Рішення № 74600156, 06.06.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2018 м. Ужгород Справа № 907/124/18

Суддя господарського суду Йосипчук О.С., розглянувши матеріали за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «КТА», м. Бориспіль

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Нижня Апша Тячівського району

про стягнення 24666,10 грн.

При секретарі судового засідання Лазар С.Л.

За участі представників сторін:

від позивача: - представник не з’явився

від відповідача: – ОСОБА_2М, довіреність від 15.05.18року

Предмет спору.

Позивачем заявлено позов про стягнення 24666,10 грн. заборгованості за поставлений товар. Підставою позову є факт невиконання відповідачем, як покупцем, зобов'язання по оплаті відпущеного йому позивачем товару на підставі накладних №1152 від 09.06.2016 на суму 9996,36 грн. та №1503 від 22.07.2016 року товару на суму 14669,74 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.03.18 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання із встановленням строків для надання учасниками спору процесуальних документів.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні не з’явився.

Однак, супровідним листом від 24.04.2018 року надіслав оригінали видаткових накладних №1152 від 09.06.2016 та №1503 від 22.07.2016 для огляду в судовому засіданні.

У свою чергу, в якості заперечення Відповідачем долучено до матеріалів справи банківську виписку, з якої вбачається, що 29.06.2016 року відповідачем в повному розмірі здійснено проплату за отриманий згідно накладної №1152 від 09.06.2016 товар на суму 9996,36 грн. Наведену вище обставину підтвердив і уповноважений представник відповідача у судовому засіданні, зазначивши про рроведення відповідачем часткового погашення боргу за накладною №1503 від 22.07.2016 року на суму 2311,46 грн., про яке стверджував позивач у позовній заяві. Крім того, підтвердив про повну оплату відповідачем вартості товару за накладною №1152 від 09.06.2016 на суму 9996,36 грн.

Також в якості заперечення, представник відповідача повідомив про наявність ще однієї поставки товару позивачем на суму 49424,39 за накладною №1502 від 22.07.2016 року, копія якої додана до матеріалів справи. Зазначив, що вказаний товар, а також неоплачений товар отриманий згідно накладної №1503 від 22.07.2016 року на суму 14669,74 грн. був повернутий позивачу згідно накладної на повернення товару №0004 від 31.03.2017 року, копію якої відповідачем додано до матеріалі справи.

Власне, із наведених вище підстав, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У попередньому судовому засіданні по суті судовий розгляд було відкладено.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вбачається із поданих наявних у справі матеріалів, між позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю «КТА» (продавець) та відповідачем – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) 07.06.2016 року укладено договір поставки №0706/16, відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідачеві товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар, оплатити його вартість у відповідності з умовами даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що вид, ціна і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1 договору встановлено, що оплата за товар, який передається по даному договору проводиться покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: перша поставка здійснюється на умовах 100% передплати з моменту отримання рахунку, а починаючи з другої поставки оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Позивач зазначає, що на виконання умов даного договору останнім на підставі накладної №1152 від 09.06.2016 поставлено товар на суму 9996,36 грн. та на підставі накладної №1503 від 22.07.2016 року – товар на суму 16981,20 грн. Вказує, що відповідачем частково сплачену суму боргу за видатковою накладною №1503 від 22.07.2016 року в розмірі 2311,46 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що неоплаченою залишилася заборгованість за накладною №1152 від 09.06.2016 року в розмірі 9996,36 грн. та за накладною №1503 від 22.07.2016 року в розмірі 14669,74 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальним правилом, у відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Означене правило кореспондується із приписами статті 526 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, у спорі належить застосувати і положення ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, оскільки до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Обов'язок покупця оплатити товар за обумовленою ціною та строк передбачено ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, правовий аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого та прийнятого відповідачем товару у примусовому порядку.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що позивачем було проведено поставку товару за накладною №1152 від 09.06.2016 року на суму 9996,36 грн. та за накладною №1503 від 22.07.2016 року на суму 16981,20 грн.

Дослідивши подану відповідачем банківську виписку по рахунку, суд констатує, що заявлена до стягнення сума 9996,36 грн. за накладною №1152 від 09.06.2016 року не підлягає до задоволення, оскільки 29.06.2016 року грошові кошти в розмірі 9996,36 грн. були перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача з зазначенням призначення платежу – «оплата за товар згідно накладної №1152 від 09.06.2016».

Щодо заборгованості, яка виникла на підставі накладної №1503 від 22.07.2016 року в розмірі 14 669,74 грн., суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем товару на суму 16981,20 грн. Позивачем у позовній заяві, а також представником відповідача усно в судовому засіданні підтверджено часткове погашення боргу в розмірі 2311,46 грн. Таким чином, неоплаченою за накладною №1503 від 22.07.2016 року залишилася сума 14669,74 грн.

Також, суд критично оцінює посилання представника відповідача на наявність факту поставки товару згідно ще однієї накладної №1502 від 22.07.2016 року на суму 49424,39 грн. та повернення цього товару, а також неоплаченого товару за накладною №1503 від 22.07.2016 року, згідно видаткової накладної №0004 від 31.03.2017 року на суму 65 083,46 грн. з огляду на ті обставини, що наявна в матеріалах справи накладна на повернення товару №0004 від 31.03.2017 року не містить обов’язкових реквізитів – номеру та дати довіреності на отримання товару, зазначення особи, уповноваженої позивачем на його отримання. Крім того, отримувачем вказаного товару вказано «ТМ ПОМИЧНИЦЯ», а не позивач у справі.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині суми 14 669,74 грн. згідно накладної №1503 від 22.07.2016 року, яка є доведена та обґрунтована позивачем, не спростована відповідачем.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню часткова.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 80, 129, 236-238, 202, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (90571, Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, вул. Борканюка, будинок, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» (08306, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Сергія Оврашка, 1, код ЄДРПОУ 31477924) 14669,74грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дев’ять гривень 74коп.). заборгованості за отриманий товар, а також суму 1047,90грн. (одна тисяча сорок сім гривень 90коп.) на відшкодування судових витрат.

3. В решті вимог на суму 4996,36 грн. у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.2018 року

Суддя Йосипчук О.С.