Постанова № 74599436, 05.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 681/1409/17

Провадження № 22-ц/792/919/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання – Кошельник В.М.,

за участю: представника апелянта – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №681/1409/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року (суддя – Горщар А.Г.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

встановив:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору від 22.11.2012 року у розмірі 60127грн.58коп.

В обґрунтування позову вказав, що 22 листопада 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 1900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам’яткою клієнта та тарифами банку складає між ним та банком договір. Відповідач ОСОБА_5 зобов’язання по кредитному договору не виконав та станом на 30.06.2017 року заборгованість по кредитному договору становить 60127грн.58коп., а саме заборгованість по кредиту – 1897грн.76коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 50490грн.41коп., заборгованість по пені – 4400грн., штраф (фіксована частина) – 500грн. та штраф (процентна складова) - 2839грн.41коп.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 22 листопада 2012 року, яка станом на 30.06.2017 року становить 55788грн.17коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 1897,76грн., заборгованість по процентам – 50490,41грн., пеня – 3400грн. В решті вимог _________________

Головуючий в першій інстанції – ОСОБА_6

Доповідач – Спірідонова Т.В. Категорія: 27

відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 1484грн.80коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом невірно визначено початок перебігу строку позовної давності, а тому безпідставно відмовлено в його застосуванні. Також, суд першої інстанції не дослідив наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, не з?ясував яким чином здійснювалося нарахування заборгованості, а також порядок нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов?язання.

Представник апелянта ОСОБА_5 – ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомленні належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з’явилися.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що 22 листопада 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 1900грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з нарахуванням щомісячно на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році, процентів у розмірі 2,5%.

ОСОБА_5 зобов’язувався повернути позивачеві кредит і сплатити банку проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості.

Відповідно до витягу з ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна» по тарифному плану «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процента ставка в місяць становить 2,5%; за тратами, здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6%.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_5 уклали кредитний договір шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами та пам’яткою клієнта складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із положень ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2012 року ОСОБА_5 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Подавши ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заяву, ОСОБА_5 приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені останнім у стандартних формах Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах. Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування.

Також, сторони визначили, що заява, Умови та правила надання банківських послуг, тарифи та пам’ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг.

Отже, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_5 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Докази у справі достовірно вказують на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрило на ім’я ОСОБА_5 картковий рахунок, на який банком були перераховані кредитні кошти та через який сторонами здійснювались фінансові операції. Також, позивач видав ОСОБА_5 платіжну картку, яка використовувалась ним для проведення розрахунків. Вказані докази підтверджують одержання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до п. 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12 Умов і правил надання банківських послуг картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні картки. Після закінчення строку дії відповідна картка продовжується на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим терміном дії).

Для здійснення грошових операцій за кредитним договором банк видав відповідачу 22.11.2012 року кредитну картку зі строком її дії до липня 2016 року.

Даний факт підтверджується банківською випискою по картковому рахунку, довідкою про видані кредитні картки, наявністю фото клієнта з картою.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що у період з 22.11.2012 року по 30.06.2017 року відповідачу відкрито рахунок, на який встановлено кредитний ліміт, та відповідач користувався кредитними коштами: проводив оплату за придбані товари та надані послуги, здійснював часткове погашення кредиту.

Оцінивши в сукупності надані докази, слід прийти до висновку, що ОСОБА_5 отримав кредитні кошти у сумі 1900грн., користувався ними, однак не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, у зв’язку з чим утворилась заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання відповідно до кредитного договору відповідач належним чином не виконував: своєчасно не вносив платежі на погашення кредиту, своєчасно не сплачував нараховані проценти за користування кредитом.

В суді першої інстанції ОСОБА_5 подав заяву про застосування позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подано позовну заяву до суду 14.09.2017 року.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як передбачено ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із положень ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо умовами договору встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У такому випадку позовна давність за вимогами позивача про стягнення коштів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення коштів у повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного виконання зобов’язання.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платіжні погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), від 17 вересня 2014 року (справа № 6-95цс14), від 19 листопада 2014 року (справа № 6-160цс14).

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем вносилися кошти на погашення заборгованості по кредиту 08.01.2013 року, 30.12.2013 року, 27.12.2014 року.

Тобто відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, у зв’язку з чим перебіг позовної давності переривався, а тому стягненню підлягає заборгованість по кредиту та відсоткам. Однак, заборгованість по неустойці підлягає стягненню в межах річного строку позовної давності.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», заборгованість ОСОБА_5 по тілу кредиту становить 1897грн.76коп.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком в частині визначення заборгованості по процентам у сумі 50490грн.41коп., оскільки даний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору.

За умовами кредитного договору відповідач повинен сплачувати за користування кредитними коштами проценти у розмірі 2,5% в місяць по кредитним операціям до 01.09.2014 року, тобто 30% на рік. Як видно з матеріалів справи відповідач отримав кредитні кошти за кредитною карткою до березня 2013 року, а тому нарахування процентів повинно здійснюватися, виходячи з процентної ставки 2,5% на місяць.

Згідно з розрахунком заборгованості ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 28.01.2013 року заборгованість по процентам становить 59,25грн. Кількість прострочених днів неповернення кредитних коштів з 31.01.2013 року по 30.06.2017 року складає 1611 днів.

Отже, загальна заборгованість по процентам за користування кредитними коштами становить 2606грн.99коп. (30:360х1611х1897,76:100 +59,25).

Станом на 30 червня 2017 року ОСОБА_5 за кредитним договором нараховано заборгованість по пені – 4400грн., штраф (фіксована частина) – 500грн. та штраф (процентна складова) - 2839грн.41коп.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки (пені, штрафу), колегія суддів виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та пунктами 1.1.5.21, 2.1.1.12.6.1 Правил та умов надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Одночасно, Тарифами обслуговування кредитних карт та пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.7.5 Правил та умов надання банківських послуг передбачено сплату позичальником штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення термінів платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, тобто за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором не допускається.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. №6-2003цс15.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені за період з 14.09.2016 року по 30.06.2017 року у сумі 1000 грн., що підтверджується наявним у справі розрахунком.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості по кредитному договору від 22.11.2012 року у сумі 5504грн. 75коп., а саме: заборгованість по кредиту – 1897грн.76коп., заборгованість по процентам – 2606грн.99коп., заборгованість по пені – 1000грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 60127грн.58коп. Позовні вимоги задоволено частково: на користь позивача з відповідача стягнуто кошти у сумі 5504грн. 75коп., що становить 9,16% від заявлених вимог (5504,75х100:60127,58) Позивачем документально підтверджено сплату судового збору на суму 1600грн.- за подачу позовної заяви. Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 146грн.56коп.(1600х9,16%).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження м.Київ, вул.Грушевського 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору від 22.11.2012 року у сумі 5504грн.75коп., а саме: заборгованість по кредиту – 1897грн.76коп., заборгованість по процентам – 2606грн.99коп., заборгованість по пені – 1000грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження м.Київ, вул.Грушевського 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 146грн.56коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова