Постанова № 74599793, 04.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/19784/16-ц Номер провадження 22-ц/775/663/2018

Категорія 34

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 3 цивільну справу номер 234/19784/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 грудня 2017 року (суддя Пікалов Н.М.), -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду спричинену залиттям належної йому квартири, в розмірі 26 531 грн. Звертаючись з позовом, вказав, що 16 жовтня 2016 року сталося залиття його квартири АДРЕСА_1 з розташованої поверхом вище квартири № 15. Відповідачі по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_2. Восени 2016 року в належній відповідачам квартирі були демонтовані опалювальні прилади (батареї) та не було вжито заходів безпеки на випадок заповнення системи опалювання будинку водою. В наслідок залиття були залиті брудною водою всі три кімнати в квартирі позивача, коридор, кухня та ванна кімната, пошкоджені шпалери, підлогове покриття, міжкімнатні двері, фарбове покриття. Шпалери відклеїлись, фарба полущилась, двері набрякли, в квартирі на стінах, на підлозі та стелі почав розвиватись грибок і цвіль. Неправомірні дії відповідачів, на думку позивача, знаходяться в прямому причинному зв’язку з спричиненням йому матеріальної шкоди. Розмір спричиненої матеріальної шкоди дорівнює вартості відновлювального ремонту в квартирі і складає 26 531 грн. Добровільно відшкодувати спричинену шкоду відповідачі не бажають. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, спричинену залиттям його квартири, у вказаному розмірі.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 4 грудня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, стягнуто в рівних частинах з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 13 265 грн. 50 коп. з кожного.

4 грудня 2017 року додатковим рішенням Краматорським міським судом Донецької області вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 грудня 2017 року скасувати в частині стягнення з неї на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому залиттям квартири, у сумі 13 265 грн. 50 коп. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що стягуючи з неї на користь позивача відшкодування шкоди в сумі 13 265 грн. 50 коп. суд помилково мотивував своє рішення лише тим, що вона є співвласницею квартири. Особисто вона ніякої шкоди позивачу не завдавала, шкоду було йому завдано за незалежних від неї причин внаслідок умисних дій відповідача ОСОБА_3, який демонтував систему опалення у час її тимчасової відсутності. Цю обставину міг би підтвердити і сам відповідач ОСОБА_3, проте суд розглянув справу у його відсутності. Матеріали справи не міститься жодного підтвердження, що співвідповідач ОСОБА_3, який є співвласником квартири, був належним чином і своєчасно повідомлений про день та час розгляду справи. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не зазначив з яких саме підстав дійшов висновку, що апелянт завдала шкоду майну позивача, не визначив коло осіб, якими було завдано шкоду. Поза увагою суду залишилось те, що саме співвідповідачем ОСОБА_3 було вчинено демонтаж системи опалення в період її тимчасової відсутності і який проживав в цей час в квартирі на законних підставах.

Крім того, заявник зазначив, що в порушення норм процесуального права в частині оцінки та прийняття доказів у справі судом за належний доказ прийнято наданий позивачем кошторис проведення поточного ремонту в його квартирі, в якому зазначено, що вартість такого поточного ремонту становить 26 531 грн. При цьому, на думку відповідача, кошторис не містить обґрунтування з чого саме складається наведена сума. Вказаний кошторис стосується проведення поточного ремонту квартири позивача через природне зношення зовнішнього вигляду квартири, а не відновлювального ремонту. Вважає, що якби цей кошторис стосувався відновлення стану квартири до її пошкодження залиттям, то в кошторисі такий ремонт був би зазначений як відновлювальний. Оскільки зазначений документ не містить дати його складання, вважає, що його було складено ще до залиття співвідповідачем квартири позивача, тобто до пошкодження майна. Також наголошує, що кошторис складено особою, яка не має повноважень на проведення експертно-оцінювальної діяльності в контексті процесуальних норм та Закону України «Про судову експертизу» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звертає увагу, що інший кошторис з датою складання, обґрунтуванням розрахунків і такою ж сумою було подано позивачем до суду, який у порушення вимог ст. 131 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення) залучив його до справи.

Судове рішення в частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, з відповідача ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржується.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися. Від ОСОБА_3 надійшла заява про слухання справи у його відсутність, інтереси ОСОБА_2 у судовому засіданні представляв її представник за довіреністю – ОСОБА_4

Вислухавши суддю - доповідача, представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який наполягав на доводах апеляційної скарги, позивача ОСОБА_5, який проти скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 у зв’язку з демонтажем системи опалення у квартирі 15 вказаного будинку, позивачу ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду, яка відповідно до кошторису становить 26 531 грн. Посилаючись на норми ст. 1166 ЦК України, ст. 151 ЖК України суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири в зазначеному розмірі.

Проте повністю погодитися з таким рішення суду апеляційний суд не може.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с. 2).

Згідно акту складеного комісією представників ТОВ «Крамбудресурс» від 18 жовтня 2016, сталося залиття квартири АДРЕСА_4 внаслідок того, що в квартирі АДРЕСА_5 демонтовано систему опалення (батареї) (а.с.4).

З інформаційної довідки, наданої КП «Бюро технічної інвентаризації» за № 1956 від 01 грудня 2017 року, право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано в КП «БТІ» за реєстр. № 41113-П в рівних частках за: ОСОБА_2 (1/2) та ОСОБА_3 (1/2) на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19 липня 2002 органом приватизації Краматорського міськвиконкому за розпорядженням № 10635/1 від 19 липня 2002 (а.с. 127).

Згідно до кошторису, складеного 29 листопада 2016 року керівником проектної організації ТОВ «Рембуденерго-Тек» ОСОБА_6 та головним інженером проекту ОСОБА_7, вартість поточного ремонту квартири АДРЕСА_4 становить 26 531,00 грн. (а.с. 5-6).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у статті 1166 ЦК України. Шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Апеляційний суд дослідив довід апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача ОСОБА_3 в спричиненні матеріальної шкоди позивачу і, як наслідок, помилкового висновку про покладення на неї відповідальності за спричинену шкоду, та визнає його таким, що не ґрунтується на законі.

Частиною 1 ст. 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати прибудинкову територію.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 179 ЖК України громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність житлових приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного обладнання та інш. Користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз ст. ст. 151, 177, 179 ЖК України, ст. 322 ЦК України свідчить про те, що власник зобов’язаний утримувати жилі приміщення, підтримувати санітарно-технічне та інше обладнання у належному стані, дотримуватись Правил користування приміщеннями житлових приміщень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власність зобов’язує, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов’язок відшкодувати завдану матеріальну шкоду у зв’язку з пошкодженням майна позивача несуть відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках у відповідності до оформленого права власності, у зв’язку з демонтажем приладів системи централізованого опалення у власній квартирі як співвласники, які зобов’язані вживати заходи збереження цих приладів у стані придатному до експлуатації в однаковому ступені.

Суд першої інстанції правильно врахував норми матеріального права та правомірно поклав на співвласника квартири АДРЕСА_7 відповідача у справі ОСОБА_3 відповідальність за матеріальну шкоду, спричинену залиттям квартири позивача у розмірі 1/2 частини розміру спричиненої шкоди.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом вказаних норм, способом відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, позивач вправі обрати стягнення на його користь вартості виконання ремонтних робіт, необхідних для усунення пошкоджень та відновлення стану квартири.

Розмір матеріальної шкоди визначено зведеним кошторисним розрахунком, складеним 29 листопада 2016 року спеціалістом ТОВ «Рембуденерго-Тек».

Відповідач ОСОБА_8, не погоджуючись з розміром шкоди, доказів на його спростування не надала, чим порушила вимоги ст. 10, 61 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення) щодо обов’язку кожної сторони надати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень проти позову. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в установленому законом порядку клопотання про призначення експертизи, ні особа, яка подала апеляційну скаргу, ні її представник не заявляли. З власної ініціативи колегія суддів не має права призначати таку експертизу.

Таким чином, посилання відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що судом прийнято до уваги неналежний доказ в обґрунтування розміру спричиненої матеріальної шкоди, є неспроможним.

Разом з тим апеляційний суд відзначає, що судом першої інстанції стягнуто з відповідачів визначену у зведеному кошторисному розрахунку суму 26 531 грн. у повному розмірі.

Дослідивши залучений до справи зведений кошторис, апеляційний суд відзначає, що серед вартості матеріалів та витрат на працю, вказаний кошторис містить також вартість проектних робіт у сумі 400 грн., кошторисний прибуток оцінено у 666 грн., витрати на покриття адміністративних витрат зазначено у сумі 302 грн., кошти на покриття ризику усіх учасників будівництва передбачено у сумі 496 грн., податок на додану вартість зазначено у сумі 4422 грн.

Оскільки наведені витрати зведеного кошторисного розрахунку від 29 листопада 2016 року на суму 6286 грн. не мають відношення до майнової шкоди, відшкодування якої передбачено ст. 1166 ЦК України, апеляційний суд виключає ці витрати із визначеного судом розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, змінюючи рішення суду в цій частині.

Тобто, доведена матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню, складає 20 245 грн. (26531 - 6286) та покладаються на співвідповідачів в рівних частках по 10 122 грн. 50 коп.

Довід апеляційної скарги про те, що в порушення норм процесуального права суд розглянув справу у відсутність відповідача ОСОБА_3, з вини якого заподіяна матеріальна шкода позивачу, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи заслуговує на увагу. Однак з огляду на норми ч. 3 ст. 3, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України вказаний довід не може бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, відповідач ОСОБА_2, яка звернулася до апеляційного суду з даною апеляційною скаргою, не є представником відповідача ОСОБА_3 в розумінні норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення 29 грудня 2016 року з позовом до суду позивач сплатив мінімальний судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.( 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, яка на 1 січня 2016 року становила 1378 грн.)

Сплачений позивачем судовий збір має бути стягнутий з відповідачів у рівних частках, тобто по 275 грн. 60 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 грудня 2017 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3:

- на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, по 10 122 (десять тисяч сто двадцять дві) гривні 50 коп. з кожного;

- на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору по 275 (двісті сімдесят п’ять) гривень 60 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

ОСОБА_9

Повний текст судового рішення складено 8 червня 2018 року

Головуючий: Ю.М. Мальований