Рішення № 74597347, 12.02.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7085/17

пр. № 2/759/1258/18

12 лютого 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про розірвання договору та повернення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 в травні 2017 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Автотехнікс Україна») про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.04.2017 між ним та ТОВ «Автотехнікс Україна» було укладено Договір фінансового лізингу №170510 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу у власність транспортний засіб «Заз Vida».

На виконання умов Договору 11.04.2017 позивач сплатив на рахунок ТОВ «Автотехнікс Україна» грошові кошти у розмірі 27 750 грн. 00 коп., вказавши призначення платежу адміністративний платіж згідно Договору. Однак, предмет Договору позивачу передано не було. 13.04.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив розірвати укладений Договір та повернути авансовий платіж у розмірі 27 750 грн. 00 коп. на яку не отримав відповідь, сплачені кошти не повернуто.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.05.2017 у справі відкрито провадження.

У судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача; крім того, зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не направив.

Оскільки, у справі достатньо даних про права взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе постановити заочне рішення. Позивач проти такого порядку розгляду справи не заперечував.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, за таких підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» було укладено Договір фінансового лізингу №170510, предметом якого є автомобіль «Заз Vida», об"єм двигуна 1,5, тип механіка, привід 4х2, вартістю 92 500 грн. (а.с. 12-17)

Відповідно до п. 1.3 цього договору відповідач бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність, а позивач лізингоодержувач, зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі згідно умов цього договору.

Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

На виконання умов договору позивач 11.04.2017 сплатив на рахунок ТОВ «Автотехнікс Україна» грошові кошти у розмірі 27750 грн. 00 коп., що вбачається з квитанції №429303309. (а.с. 22)

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вбачається яз матеріалів справи позивач надіслав відповідачу вимогу про розірвання Договору фінансового лізингу №170510 від 11.04.2017 року та повернення авансового платежу у розмірі 27750 грн. 00 коп. у зв'язку з невиконанням умов договору. Вимога отримана відповідачем 18.04.2017 року та 24.04.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 32)

Відповідно до ст. ст.610,611 ЦК Українипорушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання розірвання Договору фінансового лізингу №170510 від 11.04.2017 року, укладеного між ним та ТОВ «Автотехнікс Україна», ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є обґрунтованими.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного Договору недійсним, підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 27 750 грн. 00 коп., сплачених згідно Договору, та 277 грн. 50 коп. комісійної винагороди за послуги банку. (а.с. 22, 23)

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про розірвання договору та повернення коштів, - задовольнити.

Розірвати Договір фінансового лізингу №170510, укладений 11 квітня 2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (код ЄДРПОУ - 40085011) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) - 27 750 грн., сплачених згідно Договору фінансового лізингу №170510 від 11.04.2017 року, 277 грн. 50 коп. комісійної винагороди та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп., а всього 28 667 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 50 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив за заявою відповідача, поданою протягом оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий М.Ф. Сенько