Рішення № 74600145, 04.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/46/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 Справа № 908/730/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964)

до відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503 Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, код ЄДРПОУ 32166551)

про стягнення 18 144 грн. 45 коп.

за участю за участю

представника позивача: ОСОБА_2, дов. № 3194 від 08.12.2016 р.

представник відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради 14 052 грн. 95 коп. заборгованості за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р. по акту № 7-РЕ від 31.07.2017 р., 1 945 грн. 85 коп. пені, 983 грн. 70 коп. штрафу в розмірі 7 %, 951 грн. 73 коп. втрат від інфляції, 210 грн. 22 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 р., справу № 908/730/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/730/18, присвоєно справі номер провадження 27/46/18.

Справа № 908/730/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 23.05.2018 р.

Ухвалою суду від 23.05.2018 р., у зв’язку з тим, що представник відповідача не прибув в засідання суду, розгляд справи відкладено на 04.06.2018 р.

У судовому засіданні 04.06.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксування судового процесу у справі № 908/730/18 здійснюється за допомогою технічних звукозаписувальних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

23.05.2018 р. судом оголошено про відкриття судового засідання та оголошено справу, яка розглядається.

Головуючим оголошено склад суду, а також прізвище секретаря судового засідання.

Судом з’ясовано наявність відводів згідно ст. ст. 35, 36, 37 ГПК України.

Відводів складу суду, секретарю судового засідання не заявлено.

Судом з’ясовано у присутніх учасників процесу чи відомі їм права та обов’язки, відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України та чи є необхідність роз’яснення прав та обов’язків.

Судом з’ясовано у представників сторін про наявність заяв чи клопотань.

04.06.2018 р. заявлені позовні вимоги, представник позивача підтримав, на підставах викладених у позовній заяві, на підставі ст.ст. ч. 1 ст. 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України, ст.ст. 4, 5, 20, 24, 27, 123, 129, 162, 232, 238, 240-242 ГПК України, просить позов задовольнити, стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради 14 052 грн. 95 коп. заборгованості за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р. по акту № 7-РЕ від 31.07.2017 р., 1 945 грн. 85 коп. пені, 983 грн. 70 коп. штрафу в розмірі 7 %, 951 грн. 73 коп. втрат від інфляції, 210 грн. 22 коп. 3 % річних.

04.06.2018 р. у судове засідання представник відповідача вдруге не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (код ЄДРПОУ 32166551) є: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на ім’я відповідача, які отримані уповноваженим представником відповідача - 03.05.2018 р.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/730/18 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.04.2018 р. про відкриття провадження у справі, яка 03.05.2018 р. була отримана уповноваженою особою Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код Р 7150303604615).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/730/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (Власником мереж) та Комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (Споживачем) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС.

Відповідно до п. 1.1 договору Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу з метою забезпечення провадження статутної діяльності для потреб електроустановок споживача в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4 цього Договору.

Пунктом 4.1.1 договору встановлено, що Споживач зобов’язується в останній день кожного розрахункового місяця Споживач на підставі показів засобів обліку електричної енергії складати згідно з формою, наведеною в додатку № 3.1 “ОСОБА_2 прийому-передачі електричної енергії” та надавати його в 2-х примірниках для оформлення Власнику мереж.

Термін надання Споживачем на оформлення Власнику мереж належним чином оформленого “ОСОБА_2 прийому-передачі електричної енергії” до другого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.1.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011) у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії споживач зобов’язався здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” на підставі “Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період” та оформленого 2-х стороннього “ОСОБА_2 про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період” (додаток № 5.4), до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж. Розрахунок оплати здійснюється згідно “Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії”, затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002. Термін надання споживачем на адресу власника мереж оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.5 даний Договір укладається на строк до 31.12.2012 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії однією з сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд.

Матеріали справи не містять заяв про відмову від договору № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.07.2011 р., отже договір не розірваний та продовжує діяти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту № 7-РЕ від 31.07.2017 р. про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за договором № 165-ЕС від 20.07.2011, у липні 2017 року позивачем надані відповідачу послуги на суму 14 052 грн. 95 коп. Вказаний акт сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Позивач виставив відповідачу ОСОБА_3 № 498 від 31.07.2017 р. на суму 14 052 грн. 95 коп.

В порушення умов договору відповідач оплату за перетікання реактивної електричної енергії не здійснив.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчить долучена до матеріалів справи копія ОСОБА_2 про надання послуг № 7-РЕ від 31.07.2017 р., позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання – надав у липні 2017 року послуги на суму 14 052 грн. 95 коп.

Враховуючи умови договору, строк оплати наданих послуг за липень 2017 року до 31.08.2017 р.

Відповідач у визначені договором строки оплату отриманих послуг не здійснив.

Отже, відповідач не виконав своє зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявленої позовної вимоги про стягнення основного боргу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів погашення суми боргу в сумі 14 052 грн. 95 коп. за отримані відповідачем у липні 2017 року послуги, до господарському суду надано не було.

25.09.2017 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 28-23/19817/2124 про сплату заборгованості в сумі 14 052 грн. 95 коп.

Вказана претензія отримана представником відповідача 28.09.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від № Р 7150303587699, однак залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

Відповідач доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС від 20.07.2011 у розмірі 14 052 грн. 95 коп. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 945 грн. 85 коп. пені та 983 грн. 70 коп. штрафу в розмірі 7 %.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені та штрафу заявлена позивачем на підставі п. 8.2.1 договору, яким передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а за прострочку платежу більше 30 днів – додаткове стягнення штрафу в розмірі 7 % вказаної суми прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором про здійснення транспортних послуг № 165-ЕС від 20.07.2011 позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 1 945 грн. 85 коп., яка розрахована за період з 31.08.2017 р. по 28.02.2018 р. та сума штрафу у розмірі 983 грн. 70 коп.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені та штрафу позивачем виконаний вірно.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 1 945 грн. 85 коп. та сума штрафу у розмірі 983 грн. 70 коп.

У зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції в розмірі 951 грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 210 грн. 22 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних позивачем виконаний вірно, в мажах заявлених позовних вимог.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано.

До стягнення з відповідача належить сума втрат від інфляції в розмірі 951 грн. 73 коп. за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року та 210 грн. 22 коп. 3 % річних за період з 31.08.2017 р. по 28.02.2018 р.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, Запорізька область, м. Енергодар задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503 Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964; на рахунок ВП ЗАЕС № 26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк» м. Енергодар, МФО 320478) 14 052 (чотирнадцять тисяч п’ятдесят дві) грн. 95 коп. заборгованості за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р. по акту № 7-РЕ від 31.07.2017 р., 1 945 (одна тисяча дев’ятсот сорок п’ять) грн. 85 коп. пені, 983 (дев’ятсот вісімдесят три) грн. 70 коп. штрафу в розмірі 7 %, 951 (дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 73 коп. втрат від інфляції, 210 (двісті десять) грн. 22 коп. 3 % річних, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 12.06.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова