Рішення № 74600039, 12.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.2018 Справа № 905/370/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” м.Київ в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш”, м.Енергодар, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест ОСОБА_1”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 292599,87грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” м.Київ в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш”, м.Енергодар, Запорізька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест ОСОБА_1”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 292599,87грн., з яких: 138599,94грн. - пеня; 153999,93грн. – штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №20/05/92 від 14.08.17р. в частині своєчасної поставки товару, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/370/18.

Ухвалою господарського суду від 01.03.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/370/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.03.18р.

Ухвалою господарського суду від 26.03.18р. підготовче засідання відкладено на 17.04.18р.

Ухвалою господарського суду від 17.04.18р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 15.05.18р.

Ухвалою господарського суду від 08.05.18р. у зв’язку із перебування 15.05.18р. судді Лейби М.О. у службовому відрядженні змінено дату підготовчого засідання на 22.05.18р.

14.05.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на відмову позивача внести зміни до договору поставки №20/05/92 від 14.08.17р. щодо строків поставки продукції.

Ухвалою господарського суду від 22.05.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 12.06.2018р.

12.06.18р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання 12.06.18р. представники позивача та відповідача не з’явилися; про місце, час та дату розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи, що представники сторін в судові засідання не з'явились, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.17р. між відповідачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест ОСОБА_1” та позивачем (покупець) відокремленим підрозділом “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” укладений договір поставки №20/05/92 (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник зобов’язується поставити у передбачені даним договором строки покупцю продукцію: Код УКТ ЗЕД НОМЕР_1 Дріт 5В1400-РІ ст.85 ГОСТ 7348-81 у кількості 25 т., загальною вартістю 2199999,00грн. з ПДВ у строк до 01.11.17р., а покупець – прийняти і оплати вказаний товар (п.п.1.1., 3.1. договору).

Згідно п.4.1. договору, оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції, але не раніше завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.17р. партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається та строки поставки (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.2. договору, заявка може бути направлена постачальнику наступними способами (усіма разом або декількома із зазначених, або одним з них – за вибором покупця):

- поштою рекомендованим листом або листом з повідомленням про вручення за зазначеною у договорі адресою;

- електронною поштою за вказаною в договорі адресою;

- факсом за вказаним в договорі номером.

Пунктом 5.5. договору визначено, що постачальник зобов’язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього договору, в строки та кількості, зазначені в заявці покупця.

У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.11.17р. (п.5.6. договору).

Згідно п.5.7. договору, продукція відвантажується на умовах DDP (Інкотермс 2000) м.Енергодар. Отримувач: відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом». Відвантажувальні реквізити покупця: м.Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, 52, ЗСК ВП АЕМ, склад метала.

Умовами п.6.3. договору, передбачено, зокрема, що постачальник зобов’язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.7.1. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення вказаних в даному договорі строків поставки та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п.10.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

29.09.17р. позивачем направлено на адресу відповідача заявку №4357/14 від 28.09.17р., в якій позивач просив відповідача відвантажити на адресу ВП «Атоменергомаш» продукцію, зокрема, згідно умов договору поставки №20/05/92 від 14.08.17р., у строк до 25.10.17р.

Вказана заявка отримана представником відповідача 17.10.17р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Проте, відповідачем продукція у визначений договором строк поставлена не була.

Отже, за твердженням позивача відповідач свої зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару у строки, передбачені договором, не виконав, що і стало підставою для нарахування позивачем на підставі п. 7.2. договору пені та штрафу.

Позивач звертався до відповідача 06.11.17р. з претензією №5021/15 від 03.11.17р. з вимогою про сплату у семиденний строк з моменту отримання даної претензії, пені, нарахованої на підставі п.7.2 договору, а також протягом 10 днів поставити продукцію у повному обсязі.

У відповіді на претензію №335 від 08.12.17р. відповідач повідомив позивача про те, що порушення строків поставки відбулося з поважних причин, а саме у зв’язку із відмовою від подальшої співпраці потенційного виробника замовленої продукції. Одночасно у відповіді на претензію відповідач просив розглянути питання щодо можливості продовження строків поставки продукції шляхом укладання додаткової угоди до договору.

23.11.17р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №5336/15 від 22.11.17р. про постачання продукції.

Вказана вимога отримана представником відповідача 26.12.17р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

28.12.17р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №5987/15 від 27.12.17р. про розірвання договору з 28.12.17р.

Відповідач товар не поставив, вимоги претензій не задовольнив, штрафні санкції не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №20/05/92 від 14.08.17р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5.1. договору, поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.17р. партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Разом з тим, пунктами 5.5, 5.6. договору сторони узгодили, що постачальник зобов’язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього договору, в строки та кількості, зазначені в заявці покупця. У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п.1.1. цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.11.17р.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявками на постачання обумовленої договором продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку про виникнення у відповідача обов’язку поставити позивачу в строк до 01.11.17р. продукцію визначену у договорі поставки №20/05/92 від 14.08.17р.

Відповідач протягом розгляду справи не надав суду жодних належних доказів на спростування доводів позивача.

Доказів виконання відповідачем зобов’язання з поставки продукції за договором №20/05/92 від 14.08.17р. суду також не надано.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України ).

Пунктом 7.2. договору, визначено, що за порушення вказаних в даному договорі строків поставки та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Таким чином, умовами договору поставки №20/05/92 від 14.08.17р. сторони погодили, що за несвоєчасну поставку продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% та штраф у розмірі 7% від суми непоставленого в строк товару.

Судом встановлено, що 29.09.17р. позивачем направлено на адресу відповідача заявку №4357/14 від 28.09.17р., в якій позивач просив відповідача відвантажити на адресу ВП «Атоменергомаш» продукцію, зокрема, згідно умов договору поставки №20/05/92 від 14.08.17р., в строк до 25.10.17р.

Вказана заявка отримана представником відповідача 17.10.17р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Отже, продукція за договором поставки №20/05/92 від 14.08.17р. мала бути поставлена відповідачем в строк до 25.10.17р.

Позивачем на підставі п.7.2. договору за період з 26.10.17р. по 27.12.17р. нараховані та пред’явлені до стягнення пеня у розмірі 138599,94грн. та штраф у розмірі 153999,93грн.

Як встановлено судом та зазначено вище, відповідачем було прострочено виконання обов'язку з поставки товару за договором поставки №20/05/92 від 14.08.17р. на загальну суму 2199999,00грн.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих на підставі п.7.2 договору від суми непоставленого в строк товару.

Перевіривши розрахунок позивача суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та є арифметично вірним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 138599,94грн. та штрафу у розмірі 153999,93грн., підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки №20/05/92 від 14.08.17р. було укладено за наслідками розгляду, порівняння та оцінки тендерних пропозицій тендерним комітетом позивача.

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

В матеріалах справи відсутні докази виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, які унеможливили виконання зобов’язання відповідачем в строк обумовлений спірним договором поставки.

Крім того, відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за згодою сторін.

Тобто, обов’язковою умовою для внесення змін або розірвання договору є згода обох сторін договору. При цьому, надання відповідної згоди є правом, а не обов’язком сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надавав згоди на внесення змін до договору.

З наведених підстав, суд вважає безпідставними твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 138599,94грн. та штрафу у розмірі 153999,93грн.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” м.Київ в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш”, м.Енергодар, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест ОСОБА_1”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 292599,87грн., з яких: пеня у розмірі 138599,94грн. та штраф у розмірі 153999,93грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест ОСОБА_1” (вул. Георгіївська, буд. 50, м.Маріуполь, Донецька область, 87515; код ЄДРПОУ 39537629) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” м.Київ в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш”, м.Енергодар, Запорізька область (м.Енергодар, Запорізька область, 71503, а/с 306; ЄДРПОУ 26444970) пеню у розмірі 138599,94грн., штраф у розмірі 153999,93грн та судовий збір у сумі 4389,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2018р.

Суддя М.О. Лейба