Рішення № 74600139, 31.05.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/91/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №08/7148 від 23.04.2018;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут радіосистем"

про стягнення 36827,40 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 35484,62 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 1342,78 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.03.2018.

Господарським судом ухвалою від 12.03.2018 (суддя Соловей Л.А.) відкладено підготовче засідання на 27.03.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області №47/2018 від 21.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/91/18, оскільки суддя Соловей Л.А., в провадженні якої знаходилася дана справа, перебуває у довготривалій відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018, справу № 906/91/18 передано для розгляду судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою суду від 26.03.2018 (суддя Кудряшова Ю.В.) прийнято справу №906/91/18 до свого провадження, призначено підготовче судове засідання.

Також ухвалою від 15.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/91/18 до судового розгляду по суті на "31" травня 2018 р. о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвали господарського суду, що направлялися на адресу відповідача, повернулися з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно абзаців 1 і 2 п. 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 (Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 1.3. Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

31.12.2013 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ПрАТ "ЕК "Житомиробленерго" (постачальник/позивач) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Житомиробленерго") та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем" - споживачем електричної енергії (споживач/відповідач), укладено договір №405 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.п. 2.2.3 договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Розрахунковим періодом вважається період з 24 числа по 23 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків за спожиту активну електричну енергію за період з 01.02.2016 по 01.08.2016 не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 35484,62 грн., що підтверджується рахунками за активну електроенергію (а.с. 18-23).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п.п. 4.2.2 договору, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього договору за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Відповідно до п.п. 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні фактичних обсягів споживання електроенергії відповідних періодів поточного року.

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У разі потреби постачальник має право вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання.

Згідно п.п. 4.2.4 договору встановлено, що споживач несе відповідальність у відповідності з чинним законодавством за раціональне використання електроенергії, дотримання режимів електроспоживання, невиконання вимог постачальника.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР, споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.п. 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем" в травні 2016 року спожито електричної енергії в обсязі 2511 кВт/год., однак згідно листа за вихідним №7264 від 08.12.2015 відповідачу встановлено розмір споживання у травні 2016 року на рівні 2292 кВт/год. (у порядку п. 4.2 Правил користування електричною енергією за фактичним обсягом споживання у відповідний період 2015 року в межах дозволеної потужності).

В червні 2016 року відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 2095 кВт/год., однак згідно листа за вихідним №7264 від 08.12.2015 відповідачу встановлено розмір споживання у червні 2016р. на рівні 1517 кВт/год.

Отже, відповідачем за вказані періоди спожито електричної енергії понад кількість встановлену умовами договору, що становить в загальному обсягу 797 кВт/год.

У зв'язку з цим, позивачем на підставі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 4.2.2 договору нараховано відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в загальній сумі 1342,78 грн. двократної вартості за перевищення договірних величин споживання (а.с. 24-25).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут радіосистем" (10005, м. Житомир, вул. Чуднівська, 109, ід. код 13547194)

- на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ід. код 22048622) 35484,62 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1342,78 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини, а також 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.06.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)