Постанова № 74599082, 31.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року

Справа 796/4330/17

провадження № 22-ц/796/3615/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого судді - Музичко С.Г.,

Суддів - Кулікової С.В., Мазурик О.Ф.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

особи, які беруть участь у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

треті особи - Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Центр надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» - Вишневської Олени Ігорівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року (суддя Ул'яновська О.В.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Центр надання адміністративних послуг Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, про припинення права користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Центр надання адміністративних послуг Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, про припинення права користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку, в якому просив визнати такими, що втратили право користування квартирою НОМЕР_1, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50-В, що належить на праві власності ТОВ «Кей Колект», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Центр надання адміністративних послуг Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, про припинення права користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, де зареєстровані та проживають відповідачі. Набуття позивачем права власності не оскаржувалося. Зазначає, що позивач задовольнив свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Під час апеляційного розгляду справи представником відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подані заяви про визнання позову, в яких він просить апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу визнав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу визнав, просив її задовольнити.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є неповнолітніми дітьми відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

В судове засідання треті особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом у встановленому законом порядку.

Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &quEN;Про судоустрій і статус суддів&qu;П; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є іпотекодержателем і вправі діяти в межах договору і чинного законодавства.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1укладено договір про надання споживчого кредиту №11256658000(а.с.20-25).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 22.11.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №70707 (а.с.16-19).

Відповідно до п.1.1 договору іпотеки від 22.11.2007 року, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав позивачу право вимоги за вищезазначеним кредитним договором (а.с.10-12).

Згідно п.1.1, п.1.4 договору факторингу №1від 12.12.2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» зобов`язується передати у власність ТОВ «Кей-Колект», а ТОВ «Кей-Колект» прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ «УкрСиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Одночасно з відступленням прав вимоги до ТОВ «Кей-Колект» переходять усі права ПАТ «УкрСиббанк» за усіма договорами забезпечення.

На підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк» передає, а ТОВ «Кей-Колект»приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору, а саме договір іпотеки №70707 від 22.11.2007 року.

Відповідно до довідки Форми №3 від 03.06.2016 року, у квартирі НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані чотири особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4(а.с. 15).

Позичальникзобов'язався зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб на підставі заяви, що засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с. 14).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 73214589 від 17.11.2016 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (а.с. 13).

За правилом п.9 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Таким чином, право власності відповідача ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 є припиненим, а тому він втратив правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Указані правомочності перейшли до нового власника майна - ТОВ «Кей-Колект».

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, право членів сім'ї власника квартирикористуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартирув особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою №63 по вул. Зодчих, 50-В у м.Києві.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про оскарження відповідачами рішення про державну реєстрацію прававласності на нерухоме майно № 73214589 від 17.11.2016 року на квартиру АДРЕСА_1 заТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Положення ст.391 ЦК України визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому,не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак, за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилеприміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно застосовано положення ЖК України до спірних правовідносин.

За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» - Вишневської Олени Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) такими, що втратили право користування квартирою НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді