Рішення № 74599205, 11.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3738/18

Провадження № 2/522/5569/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» в особі філії Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» до ОСОБА_1,- « про витребування майна з чужого незаконного володіння»,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1,- « про витребування майна з чужого незаконного володіння», а саме, пристрою для стрільби « ПМР» калібру 9 мм № ХК СП 3085.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, згідно якої підтримав позов, просив його задовольнити, проти ухвалення заочного рышення не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, причину неявки суду не повідомив.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позов підлягаючим задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ст.16 ЦК України, кожна особа має правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом встановлено, що 03.08.2001 р. між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» та ОСОБА_2 було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до умов якого останнього прийнято на посаду помічника начальника воєнізованої служби безпеки з безпеки терміналу морського вокзалу з 06.08.2001 р.

У 2010 р., з метою посилення системи безпеки ДП «ОМТП», підвищення рівня схоронності вантажів та інших матеріальних цінностей, які знаходяться на території порту, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 918 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 615», Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622, ДП «ОМТП» було прийнято рішення про вдосконалення режиму безпеки в ДП ОМТП» (наказ від 23.12.2009 р. № 904, копія додається).

На виконання доручення ДП «ОМТП» (за його рахунок та на його користь) Відповідачем було придбано: пристрій для стрільби травматичної дії «ПМР» калібру 9 мм -М ХК СП 3085, набір для чистки зброї, масло збройне (далі - пристрій для стрільби) підтверджується видатковою накладною від 24.03.2010 р., свідоцтвом про приймання від 25.03.2010 р., копії додаються).

Зазначений пристрій для стрільби було прийнято на баланс ДП «ОМТП», введено з експлуатацію як основний фонд підприємства (копія наказу додається).

За актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 2-.03.2010 р. ДП «ОМТП» було передано Відповідачеві для виконання функцій з охорони

порту.

На виконання вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї па вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622, з метою забезпечення можливості використання пристрою для стрільби Відповідачем було отримано дозвіл на право зберігання та носіння зазначеного пристрою від 26.03.2010 р. № 6664 (копія додається).

21.03.2013 р. трудовий договір з Відповідачем припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з підстав виявленої невідповідності працівника займаній посадою виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.

У зв’язку із припиненням трудових відносин під час звільнення пристрій для стрільби підлягав поверненню Відповідачем ДП «ОМТП» як власнику, між тим, цього зроблено не було і з того часу Відповідач володіє таким пристроєм протиправно, без належних правових підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин. вчинений повіреним. створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1006 ЦК України унормовано, що після виконання доручення повірений зобов’язаний надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Так, керуючись зазначеними положеннями цивільного законодавства метою забезпечення виконання заходів, визначених наказом ДП «ОМТП» від 23.12.2009 р., останнім було доручено Відповідачеві придбати для ДП «ОМТП» зброї та видано кошти під звіт у розмірі 4000 грн. (підтверджується звітом про використання коштів, наданих підзвіт від 24.03.2010 р. № 00071).

На виконання вимог Закону України «Про морські порти України», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 133-р від 04.03.2013 р. та Наказу Міністерства інфраструктури України № 163 від 19.03.2013 р. в Україні проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту (у тому числі ДП «ОМТП») шляхом виділу стратегічних об’єктів портової інфраструктури (в тому числі причалів та акваторій), іншого майна, прав та обов’язків щодо них відповідно до розподільчих їалансів та утворено Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

З урахуванням викладеного, права та обов’язки щодо майна відповідно до розподільчого балансу та визначеного актами приймання-передачі майна, майнових прав та зобов’язань перейшли до правонаступника ДІІ «ОМТП» - Державного підприємства Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ», Позивач, Адміністрація) копії витягів (відповідних сторінок щодо пристрою для стрільби) додаються).

Таким чином, усі права щодо пристрою для стрільби перейшли до позивача.

З метою повернення зазначеного майна у власність Позивач неодноразово : вертався до Відповідача з вимогами про повернення пристрою для стрільби (докази долаються), однак такі звернення Адміністрації були проігноровані відповідачем залишені без задоволення та відповіді). Також Позивачем було вжито заходи щодо врегулювання спору шляхом переговорного процесу, під час яких Відповідачем визнано

наявність у нього майна Позивача та обов’язок повернути Адміністрації пристрій для стрільби. Відповідач дав обіцянку повернути зазначене майно, між тим свого обов’язку не виконав.

Наявність спірного майна у Відповідача додатково підтверджується листом Головного управління Національної поліції в Одеській області Національної поліції України від 08.12.2017 р. № 3/6617, до якого Адміністрація звернулась з відповідним листом про вжиття заходів та надання інформації.

Так, ГУ НП в Одеській області повідомило Позивача, що Відповідач перебуває на обліку як власник пристрою для стрільби, дозвіл дійний до 26.03.2019 р.

Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 тюку, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-3090 цс15, викладеної у Постанові від 02 березня 2016р., виходячи зі змісту ст. 1212 ЦК України, можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов’язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов’язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов’язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов’язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов’язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов’язання виникає за наявності таких умов:

1)набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої потерпілого);

2)набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред’явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, ВСУ доходить висновку про те, що кондиція — позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб’єктним складом підпадає під визначення зобов’язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово- правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення. Кожна особа має право завернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ТІК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» в особі філії Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» ( адміністрація Одеського морського порту) до ОСОБА_1,- « про витребування майна з чужого незаконного володіння»,- задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» в особі філії Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» ( адміністрація Одеського морського порту) пристрій для стрільби « ПМР» калібру 9 мм № ХК СП 3085.

Зобов’язати ОСОБА_2 передати Державному підприємству « Адміністрація морських портів України» в особі філії Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» ( адміністрація Одеського морського порту) пристрій для стрільби « ПМР» калібру 9 мм № ХК СП 3085.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» в особі філії Державного підприємства « Адміністрація морських портів України» ( адміністрація Одеського морського порту) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2018 року.

Суддя: Абухін Р.Д.

11.06.2018