Рішення № 74600191, 23.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2018Справа № 910/21014/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕКС"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

2. Міністерство фінансів України

3. Національний банк України

про розірвання Договору поруки № 4Д14270И/П від 20.10.2016

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Тимошик І.О. за довіреністю від 12.09.2017;

від відповідача: Опанасик В.В. - довіреність № 356 від 17.01.2018;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про розірвання договору поруки №4Д14270И/П від 20.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.10.2016 року між ТОВ «Боранд Трейд» та ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» укладений договір поруки 4Д14270И/П, за умовами якого позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дортекс» зобов'язань за кредитними договорами від 19.08.2014 року №4Д14270И та від 21.08.2014 року № 4Д14272И.

За твердженням позивача, ТОВ «Боранд Трейд» 21.10.2016 року виконав зобов'язання ТОВ «Дортекс» за вказаними кредитними договорами, однак, відповідач свої зобов'язання за договором поруки не виконав, не передав документи в строк, який визначений договором поруки, позивачу, у зв'язку із чим останній зазнав значних фінансових втрат. Відтак, за твердженням позивача, відповідач порушивши зобов'язання за договором поруки із передачі необхідних документів, чим позбавив позивача можливості реалізувати свої права як кредитора в зобов'язанні та забезпечити належний матеріально-фінансовий стан, що потягнуло за собою значні фінансові втрати позивача, а тому просить суд розірвати з 27.10.2016 року договір поруки № 4Д14270И/П від 20.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/21014/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕКС", розгляд справи призначено на 14.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України та Національний банк України, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 31.01.2018 року.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21014/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.201 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 28.03.2018 року.

16.03.2018 року відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю. В обґрунтування викладених заперечень відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують виконання умов договору поруки в повному обсязі. Вважає, що позивачем жодним чином не доведено наявності чотирьох умов визначених в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що позивачем також не доведено порушення відповідачем умов договору поруки щодо ненадання документів та понесення позивачем значних збитків. Відповідно до ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України договір може бути розірваний за згодою сторін. Позивач до відповідача з пропозицією розірвати договір не звертався.

28.03.2018 року підготовче засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

04.04.2018 року позивачем через загальний відділ діловодства суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року підготовче засідання призначено на 26.04.2018 року.

Під час підготовчого засідання 26.04.2018 року судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2018 року.

В судовому засіданні 23.05.2018 року позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.05.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» (надалі - поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - кредитор) укладено договір поруки № 4Д14270И/П (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дортекс» (код за ЄДРПОУ 32716793) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 19.08.2014 року № 4Д14270И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-1;

- кредитним договором від 21.08.2014 року № 4Д14272И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-2.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У п. 4 договору поруки сторонами визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У п. 8 договору поруки зазначено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки боржник не виконував своїх боргових зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами, ТОВ «Боранд Трейд» як поручитель за договором поруки здійснив погашення заборгованості за даними кредитними договорами на загальну суму 1 200 328,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 2315, 2316, 2367, 2368 від 21.10.2016 року. Однак, відповідачем не було виконано зобов'язання з передання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами. Вказані дії, на думку позивача, свідчать про існування підстав для розірвання договору поруки в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі платіжних доручень від 21.10.2016 року №№ 2315, 2316, 2367, 2368 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 1 200 328,84 грн., а саме:

за платіжним доручення № 2315 від 21.10.2016 року перераховано кошти в розмірі 505 111,61 грн., з призначення платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором № 4Д14270И від 19.08.2014 року, згідно з договором поруки № 4Д14270И/П від 20.10.2016 року;

за платіжним доручення № 2316 від 21.10.2016 року перераховано кошти в розмірі 438 833,68 грн., з призначення платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором 4Д14272И від 21.08.2014 року, згідно з договором поруки 4Д14270И/П від 20.10.2016 року;

за платіжним доручення № 2367 від 21.10.2016 перераховано кошти в розмірі 137 028,50 грн., з призначення платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором № 4Д14270И від 19.08.2014 року, згідно з договором поруки № 4Д14270И/П від 20.10.2016 року;

за платіжним доручення № 2316 від 21.10.2016 року перераховано кошти в розмірі 119 355,05 грн., з призначення платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором 4Д14272И від 21.08.2014 року, згідно з договором поруки 4Д14270И/П від 20.10.2016 року.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

У п. 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 14 договору поруки сторонами визначено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ «Боранд Трейд» того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Також, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що правова можливість задоволення на підставі вказаної вище норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13.

Позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору поруки відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору. А також не доведено, що внаслідок неотримання копій документів згідно договору поруки позивачем понесені збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, з огляду недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання договору поруки в судового порядку, а також наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов, позовні вимоги ТОВ «Боранд Трейд» з підстав, заявлених у даній позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 9, код ЄДРПОУ 39642190) про розірвання Договору поруки № 4Д14270И/П від 20.10.2016 року відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 No 2147- VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2018.

СуддяМ.Є. Літвінова