язався поставити свіжу картоплю кількістю 51 500 кг. у військову частину 2382, м. Краматорськ, загальною вартістю 251 835, 00 грн.

За умовами пункту 3.1 договору вартість товару склала 251 835, 00 грн., ціна на товар зазначається у специфікації із врахуванням тари, упаковки, транспортних витрат та інших витрат та може бути змінена за взаємною згодою сторін (пункти 3.2-3.3 договору).

За умовами пункту 2.1 договору якість товару, що поставляється відповідачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид товару та виготовляється відповідно до технічного завдання. Пред`явлення відповідачем документів, що підтверджують якість товару на всю партію є обов'язковим.

Відповідно до пункту 10.1 строк дії договору сторони погодили з моменту його підписання до 31.12.2017.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 5.2 договору строк поставки товару складає двадцять календарних днів відповідно до заявки позивача. До кожної партії товару, що постачається відповідач обов'язково надає позивачу накладні, рахунки-фактури, завірені печаткою та підписами уповноваженої особи відповідача, а також надає документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до умов договору, позивач, 25.09.2017 звернувся до відповідача з заявкою № 722-246 від 25.09.2017 на постачання свіжої картоплі кількістю 51 500 кг. у військову частину 2382, м. Краматорськ, загальною вартістю 251 835, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення договору у відповідача - це поставка і передача товару, у позивача - прийняття товару та оплата його вартості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом двох днів з моменту отримання заявки поставив, а позивач прийняв свіжу картоплю в кількості 51 500 кг., загальною вартістю 251 835, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 842/16 від 27.09.2017, накладною № цбз02632 від 27.09.2017, актом приймання-передавання товару для перевезення № 1274 від 27.09.2017.

Таким чином, наявними у справі доказами спростовується твердження позивача про те, що відповідачем порушено строки поставки картоплі за договором № 366-17 від 19.09.2017.

Відтак, у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені у розмірі 7 303, 36 грн. за порушення строків постачання товару.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві зазначає про те, що 04.10.2017 відповідачем здійснено постачання товару до військової частини в кількості 22 000 кг. В ході його приймання виявлено товар неналежної якості. В підтвердження означеного до позовної заяви позивачем долучено акт перевірки та повернення продовольства від 04.10.2017 та акт повторної перевірки та повернення продовольства від 13.10.2017.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аргумент позивача щодо поставки відповідачем картоплі свіжої в кількості 22 000 кг. не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджений належними документами (видатковою накладною, актом приймання чи будь-яким іншим документом). Згідно наявних в матеріалах справи документів - накладної № цбз02632 від 27.09.2017 та акту приймання-передавання товару для перевезення № 1274 від 27.09.2017 товар позивачем поставлявся та приймався в кількості 51 500, 00 кг. Доказів отримання позивачем товару в кількості 22 000 кг. матеріали справи не містять.

Дослідивши акт перевірки та повернення продовольства № 72 від 04.10.2017 суд встановив, що зазначений документ складений в односторонньому порядку лише представниками позивача, без участі представника постачальника. Доказів того, що представник відповідача запрошувався до участі в перевірці якості поставленої продукції чи відмовився від підписання зазначеного акту матеріали справи не містять.

До того ж, матеріали справи не містять та суду не надано доказів повернення відповідачу товару або доказів, що позивач вчиняв які-небудь дії (письмове звернення до відповідача з вимогою про поставку неякісного товару) щодо неналежного виконання відповідачем умов договору.

Крім того, акт повторної перевірки та повернення продовольства № 73 від 13.10.2017, який складено через певний проміжок часу після постачання товару не може бути прийнятий судом до уваги як об'єктивний доказ того, що поставлена продукція не відповідає умовам ГОСТ 7176-85 та Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки складений в односторонньому порядку представниками позивача за відсутністю представника відповідача. Доказів повернення відповідачу картоплі за зазначеним суду актом не надано. В свою чергу, суд звертає увагу на те, що встановити в яких умовах позивач зберігав товар після його прийняття також не можливо.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною другою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 договору № 366-17 від 19.09.2017 сторони погодили про те, що у разі поставки товару з порушенням вимог пункту 2.1 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 2 % вартості недоброякісного товару.

Аналізуючи пункт 7.4 договору, суд дійшов висновку про те, що підставою для нарахування штрафу є постачання відповідачем недоброякісного товару або такого, який не відповідає вимогам ДСТУ, ТУ та іншим вимогам до якості продукції.

Однак, твердження позивача про поставку відповідачем неякісної продукції за договором № 366-17 від 19.09.2017 не відповідає фактичним обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи.

Встановивши відсутність покладених в основу позову обставин, суд відмовляє у його задоволенні повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Торг КР" про стягнення 11 606,56 грн. відмовити повністю.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.06.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк